Дитина боїться чужих дітей

Shey,
спочатку не про дитину, а про вас. З листа відчувається, що ваша тривога аж зашкалює. В чому вона, до речі, що про знаєте про свою тривогу (страх), що "дитина боїться чужих дітей"? За вашими фантазіями, що буде далі?
Тепер по суті справи. Дуже рекомендую почитати будь-які книги з вікової психології (краще академічні).
1. Так от потреба у спілкуванні з іншими дітьми, в сумісних іграх, розвагах з`являється після 3-х років.
2. Якщо була травма (психологічна), пов`язана з контактом із іншою дитиною (коли хлопчик штовхнув, а ваша впала),то закономірно, що вона не захоче якийсь час повторювати цей досвід. Почуття дитини треба поважати не примушувати її до контактів з іншими, якщо вона цього не хоче.
3. Що за фантазія, що дитина повинна обов`язково щось брати від інших дітей, торкатися їх чи якось із ними взаємодіяти? Зараз головне завдання вашої дитини - пізнавати свій, функції предметів, що її оточують, вчитися розрізняти почуття інших і свої власні, розвивати мовлення через вірші, пісеньки, лічилки, а через це й мислення й інші пізнавальні процеси.
4. Головними людьми для маленького відкривача світу є тато й мама. Через вас та вашого чоловіка ваша дитина вчиться всьому, й контакту в тому числі. Вже пізніше, в трирічному віці й пізніше увага дитини зміститься й на інших дітей, і на інших дорослих. Приблизно тоді дитина психологічно готова йти в дитячий садок, бо вона готова спілкуватися з дітьми. (І то ці вікові рамки індивідуальні).
5. Якщо дитину примушувати до контакту з іншими, то вона може навпаки ще більше "закритися" й почне вважати це для себе проблемою, через те, що ви так вважаєте.
Рекомендую вам для кращого усвідомлення своїх почуттів у цій ситуації й своїх хвилювань звернутися на очну консультацію. Удачі.