Question

20-03-2012

Доброго вечора дорогі психологи!
Ви завжди мене наштовхували на відповіді до моїх питань, тому і звертаюсь до вас знову. Переїхала до Києва, знайшла добреоплачувану роботу(я викладач, стаж роботи 5 років),попрацювала 4 місяці в графіку 14 годин вдень у півпідвальному приміщенні без вікон і не помітила, як погрузла в страшній депресії.Звільнилась.4 наступних місяці не виходила з дому.Знайомих тут дуже мало.Зараз я у пошуку нової роботи, взяла себе у руки.Я невелика ростом,виглядаю не на свій вік,мене часто не відрізниш від 16-річної дівчинки,хоча серйозності в мене на всі 60!Мій новий роботодавець боїться мені давати групи шкільного віку,бо думає,що я не справлюсь,оскільки мій вигляд зовнішній не дуже переконливий і від мене не несе "стервозністю".Покищо працюю з маленькими дітьми,але на уроці сидить директор і постійно кричить на них,що мене просто виводить з себе,бо я почуваюсь так,немов я також учениця,на яку кричать.Я втомилась від методик,які мені в кожній новій школі хочуть насадити,я звикла працювати у своєму темпі і своїми методами-я не виправляю криком помилки дітей,коли вони ще навіть не набрали повітря,щоб зробити ту помилку,я не кричу на них,бо вони дивляться на лампу,коли я пояснюю,бо я бачила,що діти можуть таким чином сприймати-я сама така!І я не клею на учнів "ЯРЛИКИ"-"тупий,імбіцил,мегафлєгма,ідіот..."я просто їх люблю і даю їм час і шанс!Але роботодавці цього не сприймають і не приймають-я для них всього лиш недосвідчена дівчинка після університету,яка не знає життя.Боротись з цим я не хочу і доказувати я не маю сил.Як поводити себе так, щоб мій досвід було чути ЗА КІЛОМЕТР?!В одному місці я-прекрасний проф своєї справи,а в іншому-мене бачать,як дитину.Часто думаю взагалі змінити проф і піти на кастинг ведучих на якийсь канал,але страшенно боюсь..всього..навіть спроби.Починаю думати,якщо у мене так не виходить у викладанні-може це не справа мого життя?А що тоді?Як зрозуміти і відчути свою сферу?Як подорослішати?Чи як виглядати хоча б на свій вік?І кому це потрібно?Фізично мені 22, душі-16,а почуваюсь на 60 і в замкнутому колі-пошук роботи,спроба,пошук своєї сфери,втома,розчарування,період погруженості і замкнутості, і знову пошук.Як розірвати це коло?Сердечне дякую наперед!

Вопрос от: Mayleen; Возраст: 22

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Катерина Вовк
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Светлана Ивановна Лысенко · Answer 1 · 2012-03-20 21:42:04

Доброго вечора!
Приємно чути, що ще є такі молоді добрі до дітей викладачі. Звісно, тяжко переконати більш старших і досвідченіших викладачів, що Ви професіонал. Важко, але можливо! Спробуйте поговорити з директором в спокійній атмосфері, пояснити свій метод роботи, довести, що такий метод дійсно є ефективним . В першу чергу переконайте в цьому себе, тоді Вашу внутрішню впевненість – буде видно і зовні. Вона буде «кричати» у Ваших очах.
Якщо Ви хочете зрозуміти що є справою Вашого життя спробуйте, таку вправу. Уявіть Ваш «некролог» (як би це страшно не звучало) – напишіть те, щоб Ви хотіли б залишити після себе в цьому світі, що будуть казати Ваші рідні і близькі після того як Вас не буде. Які досягнення в житті для Вас найважливіші? Хай це буде першим кроком у формуванні Вашої мети в житті. Дякую!

Виктория Юрьевна Мороз · Answer 2 · 2012-03-21 15:57:10

Mayleen, вам в першу чергу треба вирішити в якому напрямку ви хотіли би йти далі (професійно), якщо все таки ви бачите себе викладачем, то що потрібно змінити в собі,і взагалі потрібно чи?
Якщо в іншому напрямку: то де ви можете зараз себе реалізувати маючи Ваш професійний досвід.
Таких сфер я наприклад бачу дуже багато.

Буду рада Вам допомогти в цьому на безкоштовній основі. Пишіть мені в скайп або на почту.

Фізично мені 22, моїй душі - 16, а почуваюсь на 60.