Страх та дискомфорт в оточенні дівчат, або провальне побачення номер 7.

Побачення відбулось, я намагався як міг бути самим собою, та напруга була відчутною, 2години гуляли все ок було, я її провів домому, та після цього вона небажає продовжувати спілкування, знаходячи причини яких не було до побачення та спілкування в інтернеті, я через це відчуваю себе дуже погано, що такого зробив? Так я не був сміливим, був трохи напруженим та я старався, розмова не обривалась на паузи. Тепер мене це все почуття якогось болю мучить більше ніж страх до побачення ні істи нехочеться нічого... Я розумію, що проблема в мені , що прямо спитати її чому так вона невідомо чи відповість правдиво і більше не бачитись і не дзвонити? Сьогодні сиджу і думаю який же я закомплексований та шаблонний, до побачення хотів, а коли воно було страх заблокував мені навіть бажання спілкуватись та я спілкувався. Розумію, що на наступних побаченнях я б коли зустрічав з нею друзів мені б ставало якось соромно та чому? Я нерозумію.. Чому я так боюсь людей, що ж таке зі мною, я тепер починаю розуміти, що я все не там спримаю все в негативі та страсі та я живу в вічному стресі. Ось наприклад я їхав в автобусі мені дуло прямо на мене з вікна яке було далеко від мене та я неміг попросити щоб закрили, бо неміг незнаю чому, якщо б це і зробив то це б було якимось тамим тихим слабким не впевненим голосом. Виходжу навулицю та відчуваю дискомфорт, зажатість якщо є люди, голос пропадає.. Я вже не проти попрацювати з психологом та в моєму місті його незнайшов воно маленьке.. Що мені робити з собою я уже не виримую цього..