Як зняти переляк у маленької дитини

«Ми з чоловіком дивилися фільм. Наша донечка спала у своєму ліжечку в сусідній кімнаті. Раптом ми почули її крик. З кімнати, де вона спала, вибіг наш кіт. Ми зрозуміли, що він розбудив нашу дівчинку, та не просто розбудив, а налякав, адже борт ліжечка був піднятий, а отже, кіт у нього стрибнув. Я взяла доньку на руки, але вона стала плакати ще сильніше. Обійми не допомагали. Заспокоєння батька теж не мало успіху. Іграшки не відволікали дитину від плачу. Від мультиків вона відверталася. І навіть груди, які гарантовано знімали тривогу дитини, виявилися неприйнятими. Ми носили її по квартирі, намагалися напоїти, співали пісні, але дитина на кожну нову спробу заспокоїти реагувала криком. Вона продовжувала ридати й викручуватися. Істерика тривала близько 2 годин. Що робити, ми не знали.»

Катерина, мама Віки (10 міс)

Ситуація переляку у маленької дитини практично знайома всім батькам. Рятувальний рецепт заспокоєння виявляється до примітиву простим, і від цього може викликати недовіру. Але давайте, для початку, розглянемо процеси, що відбуваються в психіці під час сильного хвилювання. Тоді стане зрозуміло, як можна допомогти малюкові своїми силами, заспокоїти його при переляку.

Специфіка роботи з маленькими дітьми полягає в тому, що вони не можуть сказати нам про те, що сталося. Особливо це стосується дітей до одного року. Єдиною доступною їм мовою спілкування є мова тіла. Плач і істеричні конвульсії — це єдиний спосіб повідомити батькам, що трапилося щось жахливе. Щось, що загрожує уявленню про цілісність і безпеку світу.

Як правило, переляк у маленьких дітей супроводжується яскраво вираженим соматичним (тілесним) проявом. Своїм тілом дитина демонструє крайню ступінь збудження. Іноді перебіг переляку цілком можна сплутати із сильним нелокалізованим болем у тілі малюка. Переляк у маленької дитини здатний викликати розлад апетиту, сну та загального самопочуття. У тоддлерів (дитина у віці від року до трьох років) сильний переляк здатний призвести до незрозумілої плаксивості, заїкання та інших порушень мовлення (алалія, мутизм, дизартрія, дислалія) у процесі становлення уміння говорити. Такий комплекс симптомів є ознакою порушення психічної діяльності, і для її налагодження, швидше за все, потрібно буде звернутися до фахівця з дитячої психіки.

Переляк — захисна реакція

Для початку давайте розберемося, чим відрізняються такі поняття, як переляк, страх, боязнь. У їхньому ставленні до небезпеки їх легко розмежувати:

• Страх означає певний стан очікування небезпеки та підготовки до неї, навіть якщо вона невідома;
• Боязнь передбачає певний об’єкт, якого бояться;
• Переляк має на увазі стан, що виникає при небезпеці, коли суб’єкт виявляється до неї неготовим, він підкреслює момент несподіванки.

У страху є щось, що захищає від переляку, а отже, захищає й від неврозу, який він викликає. Виходить, що дитячі страхи захищають психіку. Зазвичай стан тривоги найчастіше є страхом. І один зі способів послабити інтенсивність переживання — це перевести страх у боязнь. Тобто позначити, надати символізацію почуттю та визначити об’єкт. Оскільки боятися чогось конкретного простіше контролювати, ніж страх перед чимось невідомим. Деякі боязні захищають так само й тіло. Якщо дитина не буде боятися, наприклад, електричного струму в розетках, це може призвести до дуже болючих і сумних наслідків для неї та родини. Тому навіювання батьками боязні до природних небезпек є педагогічною нормою. Переляку буде присвячено інші частини статті.

Як відбувається переляк на рівні психіки

Для цього потрібно ознайомитися з тим, як функціонує психічна енергія в людей. У тілі людини існує так званий «зовнішній шар» (захист від подразників), який завдяки поступовому зниженню чутливості оберігає глибші шари від травм. Одним із видів такого захисту є помірна толерантність до звичайних подразників, таких як загальний фон (звуків, дотиків, світла тощо), доки подразник не стане настільки інтенсивним, що здатний робити цей захист, тоді таке збудження стає травматичним. Людський організм виявляється нездатним утримати надмірні збудження в психіці. І тут виникає завдання подолати це подразнення шляхом психічної «зв’язки» надлишкового подразнення, щоб потім його нейтралізувати. Основне завдання — перетворити цю збуджену енергію на потенційну, тобто «зв’язати» її психічно. Чим вищий ресурс енергії, тим вищою буде її здатність до зв’язування; і навпаки, чим нижчий цей потенціал, тим меншою буде здатність системи сприймати, засвоювати енергію, тим руйнівнішими можуть бути наслідки такого прориву «захисту від подразника».

Діти в момент переляку не володіють таким розвинутим потенціалом психічної енергії, проте таким ресурсом володіють дорослі. Збуджена незв’язана психічна енергія відводиться дитиною через тіло — виникає істерична реакція на переляк. У дорослих людей це називається станом афекту, коли потенціал енергії практично вичерпується.

Умовою виникнення переляку є відсутність підготовленості, якою є страх. Оскільки в стані страху в тілі створюється захисний надлишок енергії, який акумулюється в органі сприйняття, де очікується сильне подразнення. Таким чином, переляк має зрештою перетворитися на страх або навіть на боязнь. На той вид страху, який несе захисну функцію та формує безпечну поведінку.

Чому діти через переляк погано сплять

Сон і сновидіння є найнадійнішим шляхом дослідження глибинних психічих процесів людини. Хворі на травматичний невроз, які пережили ситуацію катастрофи або інший сильно вражаючий момент у житті, під час сновидінь повертаються до травматичної ситуації та прокидаються з новим переляком. У стані сну психіка займається переробкою травматичних подій (якщо ми говоримо про тривожний сон унаслідок переляку), і повторення сильного переживання має сприяти виробленню «нормальної» боязні. І без допомоги дитячого психоаналітика цей процес може затягнутися на невизначений час.

Можливі наслідки переляку

Процеси сильного збудження психічної енергії залишають так звані «мнестичні сліди» — це сліди спогадів, які не мають нічого спільного зі свідомістю. Вони можуть залишатися тривалими та стійкими, якщо процес, що їх викликав ніколи не доходив до свідомості. Простіше кажучи — це ті найсильніші переживання в житті людини, які вкарбовуються в «підкірку» несвідомого, що часто називається «травмувати психіку». У наведеному випадку, теоретично, у Віки могли з’явитися фобія котів, темряви, сну в ліжечку або боязнь залишатися одній чи безліч інших несприятливих наслідків. Момент раптового переляку є головною етіологічною умовою травматичного неврозу. Такий невроз може розвинутися як у дорослих, так і у дуже маленьких дітей, для лікування якого можна звернутися до психоаналітика.

Як зняти переляк у малюка в разі самодопомоги

Що саме може зв’язувати та переводити психічну енергію зі збудженого стану в потенційний — це контакт дитини з ресурсним «Я» батька чи матері. Цей контакт може відбуватися у двох формах — тілесній та ментальній. Оскільки в разі Віки тілесний контакт не знімав тривогу, її мамі довелося вдатися до ментальної взаємодії. Мова має бути спрямована на опис подій, через які дитина опинилася наляканою. Слова надають сенсу (психічне «зв’язування») тому, що сталося з малюком. Метафорично під час істерики від переляку дитина мовою тіла (оскільки говорити вона ще не вміє) запитує батьків: «Що трапилося? Що сталося? Я не розумію, що мене так налякало? Як це відбулося? Що це був за удар? Що це за відчуття?..» Дитина вимагає вербального опису, який вона чудово розуміє, незважаючи на те, що сама поки не вміє говорити.

Зняття переляку на прикладі

Що конкретно розповіла Катерина своїй доньці. Віка отримала описово-вербальну відповідь із візуальним зазначенням усіх важливих деталей. Катя принесла Віку в кімнату, де це сталося, а її чоловік приніс кота — винуватця інциденту. Усе описання супроводжувалося вказівками рукою: «Ти спала в цій кімнаті, у цьому ліжечку. У кімнату зайшов ось цей кіт, він стрибнув у твоє ліжечко, ось сюди, прямо на тебе. Ти відчула удар від його стрибка. Він несподівано розбудив тебе. Він дуже сильно тебе налякав і втік». У разі Віки описовий процес зняв сильне збудження та заспокоїв дівчинку протягом 5 хвилин. Години, проведені в істериці (час, достатній для утворення мнестичних слідів), обернулися для дитини серією тривожних нічних пробуджень, які через 2 місяці припинилися, оскільки під час сну, швидше за все, відбувалася переробка залишкових явищ переляку, що є нормою. Таким чином, події, які призвели до переляку (як і будь-які інші події), символізуються відповідно до двох великих вимірів: часу та простору. Основне завдання батьків у таких ситуаціях — символізувати обставини переляку. Дати назву місцю, часу, змінам і почуттям дитини. Чим більше деталей події буде описано словами, тим інтенсивніше буде вивільнятися надлишок збудженої психічної енергії дитини, тим швидше малюк заспокоїться та повернеться до звичного для нього ритму життя.

Людське слово — дар, здатний зцілювати.