Question

05-03-2012

Склалася ситуація, коли я передбачаю перебіг подій, але не можу на них вплинути. Коротко оповім передісторію.
У своїм житті мені довелось досить часто змінювати місце роботи. Сценарій завжди той самий: спочатку все добре аж занадто добре. Потім – завдання, з яким я не можу впоратися. Далі – тотальне взаємне розчарування, а часто і конфлікти. Каменем спотикання завжди стає робота з людьми – чого не вмію, того не вмію. Причина – тепер уже знаю – наявний у мене яскраво виражений синдром ДДА.
Тепер, на останній роботі, здаючи собі справу з ситуації, я якось зумів, скажу так: менш-більш пристосуватися. Але через кілька місяців начальник піде на пенсію. Робота ця досить важка, тому знайти очільника структурного підрозділу не так вже і легко. Керівництво покладає надію на мене.
Порадьте, як маю поводитися в такій непростій ситуації. На мою думку, пояснювати керівництву щось там про ДДА – смішно і без сенсу. Підказати ідею знайти наступника загодя, тобто вже від тепер – уже пробував, нічого не вийшло. Мені бракує харизми – вони давно за всіх все вирішили, зокрема за мене. Знехтувати роботою – не так легко у наш непростий час. Як же бути?

Вопрос от: Іпатій; Возраст: 40

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

06-03-2012 08:57:52Дополнение от автора

Дякую за відповіді.
Нічого я не ховаюся за ширму ДДА, просто є факт, з яким треба рахуватися. Ніхто ж не порадить, наприклад, діабетику цукрувати чай і вдавати, що все ОК. Питання не в тому, що я не хочу іти на посаду, бо таки не хочу. Питання в тім, що через таку ситуацію я втрачу і свою нинішню посаду, чого, звичайно, не хотілося б. А проблема в тому, що пояснити таке своє небажання іти на посаду я не зумію.

06-03-2012 17:30:54Дополнение от автора

Такий "відділ" у мене є. Це як спеціальна дієта - братися за ту роботу, з якою впораюсь і не братися за ту, з якою не впораюся, чи, принаймні, впораюсь але ціною неймовірних зусиль.
У тім і проявляється симптоматика синдрому ДДА, що ДДА почувається комфортно лише в своєму внутрішньому ізольованому світі.
Іншими словами, якби наші HR-менеджери були обізнані з проблематикою ДДА, я б міг пояснити свою відмову. Але, нажаль.
Маю надію, що Бог якось поверне події так, що я не залишусь за бортом.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Нина Владимировна Троненко · Answer 1 · 2012-03-05 23:00:16

Доброго вечора, Іпатію.
Ваша ситуація дійсно не проста. Але мені здається, що Ваше питання потребує уточнення. Розшифруйте, будь ласка, абревіатуру ДДА і сформулюйте конкретне запитання до психолога, щоби було зрозуміло в чому проблема, що Вас турбує.
З повагою,
Н.В.Троненко.

Мария Сергеевна Кузовкова · Answer 2 · 2012-03-06 03:07:56

Мені здається, щоб не брати відповідальність і, нарешті, не бути щасливим і впевненим - є ДДА, на який можна все скинути (дорослі діти алкогол?) так? чи щось інше? Якщо так, треба собі чесно сказати - якщо я не спілкуюсь - це МІЙ вибір, якщо не йду на посаду - це МІЙ вибір! і напруга ДДА - згине!

Алла Юрьевна Лыкова · Answer 3 · 2012-03-06 16:19:48

Іпатій, а почему Вы должны потерять работу, если не захотите идти на повышение? О чем Вы переживаеье больше: о том, что потеряете работу или о том, что не справитесь с должностью начальника?

И в чем выражается симптоматика вашего синдрома? Чем именно это Вам мешает? Что вы предпринимали, чтобы повлиять на его смягчение? (если взять вашу аналогию, то для диабетиков есть целые кондитерские отделы без сахарозы)), у вас есть такой "отдел" для вашего симпотома?:))

Алла Юрьевна Лыкова · Answer 4 · 2012-03-06 22:53:17

Алла Юрьевна Лыкова 06-03-2012 22:53:17

жаль, что Бог на этом сайте не отвечает))

👍 рекоммендовать: