Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Євгеніє!
Насправді, існує декілька рівнів проживання стресів. Перший - це рівень самого життя, коли всі події ми проживаємо фізично. І другий - рівень психо-емоційного проживання тих травмуючих подій, з якими ми ще тільки можемо стикатися.
Як на мене, перший етап проходження травмуючих подій на рівні підсвідомості Ви вже здолали, змоделювавши та "проживши" найгірший сценарій в своїй голові. Але є певні внутрішні установки та поведінкові моделі, "навіяні" як соціумом, так і, можливо, раніше батьками та значимим людьми, що заважають це зробити і потребують "перезапису".
Тому вийти із сценарію болю можна лише трансформувавши його в сценарій щастя. Адже, так само як світ впливає на нас, так і ми впливаємо на все, що відбувається в ньому. І це можна і потрібно зробити не лише заради себе, але і заради коханого, якому Ви можете допомогти вийти із сценарію війни.
Я б порадила Вам індивідуально попрацювати з психологом
.

Доброго дня!
Згодна з колегами щодо пережитих стресів.
І хочу, єдине, додати - щоб реально допомогти сину, необхідно зрозуміти певні закони, які діють між близькими людьми. І особливо, вони стосуються мами та дитини. Адже, саме мама дає життя і є основним джерелом любові для сина та дочки.
Сім'я - це одне ціле. Де дітям передаються "у спадок" всі настрої, реакції та поведінкові моделі батьків, і особливо, мами.
У зв'язку з цим, у мене до Вас запитання: а як Ви самі реагували в дитинстві на розлуку з батьками? Який психо-емоційній стан зараз у Вас? Чи відчуваєте і Ви себе дуже самотньою, як часто маєте стан тривоги, зважаючи на ті стреси, які прийшлося пережити з початком повномасштабної війни та переїздом в іншу країну?

Відредаговано автором 30-04-2024 09:16:08

Доброго дня!
На мою думку, до тих пір, поки мама та вітчим не будуть знати, що Ви, попри своє бажання, стаєте періодично свідком їх особистого усамітнення, Ваше почуття відрази не лише не зникне, а може лише збільшуватися.
Я не думаю, що вони спеціально виставляють перед своєю дитиною своє інтимне життя напоказ. Мені здається, що їх дії - є лише наслідком безпечності та впевненості, що дитина ще маленька і нічого не бачить, не чує і не розуміє.
Ми ж ще не вміємо читати думки інших і ще не стали ясновидящими.
Тому, як на мене, поговорити все ж прийдеться, хоча б для того, щоб почуття сорому включилося і у батьків.
Не надуманий сором, а сором як мірило ціннісних орієнтирів, навпаки, може допомогти людині стати більш обдуманим та розважливим, і переключитися з інстинктів на любов.

Відредаговано автором 30-04-2024 09:04:45

Гарна, розгорнута відповідь, з якої у мене виникло стійке відчуття роздвоєності: при зовнішньому бажанні розібратися в певних питаннях, які були озвучені Вами на початку діалогу, насправді, тенденції змінюватися, як на мене, у Вас немає. І насправді, життя, як воно є, Вас влаштовує...
Переконувати людину в чомусь - це невдячна справа. Допомогти людині щось змінити можна лише тоді, коли сама людина втомилася від свого життя і розуміє, що далі так продовжуватися не може.

Доброго вечора!
Почну з того, що одразу привернуло мою увагу... Чому Ви хлопця, з яким маєте стосунки, називаєте партнером , а не коханим чи своїм хлопцем? Адже, це надзвичайно важливий момент!
Якщо ми хочемо розібратися як ставляться до нас, необхідно найперше, зрозуміти, а як ми самі ставимося до того, хто з нами поруч.
Окрім того, я нарахувала з добрий десяток повторень слова "проблема". Що наштовхує до думки, що у Вас є деяка схильність до перебільшень, а отже, накручування себе та надмірної зацикленості на собі та стосунках, що сприяє створенню певної психо-емоційної залежності...
А як Ви сама ставитеся до себе? Чи вмієте бути щасливою не завдяки чомусь, а просто так, чи попри все?
Чи цікаві Ви сама собі і вмієте наповнювати свій день цікавими справами?

Доброго вечора Влада!
Як на мене, питання глибше, аніж тільки слова Вашого хлопця і стосуються непрожитих проблем, з якими Ви стикалися раніше.
Адже, цей світ влаштовано таким чином, що нам дають саме тих людей і ті ситуації, які співпадають з тим, що ми не змогли пройти і носимо в собі як стрес і травму.
Насправді, те що хлопець говорить і те що він зробить - зовсім не одне і те ж. Зовсім не обов'язково, що він почне Вам зраджувати, так само, як і Ви в якийсь момент, дійсно, можете закохатися на стільки сильно, що і сама зрадите, не очікуючи цього від себе...
В цьому житті ніхто ні від чого не застрахований, однозначно. Тому основне питання полягає не в тому, що може, чи не може трапитися колись, а в
глибинних страхах, які отруюють наше життя і в схильності до дуже сильної психо-емоційної залежності та "злипанню" з коханими людьми...
І ця схильність сформувалася не зараз, однозначно... Чи були зради не лише по відношенню до Вас раніше, але і між Вашими батьками? Які між ними стосунки?

Доброго дня!
Насправді, те що Ви хочете покінчити з порно - це єдине правильне рішення, але... Хотіти і змогти - це дуже різні речі. Адже, на рівні підсвідомості сформувалися певні сексуальні залежності, які одними заборонами не лише не змінити, а й, навпаки, можна лише їх посилити. Чому? Як це не дивно, але чим сильніше ми чогось хочемо позбавитися, і швидше забути, тим сильніше на цьому починаємо зосереджуватися, а отже, не бажаючи цього, це ж і підтримуємо та підсилюємо в собі....
Що робити? Насправді, основна причина залежності може критися в підсвідомій зневазі, критиці, неприйнятті себе з усіма своїми помилками та недоліками... Як Ви ставитеся до себе через те, що не вдається позбавитися порно залежності? Про що ми можемо навіть не здогадуватися. Адже, це рівень підсвідомості, куди ми без допомоги зовні, доступу не маємо...
Окрім того, щоб позбавитися залежності, (а перегляд
порно - це вже залежність), необхідна заміна вже сформованих бажань на інші, більш прийнятні і корисніші. А це, знову ж таки, потребує певної трансформаційної внутрішньої роботи - звички легко формуються, але щоб їх замінити, потрібно знати на що інше і як це зробити....
І обов'язкове заняття спортом, зарядка, фітнес, біг на природі тощо, все те, що енергію з нижніх центрів почне переводити на більш високі енергетичні рівні і додасть Вам внутрішньої сили та міці.
Я б Вам радила індивідуально пропрацювати цю залежність з психологом.

Відредаговано автором 28-04-2024 17:28:23

Доброго дня Володимира.
Колеги вже дали багато цінних порад, тому спробую зосередитися на головному, як на мій погляд, на те, чому вона перестала щось відчувати в сексуальному плані з Вами.
Перше. Ви живете разом як чоловік та дружина декілька років, але при цьому тільки нещодавно заручені. Справа в тому, що жінка може не говорити і навіть сама собі не признаватися, але, зачасти, починає тримати сильну внутрішню образу на чоловіка за те, що він нею "користується", а заміж не бере.
Образи - це один з найсильніших емоційних блоків, які стримують почуття насолоди.
Друге. Ви пишете щодо своїх поступок дівчині під час сварок: "...це робив через це що бачив як вона вже починала виходити з себе і скоро буде істерика, через це спускав планку і давав їй цим верх". А Ви задумувалися, що, насправді, означає таке "опускання планки" і що лежить під такою поступкою? Чи лише любов до дівчини? Як на мене, це не любов, а невміння правильно конфліктувати і страх... Страх чого? Страх втратити стосунки з нею?. Страх скандалу? А які стосунки були між Вашими батьками? Чи були між ними скандали та затяжні, бурхливо емоційні конфлікти?
Те, що дівчина почуває себе сильнішою
"вона просто вважає себе сильнішою тим що в суперечках я їй поступаюсь, як це не дивно, не робить її щасливішою, а, швидше, навпаки. Бо за своєю природою, будь яка жінка просто не може поважати чоловіка, якщо вона може силою та маніпуляціями вплинути на нього та його рішення. А без поваги тане і любе кохання. І те, що дівчина сильніша за Вас, як на мене, також не випадково. Які стосунки між її батьками? Вони живуть разом чи розлучені? Хто в її батьків головний в родині і приймає рішення?
На мою думку, тема сексуального незадоволення дівчини набагато глибша і стосується поняття розкриття насамперед, чоловічих та жіночих якостей у Вас двох, а також поведінкових моделей та установок, які були закладені ще в дитинстві...що потребує більш глибокої розмови, а отже, відповідей на поставлені вище запитання.

Дякую за відвертість.
Впевнена, що Ви дуже багато зробили на шляху духовного розвитку. Але у мене одразу виникли сумніви з деяких моментів. Адже, коли ми рухаємося в правильному напрямку (в сенсі духовного розвитку та пізнання законів життя і стосунків), перше
- почуття самотності не мало б бути.
А друге. Навряд чи до цих пір Ви не зустріли б пару.
Отже, є щось, що загальмувало Вас - відсутність якихось знань, вмінь або ж і хибність деяких парадигм. Одне те, що, попри духовний розвиток, яким Ви займалися, Ви вважаєте основним
зовнішність людини, говорить про глибокий внутрішній конфлікт духовності із суто тілесною
концепцією життя, якої, насправді, Ви і дотримуєтеся. Чи саме не цей внутрішній конфлікт і призводить до всіх тих ситуацій, в які Ви потрапляєте?Окрім того, є поняття тхарми (призначення). Основною складовою якого є розкриття своєї жіночої природи. Насправді, негарних жінок не існує, а є лише, внутрішнє неприйняття в собі жіночності, і заборона на любов та щастя.
Тому, як на мене, Ви просто заблукали і втратили орієнтири, попри всі свої спроби духовного розвитку.

Знаєте, нам, зачасти, буває дуже важко зрозуміти, що з чого витікає. І саме тому не можемо розібратися в собі.
От Ви пишете "Просто я занадто переймаюсь зовнішністю і все через те,що не можу зустріти свою кохану людину". А як на мене, з точністю навпаки - не можете зустріти кохану людину, бо дуже переймаєтеся зовнішністю.
І передозування ліками і надмірна увага до зовнішності дуже взаємопов'язані, на мою думку, як це не дивно, знову ж таки, з нерозумінням сенсу та суто тілесною концепцією життя.
Наше життя складається не тому, що все випадкове, а у відповідності до нашого внутрішнього сприйняття себе та поведінкових налаштувань.

Доброго вечора!
Як на мене, Вам вдалося зробити дуже багато самостійно і Ви на правильному шляху. Потрібно мати неаби які внутрішні сили, щоб стільки переживши, продовжувати рухатися вперед на стільки результативно. Браво!
Єдине, що хотіла б додати.
Є поняття підсвідомості. І коли туди потрапляють певні моделі поведінки та установки, надзвичайно складно змінюватися на поведінковому рівні. Адже, не просто сформовані певні звички та
рефлекси, але і міцно закріплені як програми до дії.
Це ж стосується не тільки наших реакцій на близьких людей, але, в тому числі, і психо соматичних хвороб та розладів. До яких, на мою думку, відноситься і РХП.
Певне, Ви можете спробувати самостійно впоратися з цим. Але справа не в кількості затрачених зусиль, а в тому, що самій людині достатньо складно працювати з власною підсвідомістю, бо сама людина знаходиться всередині "своєї системи". Тому, якщо є бажання швидше з цим впоратися, все ж радила б Вам індивідуальну роботу з психологом.

Доброго дня Соня!
Судячи з того, що Ви пишете, у Вас дійсно стався стрес. Але справа не в самому стресі, бо насправді, наш організм постійно переживає невеличкі стреси, на які ми навіть не звертаємо увагу. А в тому, що закріпився певний рефлекс. Який тепер, за схожих обставин (дивитися в дзеркало), викликає той же самий стан - мутно бачити.
Що робити?
Необхідно провести "перезапис" емоції, а отже, самого рефлексу, щоб Ваш організм зрозумів, що то був такий єдиний раз, який більше не повторюється.

Доброго дня Irina!
Як на мене, стать та вік не мають ніякого значення. Тоді, як професіоналізм психолога, внутрішня довіра до нього та можливість розкритися і говорити відверто - це саме те, що допоможе.
Адже, більшість зовнішніх проблем мають глибинні причини і потребують роботи з підсвідомістю. Адже, наші невдачі в житті - це ті самі установки та поведінкові моделі, які заклалися раніше і керують нами та створюють самі ситуації, в які ми потрапляємо.
У багатьох психологів є перша безкоштовна зустріч для знайомства.
Під час якої можна відчути, чи хочеться саме з цим психологом працювати далі і чи зможете Ви з ним розкритися. Можливо, варто скористатися такою можливістю, щоб визначитися остаточно?

Доброго дня!
Насправді, коли дитина весь час намагається привернути до себе увагу, це може означати, що от цієї самої уваги їй і не вистачає, найперше, вдома. Тобто, не зауважень, нотацій та повчань, а саме нормальної розмови "по душам", коли є час мовчки вислухати сина і спробувати його зрозуміти та прийняти таким, яким він є....
Всі проблеми з дітьми, це, насамперед, "віддзеркалення" проблем в сім'ї підлітка. Дитина у такий спосіб, несвідомо, намагається достукатися до своїх батьків і змусити їх почати щось змінювати в своєму житті.
Ви питаєте, як поговорити з дитиною, щоб вона Вас почула? Насамперед, потрібно заслужити глибоку довіру до себе, щоб дитина змогла розкритися.
І якщо раніше не бути вибудовані душевні стосунки, то в підлітковому віці ніякі розмови просто не допомагають, бо він Вас не чує.
Які у Вас стосунки з чоловіком?
Як до Вас ставилися батьки в дитинстві?
А загалом, проблема з сином - це глибинна проблема з Вами. І я б порадила звернутися не до дитячого психолога, а до сімейного. Бо, судячи з усього, терапія потрібна не лише підлітку, але і його мамі...

Доброго дня!
З того, що Ви пишете, складається враження, що Ви весь час перебуваєте в якійсь внутрішній, глибоко прихованій боротьбі сама з собою. Оці всі "нестиковки", як правило, з'являються тоді, коли ми втрачаємо себе та сенс свого життя, не розуміючи, загалом, для чого воно нам потрібне. Саме тоді наша свідомість, такий собі, біо комп'ютер, ніби сходить з розуму, бо не розуміє наших команд і "видає" нам все, що суперечить одне одному.
Окрім того, ліки, дійсно, можуть не допомагати. І відбуватися це може з різних причин. От як, наприклад. Фізичні прояви хвороби, нерідко, є лише проявленням якихось дуже глибинних психологічних проблем, можливо, травм та блоків, які заклалися набагато раніше, і на які ми просто не звертаємо уваги. Зважаючи, що людський організм, це ж не мішок з кістками, та, перепрошую, лівером, а ще й дещо більш глибоке, як от підсвідомість та людська душа.Тому організм діє дуже розумно і максимально бажаючи допомогти нам, привертає увагу на саму причину хвороби. Адже, якщо ми вилікуємо зовнішні симптоми, внутрішня проблема все одно залишиться. Тоді, як головна - саме вона і потребує серйозного рішення.

Відредаговано автором 25-04-2024 14:50:33