Помощь ребенку - подростку

Она желает обратиться за помощью к психологу?

Доброго дня.
З такими переживаннями точно варто звернутись до психолога, для початку але можливо і до психіатра потім, якщо інтенсивність цих станів і переживань дуже висока.
Але важливо щоб Ви поговорили з донькою, підготували її. Враховуючи, що Ви описуєте наче переживання про переслідуючу загрозу у доньки, похід до будь-якого спеціаліста може вкликати у неї додаткову напругу. Тому краще пояснити і підготувати її, налаштувати. Якщо такого супротиву немає - це чудово.

Крім того, важливим є те, як довго такий стан у доньки?? Як давно Ви це помітили чи вона розповіла?

Добрий день Олеся! Заочно важко дати поради вам стосовно поведінки вашої доньки.
По-перше. В підлітковому віці потреба в приватності різко зростає. Діти починають гостро відчувати кордони свого «Я» і потребують місця, де їх ніхто не бачить.
Відбуваються зміни у тілі дівчат 13 років, вони переживають період статевого дозрівання, можуть соромитися своєї зовнішності та оберігати себе від чужих очей (закривают вікна, двері).
Інший поширений спосіб захисту приватності - заклеювання камери телефона, бо вони мають цифрову грамотність, знають про хакерів
Проблеми у школі з однолітками теж можуть викликати бажання «сховатися» від світу.
По-друге. Якщо поведінка вашої доньки загострюється (постійно зашторює вікна та заклеює камеру телефона; не спить і не їсть), то це може відбуватися вже через страх стеження, Це вказує на серйозне загострення тривоги. Може бути обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) або параноїдний стан. Нав'язливі думки (обсесії) її атакують і вона виконує захисні ритуали (зашторює вікна, заклеює камеру). Психіка перебуває у стані постійної гіперпильності (дівчинка думає, що за нею ведеться цілеспрямоване персональне стеження). Психіка намагається знизити рівень внутрішньої тривоги, повернути контроль над безпекою. Полегшення триває недовго.
Часто самотужки подолати такі стани вкрай важко. Для стабілізації стану та повернення базового відчуття безпеки необхідна професійна допомога фахівця. Можна почати з підліткового психолога, бо діти бояться візиту до психіатра і думають, що це означає, що вони «психи» або «ненормальні».
Не сперечайтеся з донькою, наберіться терпіння. Все можна виправити.

Добрый день! Я бы рекомендовала обратиться с дочерью к детскому/подростковому психотерапевту. Описания недостаточно, чтобы понять, что именно с ней происходит, тем более не зная, как сама девочка воспринимает происходящее. Нужна диагностическая беседа с ней, и уже по её результатам можно определять дальнейшую помощь.

Добрый день. Как я понял, вы обращались к врачу психиатру, который назначил лечение? Важна диагностика и понимание какого характера и уровня это нарушение. Потому что с другой стороны, подростковый возраст, это развилка и одновременно схождение в одной точки различных тенденций, где патология еще малоразличима с нормальным развитием. Поэтому движение может пойти разными путями. И участие психолога может быть необходимым

По описанию я бы не стала пытаться «переубеждать» девочку или убеждать её, что её страхи иррациональны. В 13 лет навязчивые мысли, выраженное недоверие, нарушения сна и питания, плюс сложности со сверстниками — это уже не просто возрастные страхи, а сигнал, что ребёнку действительно тяжело.

Здесь важнее всего не спорить со страхом, а понять, какую функцию он выполняет и что происходит с ребёнком за пределами самого симптома: чего она боится, что запускает тревогу, как давно это началось и насколько мешает ей жить.

Я бы рекомендовала очную консультацию с детским клиническим психологом и параллельно очень бережно восстановить базовое чувство безопасности: сон, питание, контакт с родителями и отсутствие давления.

И главное для родителей: не бороться с ребёнком против его страха — становиться для него тем взрослым, рядом с которым страх можно выдержать. Опорой стать!

Edited by author 10.08.2026 00:08