Чи це ок..

Доброго ранку!

мої друзі кажуть що це не ok.

Мені здається, що варто серйозно поставитись до думки друзів.

Мені подобається коли мене б'ють, наприклад ляпасу смачну дадуть, або так щоб синці залишилися або порізи, коли я падаю мені спочатку боляче, а потім приємно.

Навряд чи Ваші вподобання та схильності можна вважати прийнятними. Небезпека ще в тому, що спіраль задоволення від підвищення рівня болю може призвести до вельми негативних наслідків. А захоплення цим процесом далеко не завжди піддається контролю.

я думав що це нормально але мені вселяють що я якийсь хворий

Навряд чи Ви хворий, проте Ваша особливість на даний момент не має залишатись без уваги. Вважаю, що Вам доцільно звернутись до спеціаліста - психолога, психотерапевта і, за необхідності, до психіатра. Бажано не відкладати на потім.

Доброго дня!
Підтримую думку колеги і лише додам, що всі наші зовнішні бажання та дії мають обов'язково якийсь глибинний прихований сенс, мотив, потребу...
Тобто, під тим,, що " я болю собі боляче поки не вгамую свій голод болю" ' може бути.якась непроявлена, прихована, глибинна причина. Біль фізичний, як правило, у таких випадках, намагається компенсувати, вгамувати біль душевний.
Окрім того, завдання собі болю і подальша ейфорія. від відчуття болю, може бути як намагання заглушити якесь приховане, витіснене на рівень підсвідомості, почуття провини.
Якщо в глибокому дитинстві відбувалися травмуючі події, дитяча психіка могла включити блокування пам'яті, щоб.щось "забути" і можна було б продовжувати з цим жити.
В любому випадку, я б також порадила Вам почати працювати з психологом. Адже, така звичка отримувати задоволення від болю може перерости не лише у психо-емоційна залежність, але і залежність фізичну що стане відштовхувати від Вас оточуючих, в тому числі, дівчат.

Добрий день! Сучасна психологія не вважає мазохізм розладом, якщо це відбувається добровільно та усвідомлено. Бажання відчувати фізичний біль, коли вас б’ють, не є психічним розладом. Біль стимулює викид гормонів щастя (ендорфінів) та адреналіну, що викликає у вас ейфорію.
З часом можуть з’явитися негативні наслідки вашого ставлення до процесу биття:
• руйнування самооцінки;
• ризик для життя, бо межа між контрольованим болем і тяжкими фізичними травмами дуже тонка;
• високий ризик опинитися в залежності реальних аб'юзерів і психопатів;
• психологічна ізоляція тощо.
Рекомендація: вам треба розібратися, чому це відбувається саме з вами. Може це несвідома компенсація (яка часто шкодить) за дитячі травми чи виховання? Психологічні причини є, їх треба знайти.

Сам по себе интерес к боли не делает человека «больным» или ненормальным. В психологии и сексологии существуют разные формы сексуального интереса к боли и подчинению, и само наличие такого интереса ещё не является диагнозом.

Но в вашем описании есть важный момент: порезы, намеренное причинение травм и желание оставлять синяки — это уже не то, что стоит автоматически считать безопасной нормой. Здесь важно понять, что именно вы получаете через боль: сексуальное возбуждение, эмоциональную разрядку, ощущение контроля, облегчение внутреннего напряжения или что-то другое.

Ключевой критерий — не «нравится ли мне боль», а мешает ли это жизни, становится ли потребность сильнее, приводит ли к травмам и можете ли вы свободно отказаться от неё.

Поэтому я бы не советовала ни слушать окружающих, которые просто называют вас «больным», ни самостоятельно ставить себе диагноз «мазохист». Если потребность в боли связана именно с причинением себе повреждений, стоит спокойно обсудить это с психологом или психиатром, который умеет работать без осуждения с такими темами.

Ваша задача сейчас не доказать кому-то, что с вами всё нормально, а честно разобраться: «что именно для меня означает боль и зачем она мне нужна?» Именно ответ на этот вопрос здесь гораздо важнее ярлыка.