Про критику

Природа критики та її використання в сім'ях

Критикою неможливо нікого покращити. 

Ні, чоловіка, ні жінку, ні дитину, будь кого. Можна тільки демотивувати, зіпсувати, відштовхнути і втратити. 

Але в багатьох сім’ях застосовують критику. Або ж як просто звичну модель спілкування і зворотного зв’язку (а що, хіба можна якось по-іншому?). 

Або як спосіб досягти бажаного (маніпуляцію). 

В першому випадку, ми не знаємо, не вміємо по-іншому комунікувати (із розряду: мене ніколи ніхто не хвалив, а коли треба було, то сварили, тепер і як так само).

В другому випадку ми свідомо поширюємо цим світом негативні повідомлення. Для чого? Щоб всі знали які вони не-ОКей, що все що вони роблять це також не-Окей, і логічно, що цей же не-Окей з ними і прибуде надалі. Здорової логіки в цьому небагато. Але існують такі нездорові – перверзні - способи самовдоволення через образу інших, підрізаючи комусь крила або самостверджуючись за чужий рахунок. 

Мабуть важливо зауважити, що всі ці «тактики» і «способи» вдоволення своїх внутрішніх комплексів та демонів достатньо очевидні і помітні, але від цього не менш не приємні… Ми видаємо на гора все згідно наших внутрішніх проекцій, вірувань та установок. Це як зіпсувати повітря навколо себе, а потім всім іншим та собі доказувати, що світ смердить.

Неефективність критики та її психологічний вплив

В третьому – це прикрий приклад невдалого і неграмотного менеджменту. Адже, ефективність критики - від’ємна. Завжди. Навіть якщо для вас це єдино знайомий доступний і робочий спосіб. 

Навіть якщо ваш син, або чоловік після слів «да ти ж ледар безсовісний, якого світ ще бачив», йде і викидає сміття або забиває цвях в стіну – повірте, це не завдяки вашому «чарівному пенделю», і це не тому, що він захотів стати краще, усвідомив свою відповідальність і забажав допомогти. Це просто тому, що зараз йому так вигідніше всього (щоб ви стулили пельку, відчепилися і він змін продовжити грати, наприклад). 

Що ми знаємо про критику? Ну, те що критика неприємна. Несмачна і болюча. Її не хочеться чути і сприймати. Хоча б в думках хочеться протестувати, спростувати її, перекинути на іншого. 

Що потрібно знати про критику? Критика – це позиція слабкості. Її застосовують тоді, коли бракує інших вмінь та інструментів і тоді нею лупашать, як то кажуть, нижче поясу. І вона сама і є чимось таким, що нижче плінтуса. Це тупо суб’єктивний погляд і перехід на особистості. І це розуміють (відчувають) навіть діти. Але сердяться на вас за критику, тому що ви граєте не-почесному.

І саме тому вона не ефективна. Вона, навпаки, зупиняє всі внутрішні позитивні рушійні мотиваційні сили та процеси і включає бажання "виключитися" із цієї реальності, захиститися, відсторонитися або зробити так же неприємно, як щойно зробили тобі. 

А ще вона змушує пристосовуватись і ставати нечутливим та несприйнятливим до того, що тобі кажуть. Знаєте, до чого це може привести? Думаю, знаєте… 

Особистий досвід та експеримент з критикою

Згадайте себе, як принаймні подумки, ви відповідали на критику критикуючому вас вчителю, батькам, начальнику, партнерові…тощо. І чи змінила саме ця критика вас на краще?

Пропоную не вірити мені на слово, а провести домашній експеримент. Стаєте, ви значить, перед дзеркалом і починаєте себе критикувати. Вчити не буду, ми всі це добре вміємо. Стійте, дивіться на себе і кажіть: і заробляєш мало, і в хаті неприбрано, а якщо прибрано, то жирна/тупа/і некрасива..- і відчуйте свої емоції, внутрішній голос, свою впевненість і мотивацію. 

Так, погоджуюсь, серед нас можуть бути ті, хто любить морально робити собі боляче...але ж це просто погана звичка і нічого нормального завдяки їй досягти неможливо. 

А тепер навпаки, пригадайте випадки з власного досвіду, ситуації свідками яких ви були, історії, які розповідали друзі, сюжети, які ви дізналися із фільмів, книг тощо, коли і як люди м’яким доброзичливим спілкуванням, здавалося б, робили неможливе і досягали бажаного. Знаю, інколи це здається просто фантастично нереальним, але бляхамуха це крутий робочий метод!

Тобто, якщо хтось хоче ускладнити собі життя – можна приступати до критики оточуючих. І ви неодмінно стикнетеся із супротивом, пасивною або проявленою агресією, ігноруванням, перекладанням відповідальності та критикою у відповідь. 

Альтернативи критиці: ефективні методи комунікації

«НЕМАЄ СУПРОТИВУ, Є ТІЛЬКИ ВІДСУТНІСТЬ РАПОРТУ» - однин із основних скрижалів НЛП.

Мілтон Еріксон один із найвидатніших психіатрів і психотерапевтів свого часу, який мав дар впливати словом, казав «якщо люди не погоджуються з нами чи навіть протидіють нам, у цьому проявляється їхній емоційний стан, відчуття того, що їх не цінують, не приймають, підштовхують до чогось чи контролюють. 

Інколи така халепа відбувається в нас самих із нами самими. Ми начебто і хочемо щоб було і стало якось по-нормальному, але воно чомусь не виходить. 

Зверніть увагу на те, що і як ви говорите іншим, що і як ви говорите собі. В комунікації не має недосяжних цілей, є неправильно обрані тактики і методи. Ми не є константними та однозначними. Ми в постійному русі, розвиваємось і постійно змінюємось. Деградація - це теж зміни і розвиток із знаком «мінус». І під якою проекцію ми себе або інших бачимо – в такому напрямку і рухаємось.

Можливо, прийшов час їх переосмислити та модернізувати?) 

Висновки та нові можливості у спілкуванні

Бажаю нам всім успіху в цьому, результативних і приємних комунікацій, взаємодій та відносин).

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко