Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 7 годин тому: «Почему Вы боитесь идти в колледж, был неприятный опыт в школе? Но Ваш страх абсолютно нормальный и естественный. Даже звучит пугающе: «впервые», «новая группа», «колледж». Вы по»
question author 10 годин тому: «Реакція на відповідь № 391804 для Ирина Константиновна Зубиашвили Щиро дякую Вам за цю відповідь! Сьогодні зіштовхувалася з порадою про лист і ду»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 10 годин тому: «Вітаю! Це дійсно непроста, але дуже життєва та емоційно виснажлива ситуація. Чудово, що ви працюєте з психологинею та усвідомлюєте головне: ви не бачите з ним спільного майбутнього»

Як хвалити дитину?

Самооцінка та впевненість в собі Батьки й діти

Більше від автора

24.06.2008

Вчимося керувати гнівом

Агресія — це добре чи погано? Як правильно злитися. Тест на рівень агресивності. Практичні кроки, які допоможуть безпечно впоратися зі своєю агресією.

24.06.2008

Як хвалити дитину?

Як правильно висловлювати похвалу та емоції дітям, аби не зашкодити їхній самооцінці та стосункам у родині. Автор застерігає від прямих оцінних суджень на кшталт «ти молодець», оскільки вони створюють ілюзію умовної любові та викликають у дитини напругу чи відчуття фальші.

Головне
Стаття пояснює, що оцінні похвали можуть зашкодити самооцінці дитини, тоді як вираження щирих почуттів щодо її дій сприяє здоровому розвитку. Авторка пропонує замінювати фрази на кшталт 'ти молодець' на повідомлення про власні почуття, такі як 'я радий, що ти це зробив', щоб зміцнити довіру та щирість у спілкуванні.
Ви читаєте переклад

У мене в дитинстві хвалили мало. Принаймні, мені так здавалося. Це було дуже образливо. І вдвічі образливіше тому, що моїх двоюрідних брата та сестру в моїй присутності хвалили набагато частіше. А вони й училися, і поводилися — гірше. Втім, ті слова похвали, які я чула — і на свою, і на їхню адресу, все одно здавалися якимись не такими. Радості від них було мало. Навпаки, відчувалося якесь незрозуміле напруження.

похвала дитини. Фото: Pexels

Похвала — справа дуже важлива, але й досить тонка. Зараз, під впливом американської моделі виховання, багато молодих батьків активно хвалять своїх дітей. Можливо, намагаються компенсувати свій власний брак похвали в дитинстві. А можливо — турбуються за майбутню самооцінку своєї дитини. У будь-якому разі думка, що похвала — панацея від усього, — помилкова. Адже якщо неправильно користуватися цим інструментом, можна суттєво нашкодити самооцінці дитини та стосункам із нею. Тому важливо знати основні правила похвали.

Як ми зазвичай хвалимо дітей? Кажемо, наприклад: «Який ти молодець!», «Хороший хлопчик (дівчинка)!», «Ось це ти правильно зробив!». А іноді говоримо: «Як ти добре помив посуд! Ніхто у світі так не миє посуд, як ти!». На перший погляд, нібито дуже позитивні фрази. Але спробуйте зараз уявити себе на місці дитини, якій так говорять. Що ви відчуваєте? Чи дійсно вам на 100% приємно від цього? Мені, наприклад, не дуже хотілося б почути таку похвалу. І нібито приємно, а якийсь осад у душі залишається. Виходить, що я молодець, я хороша, тільки тоді, коли роблю певні дії. А значить, якщо я їх не робитиму — я стану погана. Обрадно, злостиво, сумно. Віяє зовсім умовним прийняттям і любов’ю «за щось».

Приблизно так само почуваються й діти. Вони ніби «прочитують» негласний підтекст повідомлення батьків. А все тому, що в цьому випадку похвала побудована на оцінному судженні. «Хороший, молодець, правильно». А значить, є і поганий, і не молодець, і неправильно. Висновок: будь-яка оцінка — добра чи погана — шкодить формуванню здорової самооцінки дитини.

Ви запитаєте, як же тоді висловити своє захоплення, радість, гордість тощо під час спілкування з дитиною? Як же тоді її хвалити? Дуже просто. Перше — замість логічної оцінки її дій — говоріть про себе! Друге — висловлюйте не оцінку, а своє почуття, ставлення до її вчинків. «Я рада (рад), що ти це зробив!», «Я захоплююсь тим, який(яка) ти у мене!». «Я пишаюся, що в мене такий син (дочка)!» тощо.

Ось порівняйте:

Син сходив до магазину й купив продукти.

Мама (пряма, оцінна похвала): «Правильно, що сходив! Ти в мене молодець, хороший син!».

Мама (непряма, безоцінна похвала): «Синку, я так рада, що ти сходив до магазину й допоміг мені з продуктами! Тепер я все встигну приготувати до приходу гостей».

Чи відчуваєте різницю?

Коли ми хвалимо дитину, висловлюючи при цьому своє почуття чи ставлення до її дій, дитина відчуває щирість батьків і «читає» це повідомлення як заохочення її вчинків. Вона думає: «Я здатний добре зробити цю справу». Коли ж батько використовує оцінне судження, ще й перебільшене («ніхто так не зробить, як ти!»), дитина «читає» в цьому: «Я потрібний батькам тільки тоді, коли роблю це» або «Я знаю, що не зовсім такий уже й хороший, тому мене, швидше за все, дурять».

Насправді «правильної» похвали не може бути забагато. Чим більше батько висловлює своїх почуттів і виявляє ставлення до тієї чи іншої дії дитини, тим кращим стає його контакт із власним чадом. Формується взаємна довіра та щире спілкування. І неважливо, радіє тато тому, що син помив підлогу — чи захоплюється тим, що він закінчив інститут з відзнакою. Головне, щоб почуття висловлювалися. І безпосередньо їхньому адресату.

Втім, хочу зауважити, що не лише приємні почуття важливо говорити дитині. Якщо батько, наприклад, злий чи невдоволений якоюсь її дією чи бездіяльністю, важливо говорити й про це. Але знову ж таки — не в оцінній формі. А використовуючи «Я-повідомлення» та називаючи своє почуття при цьому. Наприклад: «Я дуже злий на тебе, синку, за те, що ти не сходив до магазину!». Таке повідомлення дитина скоріше почує, ніж фразу на кшталт «Який ти лінивий, ти знову не сходив до магазину!».

Важливо висловлювати справді щирі почуття дитині. І приємні, і неприємні. Адже діти, як ніхто, добре відчувають фальш. А це загрожує недовірою до батьків, відчуженістю чи агресивністю, а також формуванням низької самооцінки дитини.

Спробуйте скласти своє звернення до дитини з використанням методів, описаних у статті, у контексті даних ситуацій:

  1. Син прибрав іграшки.
  2. Донька помила посуд.
  3. Дитина закінчила чверть без трійок.
  4. Юнак вступив до інституту.
  5. Дитина розлила молоко.
  6. Син довго грає за комп’ютером і не йде їсти, коли його кличуть.
  7. Дитина отримала двійку та запис від учителя в щоденнику.

Опубліковано:

Останнє редагування:

Примітка редакції: підзаголовки та елементи навігації могли бути додані автоматично для зручності читання. Вони можуть не бути частиною авторського тексту.

Для архівних матеріалів, опублікованих до 2018 року, дата публікації може бути приблизною.

Коментарі
Коментувати
Поки що немає коментарів
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся. Увійти / Зареєструватися

Інші статті цієї тематики

24.06.2008

Батьки i дiти. Гiперактивнi дiти

СДУГ включає порушення уваги (дефіцит уваги) , ознаки імпульсивності і гіперактивності. Коли саме можна діагностувати у дитини цей синдром?

Читати статтю
24.06.2008

Надмірна материнська любов

Що означає надмірна материнська любов? Це коли любов до дітей стає сильнішою від любові до чоловіка, коли дітей ставлять на верхню ступінь....

Читати статтю
24.06.2008

Татова любов. Про роль батька у житті кожної дівчини.

Стаття досліджує важливу роль батька у психологічному розвитку дівчинки, пояснюючи, як батьківська любов та стосунки формують її самооцінку, розуміння гендерних ролей і вибір майбутніх партнерів.

Читати статтю