Питання від:
Mayleen
Вік:
22
Фізично мені 22, моїй душі - 16, а почуваюсь на 60.
Доброго вечора дорогі психологи!
Ви завжди мене наштовхували на відповіді до моїх питань, тому і звертаюсь до вас знову. Переїхала до Києва, знайшла добреоплачувану роботу(я викладач, стаж роботи 5 років),попрацювала 4 місяці в графіку 14 годин вдень у півпідвальному приміщенні без вікон і не помітила, як погрузла в страшній депресії.Звільнилась.4 наступних місяці не виходила з дому.Знайомих тут дуже мало.Зараз я у пошуку нової роботи, взяла себе у руки.Я невелика ростом,виглядаю не на свій вік,мене часто не відрізниш від 16-річної дівчинки,хоча серйозності в мене на всі 60!Мій новий роботодавець боїться мені давати групи шкільного віку,бо думає,що я не справлюсь,оскільки мій вигляд зовнішній не дуже переконливий і від мене не несе "стервозністю".Покищо працюю з маленькими дітьми,але на уроці сидить директор і постійно кричить на них,що мене просто виводить з себе,бо я почуваюсь так,немов я також учениця,на яку кричать.Я втомилась від методик,які мені в кожній новій школі хочуть насадити,я звикла працювати у своєму темпі і своїми методами-я не виправляю криком помилки дітей,коли вони ще навіть не набрали повітря,щоб зробити ту помилку,я не кричу на них,бо вони дивляться на лампу,коли я пояснюю,бо я бачила,що діти можуть таким чином сприймати-я сама така!І я не клею на учнів "ЯРЛИКИ"-"тупий,імбіцил,мегафлєгма,ідіот..."я просто їх люблю і даю їм час і шанс!Але роботодавці цього не сприймають і не приймають-я для них всього лиш недосвідчена дівчинка після університету,яка не знає життя.Боротись з цим я не хочу і доказувати я не маю сил.Як поводити себе так, щоб мій досвід було чути ЗА КІЛОМЕТР?!В одному місці я-прекрасний проф своєї справи,а в іншому-мене бачать,як дитину.Часто думаю взагалі змінити проф і піти на кастинг ведучих на якийсь канал,але страшенно боюсь..всього..навіть спроби.Починаю думати,якщо у мене так не виходить у викладанні-може це не справа мого життя?А що тоді?Як зрозуміти і відчути свою сферу?Як подорослішати?Чи як виглядати хоча б на свій вік?І кому це потрібно?Фізично мені 22, душі-16,а почуваюсь на 60 і в замкнутому колі-пошук роботи,спроба,пошук своєї сфери,втома,розчарування,період погруженості і замкнутості, і знову пошук.Як розірвати це коло?Сердечне дякую наперед!
Ви завжди мене наштовхували на відповіді до моїх питань, тому і звертаюсь до вас знову. Переїхала до Києва, знайшла добреоплачувану роботу(я викладач, стаж роботи 5 років),попрацювала 4 місяці в графіку 14 годин вдень у півпідвальному приміщенні без вікон і не помітила, як погрузла в страшній депресії.Звільнилась.4 наступних місяці не виходила з дому.Знайомих тут дуже мало.Зараз я у пошуку нової роботи, взяла себе у руки.Я невелика ростом,виглядаю не на свій вік,мене часто не відрізниш від 16-річної дівчинки,хоча серйозності в мене на всі 60!Мій новий роботодавець боїться мені давати групи шкільного віку,бо думає,що я не справлюсь,оскільки мій вигляд зовнішній не дуже переконливий і від мене не несе "стервозністю".Покищо працюю з маленькими дітьми,але на уроці сидить директор і постійно кричить на них,що мене просто виводить з себе,бо я почуваюсь так,немов я також учениця,на яку кричать.Я втомилась від методик,які мені в кожній новій школі хочуть насадити,я звикла працювати у своєму темпі і своїми методами-я не виправляю криком помилки дітей,коли вони ще навіть не набрали повітря,щоб зробити ту помилку,я не кричу на них,бо вони дивляться на лампу,коли я пояснюю,бо я бачила,що діти можуть таким чином сприймати-я сама така!І я не клею на учнів "ЯРЛИКИ"-"тупий,імбіцил,мегафлєгма,ідіот..."я просто їх люблю і даю їм час і шанс!Але роботодавці цього не сприймають і не приймають-я для них всього лиш недосвідчена дівчинка після університету,яка не знає життя.Боротись з цим я не хочу і доказувати я не маю сил.Як поводити себе так, щоб мій досвід було чути ЗА КІЛОМЕТР?!В одному місці я-прекрасний проф своєї справи,а в іншому-мене бачать,як дитину.Часто думаю взагалі змінити проф і піти на кастинг ведучих на якийсь канал,але страшенно боюсь..всього..навіть спроби.Починаю думати,якщо у мене так не виходить у викладанні-може це не справа мого життя?А що тоді?Як зрозуміти і відчути свою сферу?Як подорослішати?Чи як виглядати хоча б на свій вік?І кому це потрібно?Фізично мені 22, душі-16,а почуваюсь на 60 і в замкнутому колі-пошук роботи,спроба,пошук своєї сфери,втома,розчарування,період погруженості і замкнутості, і знову пошук.Як розірвати це коло?Сердечне дякую наперед!
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
