Що таке соціофобія?

Майже кожна людина у своєму житті відчувала в ситуаціях спілкування тривогу чи напруження. Пригадайте своє самопочуття після критики з боку оточуючих або після конфлікту з колегою. Я вже не кажу про виступ перед незнайомою аудиторією. Страх здатися оточуючим незграбним, дурним, нервовим чи невпевненим змушує нас так хвилюватися. Подібний стан цілком можна назвати стресовим.

Та все ж багато хто з нас такі ситуації вважає лише непорозумінням, яке наступного разу, швидше за все, не повториться. Але є люди, які так не вважають. Для них страх перед суспільством — серйозна проблема, впоратися з якою не видається можливим. Як відрізнити тимчасово виникаючу соціальну тривогу від соціальної фобії?

Якщо такі ситуації виникають іноді, а стан хвилювання швидко минає, то турбуватися ні про що. Це була лише реакція на неприємну ситуацію, яка могла підвищити рівень тривожності. Якщо ж ситуації, описані вище, трапляються вкрай рідко, а думки про такі переживання не дають спокою та змушують уникати спілкування з людьми чи відвідування громадських місць, то можна сміливо говорити про наявність соціофобії.

Визначення соціофобії

Соціофобія — це страх осудження з боку оточуючих людей, який має нав’язливий характер. Часто соціофобія не відчувається як страх, а проявляється як небажання, відторгнення чи відмова від контактів або вирішення проблем соціального характеру. Наприклад, це рішучий протест проти проходження тестування при прийомі на роботу, це може бути відмова від відвідування лікарні чи виклику лікаря додому, нерішучість чи паніка при відвідуванні магазинів чи ресторанів, неприязнь до занять у спортзалі чи басейні тощо.

Фізичні прояви страху спілкування

Іноді страх перед суспільством проявляється у вигляді таких феноменів, як скутість, тремтіння рук, почервоніння, пітливість, нудота, запаморочення, стан загальмованості. У низці випадків страх проявляється в таких ситуаціях, як прийом їжі в присутності сторонніх, телефонна розмова, відвідування громадського туалету, поїздка в громадському транспорті, сексуальні стосунки тощо.

Поведінкові патерни при соціофобії

Люди, які страждають на соціофобію, намагаються справити гарне враження, але водночас дуже сумніваються в тому, що їм це дійсно вдається. Така людина бездоганною роботою намагається запобігти критиці колег чи керівника. Він ніколи не скаже «ні», навіть якщо прохання буде суперечити його інтересам та бажанням. Дома — це людина, яка поступається всім і в усьому. Таким чином «соціофоби» уникають ситуацій, у яких інші можуть їх відкинути.

У деяких випадках люди, які страждають на соціофобію, бояться переважно наслідків, які їм можуть принести соціальні контакти. Так буває, коли людина не наважується повернути неякісний товар назад у магазин або уникає розмови про підвищення заробітної плати з керівником. Зрозуміло, що для таких людей легше відмовитися від якоїсь частини матеріальних благ, ніж винести звинувачення на свою адресу з боку співбесідника, які до того ж можуть стати надбанням громадськості.

У інших же випадках для них дуже важливо бути позитивним чи навіть абсолютно бездоганним в очах оточуючих. Тут людина може стати заручником власного іміджу. Наприклад, трапляється так, що людина з такою проблемою поводиться в компаніях жваво, багато жартує, розповідає про себе неймовірні історії та навіть посміюється над недоліками інших. Така поведінка приводить у захват оточуючих, у багатьох виникає бажання познайомитися з ним ближче чи навіть наслідувати його в усьому. Як правило, люди в компанії не здогадуються про справжні переживання співбесідника. Він здається таким упевненим у собі. Насправді так виглядає спроба «соціофоба» приховати свою тривогу та запобігти можливій неприязні з боку оточуючих. Для нього подібне дійство — важке випробування.

Основна причина постійної тривоги людини, яка страждає на соціофобію, — це переконання в тому, що увага з боку оточуючих обов’язково несе в собі негативне забарвлення. Вони бояться здатися в очах інших слабкими чи дурними, хоча для цього немає жодних підстав. Думаю, що за багато років життя людина з такою проблемою може жодного разу не почути на свою адресу докору чи образи, і незважаючи на це, вона просто впевнена у своїй правоті. Переконати такого чоловіка в тому, що тремтіння, почервоніння та небагатослівність сприймаються іншими людьми як щось незначне, нейтральне, а іноді навіть як приємне, практично неможливо.

Оточуючі зазвичай відгукуються про людину, яка страждає на соціальну фобію, набагато м’якше, ніж вона могла б це припустити. Але людина так влаштована, що сприймає світ, і зокрема реакції оточуючих її людей, крізь призму власних припущень. Тому людям із соціофобією важко приймати компліменти на свою адресу та говорити їх іншим.

Такий вид спілкування може призвести до непередбачуваних реакцій, включно з позитивними. А впоратися з великим потоком уваги до себе їм дуже складно: адже співбесідник може захотіти продовжити спілкування, і тоді доведеться «відкритися» та показати свою «зворотну сторону».

Такі люди намагаються приховувати свої «справжні» риси характеру чи вади зовнішності. Їм здається, що їхня «справжня» сутність просто огидна, і як тільки хтось дізнається про те, що ховається за «маскою пристойності», то їх негайно висміють та відкинуть суспільством. Наприклад, якщо людина вважає, що в неї погана фігура, вона ніколи не погодиться на пропозицію сходити в басейн чи на пляж. Часто соціофоби вважають себе нудними, нікчемними та посередніми людьми і тому відмовляються від запрошень на вечірки чи дружні посиденьки.

Причини та розвиток соціофобії

Страх спілкування зазвичай виникає між дванадцятьма та двадцятьма роками. Це так званий пубертатний (підлітковий) період. Він є найскладнішим у житті будь-якої людини. Складність його полягає в тому, що особистість переживає процес переходу зі стану дитинства у доросле життя. Відомо, що молоді люди в цьому віці зазвичай сором’язливі та нерішучі. Багато чого в житті їм доводиться робити вперше: свідомо переживати сексуальне потягнення, самостійно визначати коло знайомств та інтересів, обирати стиль у одязі, брати на себе відповідальність за власні рішення та вчинки тощо. Багато хто відчуває сильне напруження в такі моменти.

Від того, як пройде перший досвід входження в суспільство, залежить ставлення людини в подальшому до ситуацій соціальної взаємодії. Страх, який виникає в результаті негативного досвіду в спілкуванні, потім відіграє роль емоційного щита, що захищає людину від небезпеки з боку оточуючих. Іншими словами, однією з головних складових соціофобії може бути невпевненість через відсутність досвіду. Переконана, що якщо вчасно звернутися до фахівця, то позбутися соціальної фобії буде набагато легше.

Тест на виявлення соціофобії

Для тих, хто хоче дізнатися, чи є в нього соціофобія, я пропоную наступний тест:

• Зайдіть у дорогий магазин одягу чи взуття, приміряйте кілька речей і підіть, нічого не купивши.
• Запитайте в перехожого дорогу до будівлі, навпроти якої ви знаходитеся.
• Співайте чи наспівуйте посеред ринку.
• Прийдіть у ресторан без косметики.
• Розраховуючись за покупки в магазині, виявите, що забули гроші чи їх недостатньо, щоб за все розплатитися.
• Подзвоніть по телефону в якусь довідкову службу та протягом одного дзвінка запитайте в них не менше 5 речей.
• Відправте назад на кухню несподобану страву в ресторані.
• Відмовтеся від запрошення, яке ви могли б прийняти, але не особливо бажаєте.
• Спіткніться на вулиці чи коли входите до будівлі.
• Позичте велику суму грошей у малознайомої людини.
• Покличте офіціанта в ресторані так, щоб усі чули.
• Подзвоніть комусь надто пізно ввечері.
• Проявіть ініціативу на зібранні та внесіть раціональну пропозицію.
• Приверніть до себе увагу, кидаючи речі: папірці, велосипед, жерстяну банку, пляшку з-під мінеральної води тощо.