Внутрішній психологічний опір людини та способи його подолання

Опір — це внутрішні сили людини, які захищають організм від будь-яких змін і змін у житті. Дуже часто опір виникає під час психотерапії, оскільки саме робота з психотерапевтом запускає процес психологічних змін в організмі людини.

Опір являє собою повторення тих самих захисних реакцій, які людина використовує у своєму повсякденному житті.

Основне завдання при появі опору полягає в тому, щоб зрозуміти, як саме людина чинить опір, чому і чому.

Звичайною причиною опору, як правило, є несвідоме уникнення таких переживань, як тривога, провина, сором та ін.

Розуміння психологічного опору

Отже, що ж таке психологічний внутрішній опір людини?

Всім нам знайома ситуація, коли ми відкладаємо важливі справи на потім, коли шкодуємо про те, що вже зробили, а часто буває так, що розтягуємо виконання простої справи на години, тижні, місяці, хоча могли зробити набагато швидше.

І на що ми тільки не йдемо, на які хитрощі, уловки, самообман, самобичування, лише б не робити те, що потрібно зробити, але чомусь не дуже хочеться.

Зазвичай, якщо людина ставить перед собою мету — вона починає діяти. Добре, якщо у нас є високі мотиви, тоді ми ефективно рухаємося до своєї мети і бачимо успішні результати, які нас тішать. Але іноді буває так, що хороші результати з’являються далеко не відразу, і тоді ми швидко опускаємо руки, при цьому починаємо думати про те, що «все одно нічого не вийде». Це відбувається через те, що включаються підсвідомі механізми, які відводять нас від раніше наміченого шляху, які нібито «страхують» нас від можливого поразки та неуспіху.

За такого сценарію дуже сильно знижується рівень намірів і мотивів, і ми стаємо неефективними.

Основні причини внутрішнього опору

Може бути 2 види причин такої неефективності.

1. 1-ша причина: страх невідомості у майбутньому, страх зробити помилку або бути обманутим. Цей страх, як правило, не усвідомлюється і має корені у нашому глибокому дитинстві, але «керівництвом» для нас і наших дій він залишається й у дорослому віці. Маючи такий страх, ми всі свої внутрішні сили та енергію спрямовуємо на боротьбу з цим страхом і з самим собою, замість того щоб спрямовувати їх на досягнення нових цілей. Через це стаємо неефективними.
2. 2-га причина: страх зробити помилку і внаслідок цього не досягти бажаної мети. Цей несвідомий страх, як правило, виникає, якщо в дитинстві людина отримує досвід, коли робить помилку, яка призводить до неуспіху, і отримує негативну реакцію батьків чи інших близьких людей. У такій ситуації дитина стикається з такими неприємними переживаннями, як образа, злість, розчарування. Тому, щоб захистити себе від повторного переживання цього «букету» почуттів, людина несвідомо стає неефективною, піддається внутрішньому опору і знижується мотивація до досягнення бажаного.

Таким чином виходить, що ми, намагаючись захистити себе від неприємних наслідків і невдач, потрапляємо у власну несвідому пастку. Яка з одного боку нас захищає, а з іншого — не дає можливості рухатися вперед і досягати бажаного успіху. Отже, спираючись на досвід дитячих переживань, ми діємо так, як діяли в дитинстві, забуваючи, що вже виросли і можемо діяти по-іншому.

У підсумку ми більшу частину життя живемо, борючись із самим собою, або ж, як маленькі діти, досі боїмося бути невдахами. І частіше нам простіше нічого не робити, ніж ставити мету і прагнути до її досягнення. Тому найголовнішим у подоланні внутрішнього опору є висока мотивація до досягнення бажаного, яка стимулює та допомагає діяти й бути ефективним.

Методи боротьби та способи подолання внутрішнього опору

1. Важливо кожному навчитися вправам на розслаблення. Всім доступним засобом боротьби з тривогою, страхами та нав’язливими думками є м’язова релаксація. Оскільки коли людина може повністю розслабити своє тіло, зняти м’язове напруження, то разом із цим обов’язково знижується тривожність і відступають страхи, а відповідно, у більшості випадків знижується й інтенсивність нав’язливих думок. Адже якщо людина вміє розслаблятися, значить може регулярно відпочивати, тому зменшується несвідомий опір, який може бути спрямований на те, щоб організм більше відпочивав.
2. Навчитися перемикати увагу. Увагу краще перемикати на те, що подобається робити, це може бути будь-яке приємне заняття, хобі чи захоплення. Можна перемикати увагу на допомогу людям, творчу діяльність, громадську діяльність, роботу по господарству. Будь-яка діяльність, яка вам до душі, є хорошим профілактичним засобом проти опору.
3. Створити собі позитивну установку, тобто змінити всі свої негативні установки на прямо протилежні — позитивні. Не варто складати тверджень про те, що не є досяжним, етичним, а також давати собі установки, які мали б підвищувати самооцінку.
4. Знайдіть свою приховану вигоду від вашого опору та відмовтеся від неї. Як би дивно це не звучало, але людина, яка страждає з якоїсь причини, дуже часто отримує від цього уявні вигоди. Зазвичай визнавати наявність цих вигод навіть самому собі людина не може чи не хоче, бо сама думка про те, що у неї є вигода від причини страждання, здається їй жахливою. У психології це зазвичай називають «вторинною вигодою». У цьому випадку вторинна вигода — це виграш від наявних мук і страждань, який переважає виграш від вирішення проблеми та подальшого благополуччя. Тому, щоб подолати власний внутрішній опір, необхідно відмовитися від усіх вигод, які отримуються в результаті роботи опору.

Бажаємо успіхів у подоланні власного внутрішнього опору!