Післяпологова депресія: що це, у кого буває, що робити?

Післяпологова депресія проявляється у вигляді післяпологового психозу, який є розладом психіки.

Проявляється через підвищену емоційну чутливість. Емоційні реакції суперечать навколишній реальності. Жінка з післяпологовим психозом демонструє дезорганізовану поведінку, часто не здатна впоратися з елементарною турботою про немовля: вибудувати режим відпочинку/харчування.

Час прояву та тривалість

Коли проявляється? Як довго триває?

Пік прояву: перші 2-4 тижні після пологів.

Може спостерігатися пізній післяпологовий психоз – пік припадає на 3-4 місяць після пологів. Родичі часто пояснюють причину особливостей депресивної поведінки накопиченою втомою, фізичним виснаженням.

Поведінка матері може демонструвати явну агресію щодо дитини, чоловіка, родичів.

Група ризику та причини виникнення

У кого і чому виникає? (Група ризику).

Жінки, які мали психічні розлади та захворювання до пологів.

Жінки, які відрізнялися відторгненням жіночої ролі, займали феміністичну ідейну позицію.

Роділлі-підлітки через незрілість, щоб прийняти роль матері.

Роділлі, які перебувають у фінансовій скруті, через матеріальні складнощі догляду за дитиною.

Роділлі, які завагітніли внаслідок зґвалтування, проявляють ненависть і агресію щодо чоловіків через минулий досвід сексуального насильства, до дитини як постійного подразника, що нагадує про пережиту травму.

Роділлі старшої вікової групи (33-45 років), у випадку, якщо жінка народжує дитину як відповідь на соціальні претензії (родичі вимагають спадкоємця).

Взаємини матері та дитини

Взаємини. Роділля та дитина.

Якщо це ранній післяпологовий психоз – мати може заявляти про відмову від дитини, може заявляти про відмову від годування. У останньому випадку, мати не проявляє відкритої агресії. Проте, на несвідомому рівні, мати тим самим заявляє про прагнення знищити потомство, адже вона є унікальним джерелом харчування.

Відкрита агресія – фізична агресія, крики. Якщо мати проявляє явну агресію у контакті з дитиною, важливо застосувати медикаментозне лікування, загасити неконтрольовані спалахи агресії за допомогою транквілізаторів та антидепресантів, які може призначити лікар-психіатр.

Взаємини матері та чоловіка

Взаємини. Породілля та чоловік.

Післяпологовий психоз може бути реакцією на попереднє розлучення з чоловіком. Якщо чоловік є, а агресія виливається постійними скандалами, криками, і навіть застосуванням фізичної сили з боку дружини, важливо поводитися правильно.

Чоловікові не можна відповідати агресією на агресію дружини. Важливо проявляти емоційну стійкість, ігнорувати істерики в період їхнього піку, вступати в переговори після завершення гострого періоду скандалу. Не уникати дитини та допомоги – пропонувати увагу й турботу. Говорити дружині компліменти, хвалити за дрібниці.

Жінки, виношуючи дитину, часто набирають зайву вагу, їхня фігура втрачає привабливість, яка була до вагітності. Якщо ваша жінка поправилася, не акцентуйте увагу на цьому як на недоліку – вона ж вигодовувала вашу дитину. Підтримайте її, і психоз мине. Навіть якщо ви опинилися у стані гострого протистояння, і ваша дружина більше нагадує ворога на війні, пам’ятайте, що особливістю післяпологового психозу є неадекватна поведінка та нерозуміння того, що вона неадекватна. Будьте мудрим, згладьте кути, підіть на примирення першим, підтримайте, допоможіть, і ви повернете свою кохану жінку.

Взаємини матері та родичів

Взаємини. Роділля та родичі.

Психоз відрізняється дезорганізованою поведінкою. Жінка в післяпологовому психозі не здатна організувати режим відпочинку/харчування, і поєднати турботу про немовля, з турботою про себе, чоловіка, дім. На допомогу приходить найгірше зло в цій ситуації – родичі: 2 бабусі одна краща за іншу, пару сестер-помічниць.

Роділля дійсно потребує допомоги, і вона справді образиться, якщо їй не допоможуть жінки сім’ї. Але! Важливо розуміти, що режим догляду за дитиною налагодиться, вона впорається сама, якщо допомога не прийде. Якщо допомога прийде – жінка психологічно перекладе відповідальність на родичок і піде в стан психозу глибше та надовше. Та й без повчань не обійдеться. Таким чином, краще прибрати зайвий подразник і надавати допомогу, але мало й рідко. Винятком може стати ситуація, коли мати все ж таки проходить курс медикаментозного лікування. Збережіть сім’ю та дозвольте жінці навчитися бути матір’ю.

Олена Антоненко