Призма дитячих емоцій

Про емоції легко пишуть сотні книг, безліч знімають захоплюючих фільмів та незкінченну кількість раз ми щодня зчитуємо їх із різних обличь і найцікавіше - самостійно відчуваємо та проживаємо їх. З таким багатим арсеналом дійсно цікаво жити, правда, для нас- дорослих.

Тяжко уявити, що відчуває дитина, коли зустрічається не тільки з гарними та хорошими емоціями (радість, щастя, задоволення, інтерес...),  але й деструктивними, негативними, руйнівними ( сум, розчарування, злість, страх). Дана ситуація трішки чимось схожа, коли ми знаходимось в стресовій ситуації, відчуваємо розгубленість та дефіцит підтримки. В такому стані дійсно тяжко зрозуміти що з нами відбувається. Для дітей, особливо до 3х років, теж не зовсім просто прийняти різку зміну настрою та багаж власних переживань. 

Добре, коли в сенситивний період емоціного розвитку дитини, мама перебуває поруч та вміє бути чуйною, підтримуючою, довірливою і спостережливою. Добре, коли батьки розуміють емоційні прояви та відразу пояснюють їх дитині ("донечко, ти зараз плачеш, тому що тобі боляче..."; "синку, ти злишся, тому що в тебе забрали іграшку..."). Таким чином мама ознайомлює дитя із собою та навколишнім серидовищем, дбайливо розширює кругозір та найголовніше - створює базову довіру до світу. А це є фундаментальним фактором для психологічного здоров"я та нормального поетапного дорослішання . 

За спостереженнями психологів, коли дитяча емоція загублена, непроявлена, подавлена через певні чинники(найчастіше страх та заборони) розвивається емоційна та соціальна депривація. Тобто в більш старшому віці вона не вміє ,наприклад, диференціювати відчуття власного страху чи злості, не може пояснити той стан, що її переповнює, або ж не в силі розділити свої переживання від переживань близьких оточуючих. Багато вчених схиляються до думки, що подавлені, не виражені почуття часто призводять до психосоматичних захворювань. Дійсно, в сучасному світі педіатрії діагноз дитячої психомоматики надзвичайно поширений та користується популярністю на прийомах у дитячого психолога. 

Тому, слід зауважити, що профілактувати будь-яке захворювання набагато лекше, ніж його лікувати. А пояснювати призму дитячих емоцій набагато безпечніше, ніж їх уникати.