Question

14-02-2015

Пишу, бо дуже важко ..на душі...дуже важко справитись із цією біллю..стараюсь шукати якісь позитивні моменти..але невдається..я десь загубилась в іншому світі..)знаєте, у мене проблеми вдома..батько п'є, пробувши із ни цілий тиждень, склалось враження, що ми квартиранти, ми навіть не розмовляєм..з братом спілкуюсь дуже рідко..мама, не реалізовані власні мрії переложує на мене, а так я вихована, так у моїй психіці закладено, що її кожне слова для мене дуже важливо, великий вплив несе...враження, що я живу її життям..коханої людини немає, страх, що він буде таким як тато, пияком, тому взагалі страх будувати якісь стосунки та й взагалі, я уникаю спілкування з хлопцями..друзі мої, перевірились з часом..як уже видно, їх теж у мене нема, це так просто..непонятно шо..знаєте, Бог наділив мене красою, але не дав щастя мені..я загубилась у всьому..і всюди..і в навчанні навіть..я незнаю як мені жити..різні сни почали страшні снитись...та думки лізуть в голову дуже дурні..я не памятаю, коли я останній раз посміхалась навіть..щиро та раділа життю) сиджу вдома, так як канікули..знаєте, ну все роблю і поприбираю..і на кухні..все..і на городі в бабці роблю, все,як скажуть вдома..як хочуть всі...але це не Я..я навіть не вмію за себе заступитись.. я не вмію сказати "Ні"бо я так вихована, я правильна дівчинка..підкреслю ддуже правильна..і ще одна моя проблема..я боюсь щось не так зробити..я боюсь лишнє щось комусь сказати, когось образити..я роблю завжди все, як хочуть інші....я пропала десь..а зараз, я не живу, я просто існую..мені 18, а я вже не радію життю..я не бачу сенсу життя..хоча, мені здається, це мали б бути найкращі роки..

Вопрос от: Мері; Возраст: 18

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Елена Шпундра (Киев) · Answer 1 · 2015-02-15 00:44:01

Эх, до чего же тяготеют подростки к драматической словесности. Потерянная Мери - красивая, но драматичная метафора. Но драматизм хорош в литературе, а вот хотите ли вы жить в драме?
Вот вы пишите - Бог наделил красотой, но не дал счастья. А счастье это что по вашему, что-то, что кладут в корзинку вместе с новорожденным, когда его приносит аист?
Вы пишите, что не помните, когда последний раз улыбались, радовались жизни. А когда и как это должно произойти? Кто-то придет и вас улыбнет или жизнь скажет "Ха! Радуйся"?
Нету любимого человека? А вы думаете, он сам влезет к вам в окно?
Мы сами делаем свою историю. Вы автор своей жизни. Вы выбираете жанр и стиль. Поэтому я опять возвращаюсь к вопросу - хотите ли вы жить в жанре драмы или может все-таки попробовать какой-то еще?

Ирина Сергеевна Жогина (Киев) · Answer 2 · 2015-02-15 01:28:12

Ситуація і справді не легка для Вас. Насправді дуже добре, що ці питання почали Вас переймати зараз. Ви почали шукати вихід - це вже перший крок до змін. Ви маєте рацію, сім'я дає модель життєвого сценарію, який дитина починає наслідувати. Змінити цю модель насправді може бути не легко, проте - це МОЖЛИВО!!!
На душі важко, бо вона намагається сказати, чого вона хоче. Ви у свою чергу - блокуєте її бажання. Ви незадоволені, та продовжується робити те, чого не бажаєте. Давайте на декілька хвилин забудемо про Ваших рідних і визначимося хто Ви і що Вам потрібно для того, щоб "знайти Мері".
Давайте, пригадаємо ким Ви уявляли себе в дитинстві?
Ким мріяли стати?
Пригадати, коли посміхались востаннє? Що то була за ситуація?
Яка діяльність приносить Вам задоволення?
Можливо, Вам хотілося чи і на разі хочеться навчитися якійсь справі?
Що Вас захоплює? (можливо, Вам подобається співати, танцювати, готувати... )
Будь-ласка, випишіть на аркуші паперу відповіді на ці питання. Те, що Ви написали це і є Ваш шлях. Постає питання: як на ньому опинитись? Починаєте діяти у напрямку реалізації. Розпишіть кроки, які потрібно зробити, щоб таке життя стало реальним. Починаєте діяти!! Вже сьогодні!!
Це Ваше життя і Ви повинні усвідомити, що відповідальність за те, що коїться з Вами належить Вам!!!

Що ж робити із сім'єю та вихованням?
Нереалізовані мрії Вашої мами - це її мрії! Її не пройдений шлях. Вона обрала свого чоловіка і Вашого батька, які б відносини між ними не складались. Ви не можете вирішувати і діяти за неї, так само як вона не може вирішувати і діяти за Вас. Якщо Ви станет тою, ким вона хотіла бути - щастя не буде ні Вам, ні їй.
Кажуть звичка формує характер, а характер формує долю. Вам підвладно формування у себе корисних звичок, які згодом витіснять, ті що є перешкодою для Вашої реалізації.
Кажуть, звичка формується на протязі 21-го дня.
Почніть запитувати себе як можна частіше:
- що я роблю?
- я хочу цим займатись?
- заради чого я це роблю?
- як я себе почуваю під час виконання цієї роботи?
- що трапиться, якщо я надалі буду так вчиняти?
- що трапиться, якщо я не робитиму цього?
- що я хочу зробити?
Прислухайтесь до власних відповідей і припиніть робити те, що Вас пригнічує. Щоб навчитись казати "Ні" потрібно просто хоч раз сказати "Ні". Можливо напочатку це буде не просто, проте яке полегшення Ви відчуваєте припинивши примушували себе.
Звістно, дуже добре, що Ви допомагаєте своїм рідним. Питання в тому, як Ви сприймаєте цю допомогу? Допомога може стати подякою, виразом любові і турботи.
Що стосується стосунків з хлопцями та друзями - як то кажуть: "Свояк сводка видит из далека". Люди, які нас оточують рано чи пізно починають відповідати нашим очікуванням. Якщо Ви постійно думаєте і очікуєте повторення Вами життя Ваших батьків - рано чи пізно Ви знайдете собі чоловіка (хлопця), який зловживає алкоголем. Якщо Ви впевнені, що у Вас немає друзів - оточуючі так само будуть впевнені, що не можуть стати Вам друзями.
Припиніть витрачати час на жалість до себе чи інших. Почнуть формувати Ваше життя. Дайте оточуючим те, чого хотіли б для себе: любов, турботу, дружбу, увагу.
Пам'ятайте, той хто хоче шукає можливості, а той хто не хоче шукає причини!!
Я вірю в те, що Вам під силу знайти "загублену Мері".
Ответ отредактирован автором 15-02-2015 01:30:28

Ответ отредактирован автором 15-02-2015 01:42:37

Анна Мозговая (Киев) · Answer 3 · 2015-02-15 22:26:27

Приєднуюсь до думки колег щодо того, як поетично та тонко написаний ваш запит. Дуже гарно. До Вас одразу проникаєшся симптією і бажанням допомогти. Проте, в чому саме ви потребуєте помічі, не визачено чітко. Багато зволікань на інших, зволікань на себе (через вихованість), проте, що саме Ви б хотіли змінити в собі - не визначено. Тобто, складається враження, що Ви обурюєтесь на світ через те, що він не організував вам щасливих молодих років. Однак, щастя - це те, що ми робимо собі самостійно. Якщо для досягнення цього стану Ви відчуваєте, що є потреба щось змінити в собі - тоді терапія має сенс і може, справді, привести до позитивних трансформацій. А якщо ж Ви очікуєте якоїсь універсальної поради, як в одну мить перетворити ваш світ - то, нажаль, такого не буває. Ви дуже чемна і, впевнена, зможете багао чого досягти, але перш за все необхідно визначитись з тим, чого б Ви хотіли (від себе, в першу чергу) і що могли б зробити для того, аби відчувати щастя.

Загублена Мері