Мені 18, дівчині 16. Приїхав в Фінляндію у липні минулого року щоб розвивати кар'єру, вчити програмування, піти на роботу і врешті допомагати бабусі і мамі, а також донатити на ЗСУ. Виріс я в основному в руках саме мами і бабусі, з батьком же я майже не спілкувався. Хіба що раз на рік. Тож я був вихований якимось більш ніжним і добрим. Можливо занадто добрим. Багато кому подобаються такі хлопці і вони готові на все щоб віддати останнє заради такого бо ти знаєш що будеш за ним як за кам'яною стіною, але такі хлопці собі не подобаються. Принаймні це мій випадок .
Приїхавши сюди самому я якийсь час жив в хостелі біженців, а зараз вже живу в дівчини. Чи пошкодував я про це? Важко сказати.
Допоки я жив в хостелі для біженців єдиною проблемою була моя дисципліна яка відверто кажучи пов'язала на колінах. В трьох словах, все було погано.
З іншого боку у мене було багато часу, на програмування у мене ішло по 4 години на день мінімум. Я вчився і дуже багато.
Потім з моєю дівчиною після довгих стосунків що на момент мого приїзду в Фінляндію були вже були десь роки 3 на відстані, ми звикали до один одного і тепер ми живемо разом з її мамою. На початку її мамі я не подобався але пройшов час і тепер для її мами я як друга дитина. Її мама часто порівнює мене з її колишнім чоловіком з яким вона прожила 17 років поспіль і ніколи не пожалкувала про це (по її словами)..Ну а ще та часто мене жаліла. Просто кпзалал постійно що "
Мені тебе жалко бо знаючи її через рік ти прийдеш до мене на неї жалітися, а вона через рік прийде до мене хизуватися всім що ти їй купив, поки ти сам їси одні макарони по 50 центів за пачку якої хватить на тиждень". Жити на виплати складно особливо коли розумієш що вони на 1 людину і тільки на їжу і одяг для неї, а я в цей момент живу на четвертинну від цієї суми. Усе інше пускаю на дівчину і от наче все добре але я потихеньку вигораю. Верніше. Не потихеньку. Моментально
Я більше не пишу код майже, бо коли ми обоє приходимо додому з інтеграційних курсів результат однаковий. Її мама їде кудись постійно, вона стрибає на ліжко, а її добрий хлопець вже на кухню гріти поїсти , потім помити посуд, потім ще приготувати щось, потім поприбирати знову, розкласти її речі, можливо сходити в магазин (15 хвилин туди, 15 назад, і ще годину всі продукти в магазині брати)
І в кінці кінців я вже втомлена няня що має вільний час десь в 21, коли уже немає енергії ні на що. При тому вона каже що хоче якоїсь "гармонії в стосунках"...
1-я консультация онлайн психолога
психолог онлайн: Ксенія Шалімова
«Не люблю коли пишу на емоціях бо тоді таке відчуття наче пише 13 річна дитина но вже як є»;
А що б хотіла ця дитина від психологів на сайті?)
Ви хочете приділяти їй весь ваш вільний час і одночасно не хочете. Як вас врятувати від самого себе? Чи правильно я розумію, що питання у пріоритетах, які ви не здатні виставити для себе самостійно? Тобто, взяти своє життя у свої руки і виставити рамки, правила, де є час для неї, і є час для вас.
«Мені не подобається цей дизбаланс з яким ніхто нічого не робить.»;
Як ви думаєте, хто повинен щось із цим робити? Якби мене так обслуговували, я б нічого не змінювала)
Те, що ви називаєте добротою, не є таким насправді. Якщо ви добра людина, то чому не добрі до себе? Чому не щирі з дівчиною щодо того, чого хочете? Чому не добрі до ваших стосунків, які розваляться, якщо так буде продовжуватись надалі? Ви не добрі, ви зручні. Скоріше за все, завдяки вихованню мами та бабусі. І ви не можете подружити між собою бажання "бути хорошим", і за це коханим, важливим і свої особисті бажання, потреби, своє життя. Зараз наче стоїть питання тільки між двома варіантами, чи живете ви своїм життям із дівчиною, чи живете її життям.
Відредаговано автором 07-05-2024 00:31:58
07-05-2024 00:29:21
інші відповіді психологів ➥