Підліток і суїцид

Підлітки експериментують, самостверджуються, доводять…І ризикують своїм здоров’ям, а частіше життям.

Встановлено, що лише у частини підлітків, у разі самогубства, є дійсне бажання покінчити з собою, в інших, саме в значної більшості, – це «крик про допомогу», це спроба привернути увагу, заклик.

Діти завжди просять про допомогу. Дорослі, на жаль, не завжди можуть розпізнати й почути цей «крик», тому що в багатьох випадках він беззвучний, безмовний і виражається  у вчинках дитини, або в інших ознаках, які повинні насторожити батьків.  

Перепади настрою, ворожість, агресія, зміни харчової поведінки, безсоння, різке зниження успішності, прагнення до самотності, розмови про суїцидальні думки в однолітків або однокласників – це неповний перелік тривожних ознак, на які треба звертати увагу дорослим.

Наприклад, батьки помітили деякі з цих ознак... Починають говорити з дитиною, але вона не хоче спілкуватися, каже, що нічого не відбувається. Дійсно, буває так, що підліток не може розповісти про свої проблеми батькам. В силу самих різних обставин. З причини недовіри до батьків, сорому перед батьками, або іншій… Тоді батьки можуть запропонувати дитині поговорити з людиною, якій вона довіряє. Це може бути: бабуся, дідусь, хрещений, тренер, психолог, вчитель, будь-яка людина, яка викликає довіру в дитини. І навпаки,  це, також, може бути зовсім стороння людина: психолог, який веде прийом в іншому районі міста, працівник служби довіри, просто знайомий… Іноді, яким парадоксальним це не здається, підлітку може бути набагато легше відкритися сторонній людині, ніж близький. В психології цей феномен має назву «ефект випадкового попутника». Термін «попутник» є умовним і представляє собою будь-яку випадкову людину.

Важливо, щоб підліток проговорив те, що його турбує, від чого страждає, що саме не дає йому жити повноцінним життям. А потім вже треба працювати над наданням допомоги від: батьків, психолога, можливо, психіатра, залежно від тієї проблеми, яку озвучила дитина.

Щодо соціальних мереж. Звісно, вони мають свій негативний вплив на ще не повністю сформовану  дитячу психіку. В  соціальних мережах діти  часто наслідують різні витівки, які можуть загрожувати їхньому здоров’ю і навіть життю.  Але не соціальні мережі є причиною більшості самогубств підлітків.

Цими причинами є:

• скупчення життєвих криз, які переживає дитина (байдужість батьків до дитини, конфлікти в сім’ї, конфлікти між однолітками, приниження або  неприйняття неповнолітнього, тощо)
• не повна сформованість захисних механізмів особистості (підлітку набагато складніше справитися з психологічними стресорами, життєвими труднощами, ніж дорослому. Будь яка проблема здається непереборною, а біль, який вона завдає - нестерпним.)
• несформоване розуміння смерті  (у свідомості дитини смерть не означає безповоротного припинення життя. Дитина думає, що все ще можна буде повернути назад. Повне розуміння й усвідомлення страху смерті формується не раніше 17-18 років).
• психічні розлади.

Якщо говорити про мотиви суїцидальної поведінки підлітків, їх багато, але головні, які можна узагальнити, слідуючи:

• мотив, про який вже зазначалося,  «крик про допомогу» – підліток скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших: батьків, однолітків, тощо;
• мотив «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у підлітків старшого підліткового віку, в 15-17 років.
• мотив  «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера.

Тому, якщо Ви дивитесь новини про підліткове самогубство, зовсім необов’язково говорити з дитиною про тему самогубства. Поговоріть про те, що Ви її любите. Про те, що не буває безвихідних ситуацій, що з будь-якої ситуації завжди можна знайти вихід. Про те, що життя іноді буває складне, але воно цікаве, яскраве, непередбачуване…

• Що треба пам’ятати батькам:
• Завжди знаходьте час на свою дитину.
• Проявляйте щирий інтерес до дитини, до її життя, друзів.
• Не перетворюйте розмови з підлітком на допит.Не чиніть тиск на нього, не висувайте надмірних вимог.
• Ніколи не ігноруйте самоушкодження дитини, розмови про суїцид. (Самоушкодження не є  суїцидальним явищем, але воно є небезпечним, тому що це може бути: «крик про допомогу»; агресія, спрямована на себе;  наслідування поведінки за однолітками)
• Демонструйте свою любов і небайдужість до дитини. Дитині потрібно відчувати,  що її люблять.

Опубліковано 2021-05-20 в 01:04

Останнє редагування 11-06-2026 в 00:15 за Києвом