Депресія - погляд 2023

За даними з різних джерел, депресію сьогодні виявляють лише у 50% клієнтів, які звернулися на консультацію до психолога-психотерапевта. І не тому, що ставити клінічний діагноз – прерогатива лікаря. Сьогодні багато пацієнтів на консультації у психолога-психотерапевта бояться «виявитися психом» і отримати рекомендацію звернутися до психіатра за медикаментозним супроводом. На жаль, стигматизація психіатрії та недовірливе ставлення до неї все ще актуальні.

Інші вважають, що психологи-психотерапевти нічого не розуміють у депресії, і немає сенсу розповідати і обговорювати з ними це питання.

Є й ті, хто вважає, що депресія – це слабкість характеру, а не хвороба. Або списують свій стан на те, що це просто реакція на зовнішні події.

Не важливо з яким питанням ви прийшли на консультацію до психолога, головне, щоб ви розуміли, що відповідальність про ваше ментальне здоров'я лежить на вас! А лікувати депресію – це не лише про виправлення вашого мислення, емоційних реакцій та патернів поведінки. Говорити людині з депресією "Почни думати позитивно і все пройде" - це рівноцінно, як сказати людині з нежиттю: "Перестань чхати і пройде нежить". Депресія – це хвороба. Тому дуже важливо ставити пацієнта перед фактом наявності симптомів депресії. Сама ідея, що пацієнта можна засмутити неприємною негативною інформацією і він "зайде в депресію" - не обґрунтована і помилкова.

Причини та природу депресії

З 2023 року депресія вже не поділяється на невротичну та ендогенну. Вся депресія – ендогенна, вона є захворюванням. У всіх пацієнтів з депресією є біологічні, психологічні та соціальні причини для того, щоб захворіти. Депресію людина не обирає. Не можна сказати, що хтось слабкий, не зміг впоратися зі стресом і тому зайшов у депресію, а хтось, молодець, сильний – його депресія не торкнулася. Це украй не коректно. У кожного з нас різні початкові генетичні особливості контролю нейромедіаторів та чутливості рецепторів. Кожен з нас знаходиться під різним зовнішнім впливом, навіть якщо ми є одноклітинними близнюками і пліч-о-пліч проходимо один бойовий досвід на «0» або працюємо в одному кабінеті глибоко в тилу. Депресію пацієнти собі не обирають.

Що ж важливо знати про це захворювання?

Симптоми депресії

Важливо знати симптоми, якщо не всі, то бодай декілька:

• Знижений або сумний настрій
• Втрата інтересу до життя або почуття задоволення.
• Підвищена стомлюваність
• Порушення сну
• Самооцінка або почуття вини, що впала
• Порушення пам'яті та здатності концентруватися...

Комплексне лікування депресії

Як правило, саме вони будуть предикторами депресії (за МКХ-11) та приводом звернутися до двох фахівців:

1. Психіатра
2. Психолога-психотерапевта

Так, депресія складне захворювання та одним лікарем не обійтися. Психіатр та медикаментозний супровід працюють з тілом, психотерапевт з когнітивними упередженнями, установками та сценаріями, з емоційними реакціями та патернами поведінки. Якщо виключити психотерапевта – фармакотерапія допоможе, і якийсь час людина почувається непогано. Але досить швидко після відміни прийому препаратів стан повертається. А якщо при клінічній депресії виключити психіатра, то робота з психотерапевтом може тривати роками і не давати суттєвого та стійкого результату, т.к. змін у роботі вегетативної системи (зокрема у роботі парасимпатичної системи) – немає.

Зв'язок депресії з хронічним болем

Для депресії ще характерна наявність хронічної больової клініки. Це пояснюється тим, що у них (депресії та хронічного болю) загальні генетичні та нейрохімічні механізми.

У 70% пацієнтів із хронічною мігренню діагностується депресія різної тяжкості та навпаки.

У 59% людей страждають на неспецифічний біль у спині, попереку – є депресія.

Загалом у 60% пацієнтів із хронічним болем є депресія. І ключове в цьому те, що якщо лікувати лише біль та досягти успіху, але не лікувати депресію – через дуже короткий час біль повернеться. Дуже часто у пацієнта депресія не тому, що у нього мігрєнь або біль у спині. А у нього мігреньбіль у спині, бо первинно у нього сформувався депресивний епізод.

Мало хто з нас помічає той факт, що ми перебуваємо в пригніченому настрої набагато більше, ніж у вільному, легкому та піднесеному. Помічати відсутність настрою людина починає лише тоді, коли в неї з'являється біль. І ось тут він і дає логічне пояснення своїм емоціям: у мене болить, тому я пригнічений. Проте найчастіше все навпаки.

І на правах резюме – одеський анекдот:

- Розочко, а що це у нас сьогодні на обід?

— Картопля у депресії.

- Як це?

- Ну, пюре. Наче картопля, як картопля, але така пригнічена...

Останнє редагування 18-01-2024 в 11:19 за Києвом