Question

14-09-2013

Добрий день. Ніколи б не подумав, що звернусь до психолога, тому що завжди вважав себе стійким до емоцій. Але терпіння мого вже не хватає, тому що я стурбований своїм станом. Все почалось більше місяця назад, коли мені стало 21-рік, був на відпочинку, але по-приїзду я відчув дуже велику важкість емоцій, в одну з перших ночей вдома у мене сталась панічна атака, сильно билось серце і я душився. Заспокійливе поставило все на свої місьця, після цього мене наче підмінили...
Я почав проходити всіх лікарів, робити рентгени, здавав аналізи, тому що не міг зрозуміти що зі мною робиться. Та лікарі розводили руками і не знали що я хочу, тому що я здоровий! Це мене заспокоїло на пару днів, та після цього я все ж не міг заспокоїтись, в мене почались приступи паніки під вечір, які я все ж можу зупинити та з важкістю. Починаю ридати без причини, відчуваю себе погано емоційно, самотньо (хоча можу перебувати з людьми), відчуття нереальності буття, мене ніхто не розуміє, вихожу на вулицю, але від себе втікти не можу. Роздратованість, враження що жити нема сенсу, тому що все банально. Те що раніше для мене було цікавим, зараз немає інтересу, дуже люблю музику, та вже не сприймаю її, фільми, та інше аналогічно. В мене є кохана дівчина яка теж в даний момент виступає як жертва, тому що я не можу проявляти свої відчуття до неї. Я кинув курити вже місяць назад, відчуття притяжності до нікотину нема, та можливо це від його нехватку? Відчутно помагає компанія та "пиво", але пити кожен день не вихід, адже вживаю антипсихічний засіб по виписці терапевта (Еглоніл) і раніше я міг спокійно обійтись без друзів в домашній атмосфері перед телевізором чи книгою. Живу з сестрою, тому що батьки закордоном, приїзджала мама, побув з нею 2 тижні після відпочинку, та коли вона поїхала назад стало ще гірше. Це для мене дивно, тому що вона приїзджає кожен рік і їде, але цей "приїзд" мене наче підмінили. Ззовні моїх психологічних змін не видно, все робиться в голові, загострення настає з заходом сонця. На ранок все пропадає і знов накопичується блище до вечору. Лихо без біди не буває, мене викликали до воєнкомату і я пройшов комісію, сказавши, психологу свої відчуття після чого надімною посміялись, скоріше за все подумали що я хочу "відкосити". Друзі запропонували роботу на яку я маю йти на днях, та як я можу йти, якщо можу в любий момент заплакати як дитина від страху? Не знаю що робити, як жити далі? Я біля розбитого коритця, хоч нічого і не сталось!Можливо в мене депресія?Вже не знаю що думати.

Вопрос от: Тарас; Возраст: 21

понравился вопрос?

14-09-2013 18:57:33Дополнение от автора

Свої емоції я контролював в любий момент і не був такий вразливий до всього, а зараз наче не знаю що сталося. Зараз мені цікаво все щоб вернутися на свій минулий стан, я читаю різні статті психологічні, розпитуюсь тільки ніде не можу найти відповіді що зі мною робиться. Надіюсь з часом стане краще, а не гірше і я зможу знову почати жити нормальним життям, адже зараз тільки і живу тим днем, який має настати коли у мене пропаде цей стан. Цікавості нема такої як раніше була, якщо щось буду дивитись, то не з заохоченням, а з тою метою щоб просто забутися. Наче якісь зміни в голові, надіюсь на краще. Якщо так надалі буде продовжуватися то запишусь до часного психолога, але я ще маю шанс що воно пройде, тому що спочатку було важче. Дякую що відписали мені.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Світлана Гарольдівна Ломовцева · Answer 1 · 2013-09-14 17:26:40

ТАрас, мене зацікавила фраза, коли ви пишете, що стійкі були до емоцій. Ви їх стримували? Контролювали? Якщо це має місце, то скоріше те, що ви їх утримувало дало таку реакцію. Як то кажуть тепер вони лізуть у всі щилини. На роботі з психологом можна прожити їх і усвідомити звідки вони. СПівчуваю вам, що немає поруч з вами ваших батьків. Тарас, ви пишете, що друзі не ті і фільми не цікавлять, а що вам зараз цікаво?

Світлана Гарольдівна Ломовцева · Answer 2 · 2013-09-14 20:27:29

Світлана Гарольдівна Ломовцева 14-09-2013 20:27:29

Прошу. Звертайтесь.

👍 рекоммендовать:

Евгений Иванович Хавренко · Answer 3 · 2013-09-14 21:12:05

Тарас, не хочу вас огорчать, но по своему опыту работы могу сказать, что причины ПА не лечатся антидепрессантами. Таблетки помогают спрятать причину более надежно, но есть поговорка «где тонко там и рвется».
У К.Г.Юнга есть замечательная цитата о депрессии «Депрессия подобна даме в черном. Если она пришла, не гони ее прочь, а пригласи к столу, как гостью, и послушай то, о чем она намерена сказать».
Я вам предлагаю поменять слово «депрессия» на «панические атаки» и послушать о чем они скажут.

Инга Альбертовна Войтко · Answer 4 · 2013-09-15 13:13:21

Тарас, вы не сходите с ума, ПА не есть признак сумасшествия.Причины могут быть разные- соматические заболевания, прием лекарств, депрессивные сосотояния.Главное - не зпкрепляйте страх за вечером и не ждите ПА, этим вы усугубляете ситуацию. Лучше спокойно понаблюдайте за ней и запишите, как и когда приходит, с чего начинается. У врачей надо проверить эндокринную систему и сердце.Если все это здорово - тогда к психотерапевту. Таблетки эглонил вам не подходят.

Невже я їду з глузду?