Підвищуємо ставки, панове! Ростемо у дитинство!

Нещодавно в групі колег обговорювали тенденцію зміни станів і своїх, і людей навколо.

Те, що ми виснажуємося, вихолощуємося, потім раптом на другому подиху робимо ривки, потім знову впадаємо в незрозумілі стани, - це логічно і зрозуміло: війна випробування нелюдське. Але наше завдання все ж шукати способи пройти через нього.

Зберігається не той, хто не відчуває стресу, а той, хто знає, що йому протиставити. І того року ми, завдяки нашим колегам, які мають досвід війни, точно знали, що потрібно робити. Робили це самі і допомагали в цьому людям.І ось через рік війни ми дійшли висновку, що те, що працювало того року як ресурс, допомога собі, порятунок, - цього року вже НЕ ДОСТАТНЄ.... Не допомагає... Не витягує...

Але це й логічно. На брудну чашу терезів увесь час щось падає: обстріли, геноцид і екоцид, жахлива інформація, втрати...

Цей рік додав до постійного надстресу ще й смислові, глибокі розчарування. Ми прийняли моторошну реальність: нічого людського на болотах немає, опору та інакомислення там немає. Світ ніжний, глухий і ледачий. Війна може затягнутися на довго.

І актуальних пристосувань стало просто недостатньо.

Ваги переважили в бік руйнування.

Зміна стратегій боротьби зі стресом

Що ж робити? Що кинути на чашу терезів, щоб вирівняти баланс.

Мозковим штурмом вивели, що всі методики купірування стресу були на актуальному, поведінковому рівні: організуй побут, налагодь сон, давай собі відпочинок, додай медитацію, дихальні практики, спорт, активну допомогу армії, людям, намагайся зберігати життя повним, тіште себе. Усе це змінювало хімію організму і дозволяло не працювати руйнівній хроніфікації.

Базові ресурси та дитинство

І якщо це все є на частіше ваших терезів - це здорово! Якщо ні - додавайте. Але якщо є і не достатньо - треба йти за ресурсом значно глибше. Це так звані базові ресурси. Це той позитивний, надихаючий досвід, яким ми наситилися в дитинстві. І зараз саме час згадати все, що тоді було мммм, найкласнішим... Що викликало бурю емоцій і щастя.

Мені пощастило, моя буря емоцій завжди зі мною - це мої собаки. А ще я згадала, як обожнювала кататися з татом на велосипеді. Спочатку у нього на рамі в дитячому такому сидінні, а потім мені подарували наймодніший у ті часи велосипед "Кама" - і ми цілими днями ганяли по горах... Тата вже немає... Але при думці, що я буду знову кататися на велосипеді... ммм аж дух захоплює.!!! Дивно, але виявилося, що з дитинства є що вийняти.

Психотерапія як шлях до відновлення

Безумовно, є люди, в дитинстві яких складно знайти такі коштовності. Для таких людей вихід теж є: давати собі зараз те, що в дитинстві дуже хотіли, але явно не доотримали. (на жаль, у більшості випадків - це запит на психотерапію). Мої собаки - це якраз те, що мені в дитинстві забороняли, і тому я дала це собі сама.

До речі, батьки!!! Для Вас це про те, що чим більше емоційного позитивного досвіду отримає дитина - тим більший обсяг стресу вона перенесе без втрат.

Можна пригадати, а що в дитинстві вам говорили ваші старші родичі, коли було дуже складно, і що це вас тоді дивувало і допомагало водночас.Базовий ресурс містить ще багато складових, але сьогодні хотілося саме про це.

Третій висновок, до якого ми дійшли - на нас чекає ще один рівень, у який доведеться зануритися, - Смисли...

Але спочатку я особисто хочу велосипед!

А що допомагає Вам, як рятуєтеся?

Дата публікації 2023-06-17 в 21:08:05