Поцілунок - це зрада?
Отже, 2 роки тому, на зустрічі однокласників, під станом алкоголю я декілька разів цілувалась з своїм однокласником( це моя перша шкільна симпатія, тривала вона всі шкільні роки, аж до самого випускного, під час навчання ми й друзями не були і він ніколи не звертав на мене, як дівчину увагу, думаю це відіграло велику роль також). Через рік, на наступній зустрічі однокласниців це знову повторилося... сама не знаю як... от пройшло вже 2 роки, а совість досі мучить...З цим однокласником ми не спілкуємось... й бачити я його не хочу, став для мене великою антипатією. Для себе зробила великий висновок, що цьогшо більше ніколи не повториться, дало зрозуміти наскільки сильно я кохаю свого хлопця і нікого іншого мені не потрібно.... Минулого року на зустрічі ми навіть не спілкувались, я й бачити була його не рада!
Скажіть будь ласка, як боротись з почуттям провини? В думках часто хочу у всьому зізнатись, але боюсь...І чи варто це робити?((( Чи можна це назвати зрадою, оскільки крім поцілунку нічого не було!!!
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.