Порада - не дорівнює підтримці. Як уникнути порад і бути підтримуючим.

Підтримка. Таке наче зрозуміле всім поняття, адже кожен так чи інакше відчував в ній потребу чи ставав тим, хто її надавав, чи намагався надавати. Важлива річ для кожного з нас, яку часом дуже не просто отримати.

Знайомі моменти коли підтримка необхідна, мовчазна чи говірлива, у вигляді міцного плеча на яке можна опертись, чи руки яка підштовхне. Підтримка буває різна, але що незмінне - справжня присутність іншого поруч. Коли ми говоримо про підтримку іншого у стосунках, при чому не важливо якого характеру ці стосунки - романтичні, дружні, професійні чи сімейні - завжди йде мова про двох. Двох людей, які мають бути тут. Але чи завжди на ділі це так? Чи завжди коли людина біля якої ми є, яку хочемо підтримати, відчуває присутність іншого? Витримування емоцій, слів, станів, що зовсім не просто. І часто, коли емоції іншого не зрозумілі чи неприйнятні, складні і болісні нам самим, в жесті щирої турботи можна випадати із простору, випадати із стосунку, і залишити страждаючого на самоті.
Як саме випадати? Ну що ж, тут багато варіантів, зокрема - перетворюватись у нескінченну пораду. 

Чому поради не є справжньою підтримкою

До чого ж тут тоді поради? Вони про те, коли присутність тільки фактична. Не з поганих намірів, але часто люди коли у них просять про підтримку, спритно починають підкидувати поради й плани, як ситуацію вирішити. Поради, як перестати сумувати і плакати, чи як заспокоїтись в пориві злості. Поради як не відчувати і не турбуватись. Поради, про те як не бути з тим, що болить.
Поради це добре, але саме вони створюють умовну стіну між людьми, яка видається міцною і надійною, з готовими рішеннями, але не дозволяє бути оцій взаємній присутності. Крім того, поради, плани, мотиваційні підбадьорювання мають елемент знецінення переживань іншого. Ніби кажуть що “тобі не плакати і розказувати треба, а робити щось”, “твоя реакція занадто сильна, заспокойся” “ти реагуєш не так як треба”.

І це біда.

І одразу в декількох площинах: 

• Необхідність підтримки не означає, що людина не бачить вирішення ситуації. Їй потрібен тільки простір і додатковий ресурс, можливість розділити й пережити.
• Впадання в поради тільки забирають ресурси й формують відчуття, що права побути й відчути ситуацію, спонукають одразу до дій, які можуть бути взагалі не потрібні
• Поради і тому подібне, слугують рятівними не стільки для тих хто потребує підтримки, а для того, хто її надавати не вміє чи не може
• І врешті решт, тривала дистанціювання від іншого через словесні настанови може сформувати небажання ділитись чимось взагалі, особливо це стосується дитячо-батьківських стосунків, де старші в пориві любові хочуть дати і полегшення, і рішення, і план дій, але не дають себе, як опору на яку можна просто спертись і бути. А вже наступний крок, може стати пошук шляхів вирішення проблеми, якщо вона служила причиною важкого стану. Але після, а не замість підтримки. 

Звичайно, і ми й до нас можуть приходити із потребою саме поради. І тут важливо сказати про активність того, хто про підтримку просить. Бо це про двох. 

Як правильно надавати підтримку

Коли потрібна порада чи рекомендація, або коли потрібне тепле плече поруч - найнадійніший спосіб це отримати, заявити прямо. Звісно, можуть бути люди які інтуїтивно розуміють потребу чи які вже розібрались для себе що і від кого вони можуть отримати. Але тим не менше, коли у труднощах нам щось потрібна, перша відповідальність полягає  у тому, щоб до іншого це чесно донести. І в такому випадку, немає нічого краще, ніж озвучування, того що нам потрібно, порада чи підтримка, і яка саме і як саме.  “Просто обійми мене” “просто побудь зі мною”, “я хочу розказати й поплакати” чи будь-що інше.

А коли ми губимось в роздумах, що ж вдіяти людині в біді, варто подумати - я хочу дати поради, бо мене про них попросили, чи це спосіб щось дати, не маючи змоги просто бути поруч?
І з цієї сторони, цінне питання, яке, на жаль, часто сприймають як ознаку неспроможності, хоча це зовсім навпаки: “Що я можу для тебе зробити?” “Як я можу тебе підтримати?” 

Може видаватись чудернацьким і недоречним, уточнювати такі речі, але це тільки видається. Адже звертаючись у бажанні надати близькій людині необхідне, проявляється справжня присутність. “Я тут, я хочу допомогти, я готовий бути поруч так як тобі треба”.
І використовуючи це на практиці, можна побачити, що стосунок теж стає більш чесний і відтрикий, присутність іншого більш ясна і ефективність проведеного разом часу вища.