Ніхто, крім тебе

Філософія про те, що являє собою людська реакція і реальність.

Текст може викликати неприємні переживання у людей, які звикли винити в усьому інших.

Перше, ми реагуємо на речі виключно відштовхуючись з того, як ми їх відчуваємо, зовсім не від того, які вони є в дійсності. Якщо людина несвідомо відчула “напад” (фізичний чи емоційно-ментальний), вона відреагує відповідним “нападом”. Якщо людина відчуває, що їй наносять травму будь-якого характеру (і це не значить, що воно реально відбувається!), в ній появиться відповідне бажання спричинити шкоду у відповідь, при чому пропорційне інтенсивності травматичному відчуттю.

І, навпаки, - якщо людина живе з патологічним і неконтрольованим прагненням спричинити комусь шкоду, це означає, що свідомо чи несвідомо вона переживає відчуття, що їй причиняють біль. Приклад цього - люди зі схильностями до тяжких злочинів живуть на границі готовності забрати чуже життя, тому що підсвідомо вони переживають, що їх власному життю загрожує смертельна небезпека.

І я зараз “не виправдовую жорстокість в людях”, а схиляю інших до готовності переступити далі, щоб зрозуміти краще інших навколо себе. Зрозуміти - не значить погодитись, а це значить заглянути глибше своїх звичних реакцій і фільтрів.

Наприклад, клієнт на консультації говорить: “мені хочеться когось прибити!”, психотерапевт робить запис “внутрішнє переживання сильної тривоги і відчуття, що його життю, його особистості загрожує небезпека”. І це, до речі, буде проявлятися в його снах, сфері інтересу, хоббі іт.д. Більше того, інколи людина саме так підбере слова, щоб описати свій стан: “Ця біль мене просто убиває!”

Друге - це про підвищену чутливість до різноманітних збудників. Якщо людина має підвищену чутливість до вологості - вона любитиме суху погоду, спеку. Якщо людина гостро реагує на критику - він, як правило, любить похвалу чи підлабузництво. Однак, якщо у людини відсутня чутливість в цих темах - їй буде байдуже і протилежна їх сторона, байдужість як до погоди так і до оцінки оточуючих (позитивна вона чи негативна).

Наприклад, якщо людина розповідає про те, що дуже соромиться і вкрай дискомфортно себе відчуває, виступаючи перед публікою. Ця підвищена чутливість в темі виступів означає, що у людини, в дійсності, великий потенціал стати блискучим оратором - приймаючи до уваги те, як глибоко і детально ця людина відчуває все, що зв’язано з виступом перед аудиторією.

Часто психотерапевти люблять про це говорити: “Іди туди, де твій найільший страх”

Повертаючись до прикладу з ораторством. Якщо людині не все одно до виступу перед оточуючими і вона говорить про свій дискомфорт у вигляді “сорому іт.д.- це в дійсності означає, що в глибині душі вона хотіла би досягти успіху в цьому, і точно би досягла, якби поборола б свої блоки. Тут уже позитивний чи негативний досвід з цим талантом неважливий. Важливо, що людина має підвищену чутливість в цій темі і тому озвучує її.

Коли людина активно підкреслює емоційну реакцію на якусь тему - це його проекція власних переживань.

• Наприклад, якщо людина бурхливо реагує на тему насилля - у неї самої є глибокі тенденції до якоїсь форми насилля, при чому часто, до самої себе...Якби у людини не було такої чутливості, цієї драми для неї не існувало би в принципі і вона б не переживала б емоційної реакції на неї або не говорила б про неї взагалі.
• Якщо людина засуджує інших за безвідповідальність - це може означати, що вона забороняє собі взяти відповідальність.
• Коли людина засуджує інших за тупість - вона часто забороняє собі проявляти інтелект в ситуаціях, де їй хочеться.
• За зраду - самозаборона бути вірним собі до кінця, своїм судженням, ідеям, наприклад.

Всі люди переживають досвід свого життя в контексті того набору “чутливостей” чи “фільтрів”, якими вона оснащена. Ми всі - многогранні, але в поступках інших людей ми здатні розпізнати лиш ті грані, які є в нас самих.

Наприклад - людина знаходиться під враженням від гір. Які слова для опису вона підбере для вираження своєї емоції, буде фактично описом частини себе. Хтось скаже “Оце то міць!“, хтось “Яка краса!”. У цих двох сприйняттях зовсім різні корені, перша людина або відчуває свою внутрішню міць, або, навпаки, безпомічність - яка б сторона цієї монети не проявлялась в ній, це одна і та ж “чутливість до теми сили”.

Людина, яка відмітила для себе красу - аналогічно має яскраво виражену чутливість до теми візуальності, і це або гармонія всередині неї, або страждання від певної дисгармонії. Таким чином, коли ми слухаємо емоційну розповідь людини про когось, про щось - ми в реальності, слухаємо її розповідь про якусь її власну частину, не більше. До речі, це часто можна спостерігати в просторі соціальних мереж, де люди, відчуваючи певну віддаленість від об'єкту обговорення - часто доволі легко розповідають своє сприйняття подій або інших людей.

Ще один доказ того, що “у кожного своє кіно”, коли спілкуєшся з цілою сімєю. Кожен член сім'ї опише інших членів сім'ї абсолютно по-своєму. В результаті - одна і та ж людина отримує часто такі різні “характеристики”, що складно взагалі зрозуміти про кого йде мова.

Це дуже важливо усвідомлювати в будь-якій роботі з людьми, а тим більше - в роботі, коли ти допомагаєш людям самостійно повернутися на шлях психічного благополуччя. Коли ясно, що все, що викликає у тебе бурю емоцій, все, що ти відчайдушно критикуєш - це всього лиш вияв твоєї власної чутливості до цієї теми…

Опубликовано 2022-01-24 в 03:12