Question

03-03-2013

Доброго дня, дорогі психологи!!!Сподіваюся, що ви мені допоможете розібратися з проблемою..яка вже рік не дає мені спокою і отруює моє життя...
Її суть: Я остаточно втратила віру в людей,а це пов"язано зі зрадою людей,яким я довіряла і яких вважала своїми друзями..А насправді отримала удар у спину....душевний біль і ненависть до себе...Згодом психологічна проблема спричинила проблеми з травною системою і досить серйозні(майже язва желудка)...медицина просто не допомагає...Як дальше жити? Як бути? І чи взагалі потрібно жити??? Навіщо??? Кому я тут потрібна???

Причина такого деприсивного стану..який затягнувся вже (2 рік пішов)полягає в тому,що я товаришувала з хлопцями, коли ще навчалася в університеті(віком 20-23 роки)та дівчатами,часто приходила до них в гості(проживали в одному гуртожитку), одному, навіть, допомагала ..витягувала його з депресії..-його кинула дівчина....а я його підтримувала,давала поради...наші розмови затягувалися(спілкувалися через всесвітню мережу Контакт..і вживу..коли він був сам..без своїх хлопців...) і все як мені здавалося було чудово...Аж поки я не почула, що насправді ці люди..яких вважала друзями говорять про мене..(Сталося все це 30 серпня 2012року..)а я щей досі не можу оговтатися!!!!!!!!!

Отже, 30 серпня(я приїхала з літніх канікул в гуртожиток, весела, щаслива, задоволена життям і раптом в одну мить все зникло....!!!!!!!!!!!

Вопрос от: Ліка; Возраст: 22

понравился вопрос?

03-03-2013 14:46:35Дополнение от автора

О третій годині ночі..я прокинулася від того,що в сусідній кімнаті голосно сміялися дівчата і хлопці...а причиною їх глузувань була-я...Вони мене обзивали, поливали брудом, висміювали і робили це так голосно,начебто спеціально, щоб я почула....Я б не так жахливо реагувала на почуте..якби це говорив хтось інший..а не ті люди(вище вже зазначила хто)..яким я довіряла..з якими я була природною та щирою...яких вважала друзями...В сусідній кімнаті було 3 дівчини і 3 хлопця..і ніхто з них нічого доброго про мене не сказав..начебто в мені нічого хорошого не має...Говорили багато такого, що насправді не відповідає дійсності..сміялися...і всім було байдуже,що за стіною я все чую....Я тоді цілу ніч проплакала в подушку...чому я в черговий раз помиляюся в людях...чому люди бувають такі жорстокі???Чому так боляче зараз..коли вже пройшло так багато часу...я трішки забула..але навіть зараз пишу і сльози біжать по обличчю..як я могла так помилитися?????? А може вони праві ...може в мені не має нічого хорошого і мені не слід жити????

І тепер, коли вже пройшло багато часу ..а я все ж, кожного ранку прокидаюся і лягаю з думками, що я не потрібна в цьому світі і цей біль отруює моє життя..я замкнулася в собі і часто по ночам,або закриваюся у ванній і плачу...тому що, болить душа...я по натурі дуже емоційна людина....І не можу зрозуміти чому зі мною так вчинили???Навіщо?? І як мені тепер жити???

P\S:З цих людей ніхто не вибачився....гірше...після того як мене полили брудом,висміяли...вони себе вели як нічого й не було.....

Допоможіть розібратися в собі, тому що, я не можу сама собі допомогти..Підкажіть, що робити і як забути цей жах??????Який заганяє з кожним днем мене в глухий кут....(самотності, недовіри,страху, болі та розчарувань в собі та в житті)..(Ліка)

03-03-2013 14:54:57Дополнение от автора

Якщо раніше я ще була впевнена в своєму світлому майбутньому...то тепер мені байдуже все....Я й раніше не зовсім була впевнена в собі,а тепер і взагалі я ненавиджу себе .....

Мене розтоптали...висміяли ...загнали в душу ніж....І біль та страх тепер мої постійні супутники життя....

Я не можу нікому довіряти..я боюся,що мене знову зрадять...що буде боляче....я закрилася для людей ..для світу...

Я не бачу місця для себе на цьому світі......

Допоможіть знайти вихід,і полюбити себе..або підкажіть як це зробити???

Зараз я закінчую 5 курс магістратури..знайшла хорошу роботу ...працююю..
але я тепер зовсім одна...не можу бути собою..я скритна...підозріла і самотня.....

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Ирина Островерх
(Харків)

Марина Юрьевна Равчеева · Answer 1 · 2013-03-03 15:56:57

Лика,грустно оттого, что Вы прямо нянчитесь с другими и совершенно не заботитесь о себе. Накапливаете все в себе, не высказывая другим то, что чувствуете к ним и думаете о них. Ждете какого-то бережного отношения от людей, которые сами, похоже, не умеют разбираться ни в себе, ни в других. Поэтому "сливают" на других то, что переполняет их -злость, зависть. А Вы верите, что эти их чувства и в самом деле принадлежат Вам. И молчите, отравляя себя.Конечно, телу трудно справляться с таким количеством не выплеснутых " негативных" чувств. Отсюда и почти язва желудка.Хорошо, что это Вы понимаете. Вам хорошо бы поработать над этим с психологом, с ним поплакать, так как слезы в одиночку бесконечны.

Елена Шпундра · Answer 2 · 2013-03-03 17:17:49

Вы даже вопрос на форум не можете задать без патетики. Представляю сколько ее было и есть в ваших отношениях с кем-то. И конечно в результате такого вот пафоса и патетики, получается куча разочарования.
Проблемы с пищеварением вами вполне закономерные, психосоматические. Вы не можете "переварить" то, что люди не такие как вы хотите о них думать, вот ваш желудок и отказывается переваривать пищу в прямом смысле.
Почему вы не идете к психологу? Вы думаете, что оно как-то само рассосется?

Что же до людей, когда-то я прочитала такую забавную статистику: из 100 человек, кто просто о нас что-то слышал, 10 не любят нас уже просто за то что мы есть. Чем человек ярче, чем его успехи значительней, количество недоброжелателей больше.
Так что примите простое правило жизни, какой-то процент людей нас не любит просто так, без всяких на то причин.
Остальные, даже те, кто нормально относятся, они обычные живые, а значит несовершенные люди.
А несовершенные люди сплетничают, злятся, обижаются, ошибаются, могут предать, нагрубить.
Но самое главное, что вы точно такая же, те несовершенная. А не ангел белый, с пушистыми крыльями.

Ольга Владимировна Лазаренко · Answer 3 · 2013-03-03 22:53:39

Ліка, розумію, що може бути боляче, коли дуже сильно довіряєш іншим людям, забуваючи, що інші - не такі, як ти... Однак тепер, коли дуже боляче - ти розумієш, що ідеалізувати інших - небезпечно. Це найважливіший урок, який можна винести з цього жаху, який ти переживаєш. А ідеалізувала їх ти сама. А оскільки сама ідеалізувала, то можна спробувати побачити їх реально. Повернутися в реальність краще із людиною, яка "міцно стоїть на ногах", з професійно навченим другом, товаришем, супутником по дорозі до полегшення. Така людина є. Це - психолог, якому ти зможеш довіряти. Розумію, що зараз важко довіряти будь-кому, проте, на мій погляд, гірше тобі вже не буде. В крайньому разі - можна мовчати, якщо важко говорити. Все ж легше, коли з тобою мовчить ще хтось про тебе. Удачі. Пиши, коли що.

Константин Евгеньевич Ковтун · Answer 4 · 2013-03-04 03:05:16

Есть притча о том, как женщина, потерявшая сына в катастрофе обратилась к Богу с вопросом, - "Почему происходят катастрофы?". Бог ответил, - "Катастрофы не обьясняют, их переживают..."
Может быть мы не живем, а переживаем жизнь? И может она состоит из постоянной смены переживаний, а нам нужно просто БЫТЬ, избавиться от лишних звуков и зазвучать чистой нотой в мажорном аккорде.
Мне кажется, что мир не есть, что он происходит постоянно, а мы происходим вместе с ним. А еще я хочу Вам сказать, что смысл не в избавлении от страдания, а смысл в том, что это страдание переживается, а человек изменяется. Переживание страдания - это удел живых и чутких к своей и чужой боли людей. Есть такая цитата Сартра: "Будьте такими, как я, страдайте соразмерно..."
Вы учитесь в магистратуре, устроились на работу, жизнь продолжается...

Павел Леонидович Басанский · Answer 5 · 2013-03-04 06:45:13

Здравствуйте, Лика!
Важно понять одну простую вещь: мы в этом мире не для того, чтобы просто жить и не для того, чтобы страдать. Мы в этом мире для того, чтобы многому научиться. С помощью нашей жизни и страданий. И желательно делать правильные выводы из ситуаций, которые с нами происходят.
Вот например, вы, Лика, из этой, безусловно болезненной и неприятной ситуации с соседями по общежитию, сделали вывод, что раз такое про вас говорят, то:
- либо вы не такая, как нужно, неправильная, а раз так - то и жить не нужно;
- либо это все люди вокруг вас такие неправильные и злые, и доверять никому из них нельзя и не нужно.
Т.е. либо я, либо они. А если не вы, и не они???! Каждый совершает ошибки в жизни и каждый может вольно или невольно обидеть другого.
И ещё. Возможно, вы действительно ошиблись в выборе друзей - выбрали не тех. Но ведь это вовсе не означает, что все таковы. Вокруг много хороших, порядочных людей, которые не подведут в трудной ситуации. Просто нужно их поискать. И уверен, вокруг вас тоже есть такие люди, просто вы их почему-то НЕ ЗАМЕЧАЕТЕ...а выбрали тех, ненадёжных и непорядочных. Почему же так происходит желательно исследовать совместно с психологом. Как подсказка: чувство, что мы не нужны в этом мире возникает ещё в нашем детстве - из отношения к нам наших родителей. Возможно, у вас там всё было очень непросто.

Можно это делать и в психотерапевтической группе. Очень многие приходят в группу с похожими проблемами: недоверие к людям, обиды и непонимание, недооценка себя, сильное чувство вины и ненужности. И во время занятий вдруг оказывается, что на самом деле большинство людей нас поддерживают и любят! И это очень многое меняет в жизни. В нашей группе, по крайней мере, так и происходит. И я вас приглашаю принять участие если не в нашей группе, то в подобной. Поверьте, это очень помогает. И выход ВСЕГДА ЕСТЬ. И в самой сложной ситуации.

Чому люди такі жорстокі???