Мама краще знає

Симбіоз мами і дитини починається ще задовго до знайомства з оточуючим світом. Певний період він вкрай необхідний для того щоб малюк вижив. Без маминої турботи, вгадування потреб, ніжності дитина просто не може розвиватись. Та малюк росте, змінюються його потреба в маминій присутності у його житті, він хоче сам пробувати життя на смак.

Тут починається непорозуміння, дитина прагне до «я сам...», а мама все ж продовжує тісно тримати емоційну пуповину. Вона знає відповідь на запитання: «мамо, мені холодно чи я хочу їсти?» Вона сама найкраще вміє одягнути, вирішити суперечку з другом, зробити завдання для вчителя... Завжди говорить « «ми» не хочемо...» замість « «він» чи «вона» не хоче».

Мамина тривога росте швидше ніж дитина і вона продовжує контролювати кожен крок. Телефонує по 10 разів на день. Розпитуючи про справи, настирливо пропонує вихід з будь-яких питань. Як наслідок, в дитини атрофується бажання дорослішати і брати відповідальність за власні життя та дії. 
Таке чадо, не готове до вирішення простих завдань, чекає маму з роботи щоб «допомогла».

В симбіотичних стосунках забагато любові і турботи, вони психологічно душать маленьку людину не дають отримувати власний досвід вирішення проблем.

На фоні затісного емоційного зв'язку виникає багато проблем для обох сторін:

Наслідки симбіотичних стосунків

•  У дитини посилюються страхи;
•  З’являється підсвідоме бажання не дорослішати, бо батьки старіють і помруть;
•  Дитина частіше хворіє, щоб прив'язати до себе маму і залишити її дома біля себе;
•  Вона часто плаче і жаліється, що хоче додому;
•  Дитина перекладає відповідальність за все на дорослого, росте невпевненою особистістю, не самостійною. 
•  Має сильний страх нового, що робити коли поряд немає мами? 
•  Мама живе емоціями, подіями, проблемами дитини, вона немає ні бажання, ні часу для себе;
•  Для чоловіка в цій сімейній системі немає місця. Відбувається витіснення тата, в парних стосунках мама-дитина, а не чоловік-жінка. Часто для нього теж немає енергії. 
•  Мама не виконує роль жінки, коханої, близького друга для свого партнера. 
•  Вона живе замість дитини, не даючи їй насолоджуватись життям, отримувати власний досвід, вона ніби дихає замість улюбленого чада.

А якщо дитина - дівчинка, то як буде робити в майбутньому вона?

Як наслідок:

•  Дорослим людям, котрі занадто залежні від мами, важко почати стосунки з протилежною статтю, адже в них вже є об’єкт який дає багато любові. І його не потрібно завойовувати... 
•  Проблематично, знайти себе в житті, обрати професію... 
•  Вони невпевнені у власній думці, тому часто запитують у мами, ніби живуть за фразою з мультфільму «Рапунцель»: «мама краще знає...»

В них наче відсутні внутрішні орієнтири: «що саме робити?», «як його робити?», «чого, взагалі, я хочу?», тому шукають постійну опору. До цих пір роль милиці виконувала мама, впевненості у власних ногах немає як і в тому, що вони вміють не тільки стояти, ходити, а й мають внутрішню опору на самого себе.

Залежні стосунки важко перервати.  Адже мама хоче бути незамінною і потрібною постійно та дорослішання вносить свої корективи. 

Особисто мені залежні стосунки нагадують годування: спочатку, малюк здатен пити тільки мамине молоко, потім додається прикорм, малюк починає віддалятись трішки. Остання ж стадія, ложка в руках і дитина сама може поїсти без участі мами.

Для того щоб плавно відпускати із залежних стосунків варто відчувати межу, де емоційно- інтимна зона і «вхід заборонено», а де можна розміститись, бути корисною в тій мірі в якій це потрібно дитині. Кроки можуть бути різними, кожен обере те що підійде йому:

Як плавно відпускати дитину

• Цікавитись, але не контролювати кожен крок;
• Вірити у свою дитину, вона росте, вчиться на власних помилках. Дати їй можливість набити власні шишки (мамині так не болять);
• Частіше запитувати: « як ти думаєш?», «як би ти хотів?»
• Формувати відповідальність за власні дії, запитуючи про наслідки «якщо так зробити, як думаєш, що вийде?»;
• Вкладати енергію і сили у свої стосунки з чоловіком. Подумайте, що відбувається у вашій парі не так, якщо ви занадто близькі до дитини, а віддалились від партнера?