Неможу розібратися у своїх почуттях.
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Неможу розібратися у своїх почуттях.
| Андрей Алексеевич Задерей (Одесса) 09-03-2016 08:18:45 |
Добррй день.
Ви запитуєте, чи не розлюбили свого хлорця. Але окрім вас на таке питання ніхто не відповість. Ймовірно, ви зараз відчуваєте себе винною. В такому разі вами легко маніпулювати. З листа не зрозуміло, чи хочете ви виходити заміж за цього чоловіка. Чи вас підштовхують до того обставини? 
|
| 09-03-2016 13:51:33Дополнение от автора |
|
Андрій, дякую, що відписали. Я написала багато, бо справді важливо для мене. Буду вдячна за пораду. Ми познайомилися в гуртожитку, і рік прозустрічалися. У нас були довготривалі стосунки на відстані, оскільки після навчання він був змушений повернутися додому і працювати там, а мені залишився 2 роки, щоб довчитися в університеті. Я собі думала, рік це не так багато. . І тут він почав гуляти з друзями аж до ранку, на дискотеки майже щодня ходив, тобто відчув волю, було таке, що ось уже місяць ми не бачимось і він навіть не думає про зустріч, поки я не скажу «Знаєш, ми давно не бачилися!», вийшло так, що в нього своє життя, у мене своє, він навіть одного року забув про мій день народження, переплутав число, а ж пізно ввечері нагадався, мені тоді так було боляче, але я йому пробачила. Ви знаєте, одного разу я вирішила провести експеримент, я мовчала, не нагадувала про зустріч аж 3 місяці, і він мовчав.. ну відповідно ми сварилися, але ніколи не доходило до розриву, я цього не хотіла. Мені не лишалося нічого крім проплакати ці ситуації і все… що зробиш….любов. Ще тоді, коли мене всі запитували, як ти так можеш, я б так не зміг (змогла), я цим пишалася, бо вірила, що заради кохання можна багато пережити. Я закінчила навчання, він уже рік на роботі, і перед мною постало питання, що робити далі…. Я чекала, щоб ми це питання вирішили разом, натякала, але він нічого не хотів ще вирішувити, і не коментував це. Мої батьки тоді розізлилися, уже так довго разом (3 роки). Сталося так, що мені купили квартиру і знайшла хорошу роботу, все чудово, але ми не разом, і причиною він назвав роботу, бо ми далеко, він офіцер і не так просто це все покинути. Все почалося ще минулого літа. Уже четвертий рік у нас стосунки на відстані. Я і досі чекала від нього хоть якогось кроку… але він нічого не робив. Я наважилася йому сказати, що хочу розійтись, (а настроювала я себе дуже довго: старалась придушити у собі почуття до нього, я просто злою, злобною, непривітною, я викидала весь свій негатив, так мені ставало легше, ще мама трошки тиснула), я розуміла, що роблю правильно. Він дуже просив мене дати йому шанс дала йому його, лише для того, щоб спробувати, а може щось і зміниться. Він сказав, що хотів зробити мені пропозицію через тиждень, у нього якраз мало бути день народження, я йому повірила, хоча хто зна. Але той настрой думок, який я собі вселила, викликав жалість до нього, після слів про другий шанс, він почав надзвичайно активно і всіляко показувати, доказувати, нагадувати, що він дуже хоче бути зі мною, і він зробить все для цього. Раніше він таким не був, він не був відкритим, ці стосунки дались мені дуже важно, багато на шо закривала очі, терпіла, старалася змиритися. На другий шанс я дала пів року, чому?, бо мама на мене тиснула, чому ви ще досі не разом, як так можна довго зустрічатися, і не нічого не думати, тобі вже 24 задумайся. Її слова мене дуже вразили і засмутили… в той момент, я почала його захищати. Через деякий час я почала розуміти, що вона права, це все не нормально… я зрозуміла, що була «сліпа». Отже, ці пів року були просто пеклом… ми сварилися, мирилися. . За 4 роки зустрічання на відстані, і побачень раз, ну два в місяць, я стала більше самостійною, впевненішою, сильнішою характером, тобто з мінилася, «виросла», як то кажуть. Він почав приїжджати частіше, і я, як це б не було смішно, чекала від нього пропозиції, але її не було, і ось до кінця року (Це був термін) залишилося 4 дні, і він приїжає і робить пропозицію, я про це знала, передбачала, але чому він чекав аж пів року???? Не знаю, перевіряв…. Напевно. Я просто я так довго чекала того моменту, що ми будемо нарешті разом...і ось нарешті це сталося, хоча я б не сказала, що такого завершення я чекала, я його заставила на собі одружитися.. виходить. Я себе заспокоювала, що думки про весілля все змінять… але цього не сталося… я взагалі не хотіла про нього думати… бо знову турботи… |
| 09-03-2016 13:51:59Дополнение от автора |
|
Сталося так, що мені випала можливість безкоштовно злітати і пожити 3 дні в Греції. Я відвідувала виставку як віп персона. Чисто випадково, або не випадково до мне підійшов молодий чоловік, він був членом Російської делегації на цій виставці. Ми жили в одному готелі, потім виявилося, що ми взагалі сусіди через стіну. Ну ось ми домовилися зустрітися в барі в готелі ввечері, поговорити. Я собі нічого не думаючи пішла, і так завтра додому вертатися. Ми говорила достатньо на діловому рівні спочатку, а потім почали спілкуватися ніби знаємо один одного досить довгою. Було трохи пізно, і я вирішила йти, бо потрібно було, ще пакувати валізу, ми піднімалися разом до своїх номерів, виявилося, що ми жили на одному поверсі і більше того – сусіди через стіну. Осміялися з того, і почали прощатися, ніби обнятися, типу було приємно познайомитися і все, але коли він мене обняв я зрозуміла, що то зовсім не такі обійми, які повинні бути, він поцілував мене 3 рази в щоки, я навіть супротивлялась, бо ця ситуація була мені не зрозумілою, невже я дала привід, я навіть казала йому, що у мене є хлопець. З іншого боку я була в шоці, мене ніхто так не обіймах крім мого хлопця уже давно, я навіть не думала, що можу комусь подобатися…. Ми розійшлися по своїх кімнатах, але домовилися попити чаю на балконі, який у нас був спільний. Якщо бути коротко, не знаю, що на мене найшло …. Ми почали цілуватися…я була сама від себе в шоці, що я це роблю…навіщо, ми проговорили всю ніч в його номері аж до ранку, мені було дуже добре, я відпочила думками, просто розслабилася, але в ранці все закінчилося, бо мені на літак….Але ми продовжували переписуватися…. Я була дуже щаслива, хоть один день, але була. Коли я повернулася, моє відношення до свого хлопця різко змінилося в гіршу сторону, звісно. Я вирішила розійтися! Він не розумів чому, і я не могла йому все розповісти. В той час я думала, це знак, так має бути, така доля. І саме головне і я ніколи йому не зраждувала, навіть думкою… тоді чому так сталося… Пізніше сталося так, що він прочитав переписку з іншим молодим чоловіком, це був жах…. Ні він не кричав, не скандалив… він просто чуть не втратив свідомість…. Я думала вже швидку викликати… Через годину він відійшов від цього стану і сказав, що готовий мені все пробачити, і що хоче бути зі мною, бо дуже любить. І ось тепер, я не знаю, що робити, я розумію, що таких почуттів, які у нас були колись уже не буде. Я навіть не відчуваю до нього потягу…але знову даю нам шанс. З тим іншим розумію, що переписка переписко, яке він міг би подзвонити, не дзвонитить… тільки пише, що скучив… і як нам було добре разом. Я ж розумію, що тут майбутнього нема, але так би хотілося. Я попросила його не писати мені… бо я заплуталася…. Але щодня чекаю… його смс. Він сказав, що розуміє, це життя, і якщо щось, я знаю, що робити, і де його знайти. Моє питання полягає в тому, що вибрати: 1. Залишитися з людиною, яка тебе любить ну дуже сильно, але при цьому мені треба забути всі обіди, забути того іншого, заставити себе полюбити його заново Чи 2. Розійтися, розуміючи, що можливо ти ніколи не знайдеш людини, якій ти можеш довіряти, яку ти добре знаєш, привикла. Прийняти той факт, що скоріше той інший молодий чоловік такий самий не рішучий, знову відстань… та знайомі ми були 2 дні, з цього нічого не вийде. Чи спробувати знайти іншу любов, а якщо я не знайду, я не знаю. Інколи мені приходить на думку, що причина не в іншому молодому чоловікові в тому чи я хочу бути з моїм теперішні чи хочу бути сама, просто без нього. Боюся зробити не правильний вибір, і потім шкодувати. Але який з них правильний?? Тобто, я можу мати все, або нічого. Але, що для мене ВСЕ??? |
| Андрей Алексеевич Задерей (Одесса) 11-03-2016 08:18:30 |
Вітаю. Ви розповідаєте драматичну історію.
Припускаю, що у вашій історії любити означає бути вірною. Ви не згадуєте про інших своїх друзів або подруг. Чи є люди, з якими ви можете порадитись, знайти розуміня? Зараз ви переживаєте певну розгубленість, стоїте перед вибором. Сам вибір формулюєте так: залишатись з людиною, яка мене любить чи розійтись. По-перше, не зрозуміло що більше вам до вподоби. По-друге, як ви розумієте що та людина вас любить? Наступне, що значить розійтись, якщо ви не живете й не жили ніколи разом? Спробуйте зрозуміти, що саме є цінним у вашому теперішньому становищі, що ви можете загубити зробивши певний вибір?
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
…Реалізм – це таке сильне, живуче, величезне, вічно голодне чудовисько…
теми: відносини семья смысл жизни
