Топ 11 фраз, які не варто говорити людині, яка переживає горе.

- "Все буде добре"
- "На все воля божа"
- "Я тебе розумію"
- "Пройшло уже 3 тижні, а ти ще не заспокоївся"
- "Треба бути сильним"
- "Будь вдячним, що у тебе діти є"
- "Він прожив хороше життя, його час настав"
- "Йому там краще"
- "У людей і гірше горе буває"
- "Ти ще молода, ще вийдеш заміж"
- "Народите собі ще дітей, у вас все попереду!"

- "А в Африці діти з голоду вмирають, а ти тут плачеш"
Більшість з цих фраз обезцінюють значимість втрати, або важливість переживань. І заважають процесу горювання.

Як же тоді підтримати близьку людину?
✅ Більше слухай.

Слухай усе, що говорить людина - без осуду і критики. Можна відзеркалювати її переживання: "Так, це дуже сумно", "Він був дуже значимим для тебе".
✅Запитай, чи можна обійняти людину або потримати за руку.
✅Замість філософських фраз краще сказати "Я тут. Я з тобою".
✅Запропонуй конкретну допомогу: "Можна лишитися з тобою на ніч", "Я посиджу з дітьми" тощо.
Приймай людину такою, яка вона є зараз - слабкою, розгубленою, вразливою, нещасною, заплаканою... Не потрібно змушувати її бути сильною, стримувати сльози, намагатися розвеселити.
Підтримувати людину в горі не просто. Тому варто прислухатися до себе, чи є у тебе ресурси, аби лишатися поряд. Часом доцільно запропонувати близькій людині звернутися до психолога, аби у безпечній атмосфері прожити усі емоції та почуття пов'язані з втратою.

Скільки триває переживання горя?

Тривалість переживання горя у кожного проходить по-своєму. Це залежить від того на скільки людина собі довзоляє відпускати емоції. Якщо звернути увагу як процес горювання описується в культурних джерелах, то буддисти говорять, що будь-яка звичка, прив'язаність минає через 40 днів, після того інтенсивність емоцій стихає, і, хоча людина не забула про втрату, вона отримує спокій, після того як погорює ці 40 днів. Це стосуєтьмя не тільки горя, а і будь-якої емоції - позитивної чи негативної. В Біблії,  пишеться про поминальний період покійника, який триває 40 днів, протягом якого родичні померлого повинні знаходитися в траурі, оплакуючи смерть покійника. А На Русі жодні похорони і навіть весілля не проходили без плакальниць, ридальниць ( представниці цих професій отримували грошові винагороди за те, що могли голосно, пронизливо, довго лити сльози і тужливо голосити.) Без плакальниць не проходило жодне весілля. За традиціями того часу, наречена, залишаючи рідну домівку, повинна була сумувати. Але не завжди  могла це зробити щиро. Тут на допомогу і приходили плакальниці, затягували свої тужливі притчі, і сльози наверталися на очі майже у всіх.  На Русі і не було такої науки як психологія, проте наші предки інтуїтивно відчували, що потрібно робити, щоб зберегти своє ментальне здоровя, щоб був завершений гештальт (як говорять гештальт-терапевти).

• • Тому дихай, переживай і відпускай❤️

Опубликовано 2021-06-19 в 01:55