Question

23-01-2017

Доброго дня! Я помітив що вже більше року мій син (йому 22р) постійно сумний та пригнічений, зовсім не веселий. трішки став замкнутий та досить нервовим. Багато разів пробував порозмовляти і таки вдалося дізнатися що його турбує. Розказав що майже немає друзів та компанії з ким розважитися на вихідні (я це знав, і мені також сумно що так є). А розповів що найбільше його турбує те що він немав жодних стосунків з дівчатами, через це дуже переживає і комплексує. Розцінює як свою найбільшу проблему, вважає себе через це ніким, і що страшно то сказав що думає досить часто про суїцид, що давно готовий і навіть жодного страху немає, а незробив ще цього через те що мене цінує і соромиться мене засмутити чи зганьбити перед людьми...
Я добре знаю що син ходив на побачення, дарував дівчатам квіти, телефонні дзвінки були, в соцмережах спілкується з дівчатами. Навіть знаю яка йому дівчина подобається з нашого міста, він про неї лише і думає.
Також говорить що заздрить знайомим, та одному другу, бо вони мали вже декілька дівчат.
Син працює на роботі, навчався заочно на економічному, має диплом магістра, музикант (грає на гітарі), також пише вірші з дуже глибоким змістом та чудово получається йому (часто досить депресивні).
Скоріше за все я в чомусь винний що забороняв випивати алкоголь та куріння в шкільні роки та після школи. У віці 14-17р в якомусь розумінні оберігав від поганої компанії, поганого впливу. не пускав в клуби та подібне. Виріс здоровим, високим, симпатичним, без шкідливих звичок. Між людьми в суспільстві поводиться чудово, як більшість, не соромиться, не боїться, а просто хороша достойна людина... Я звичайно давав якісь поради, старався розвеселити, пояснював що у випадку відсутності сексуального досвіду нічого катастрофічного немає. Але надалі як вбитий, на людях веселий і щасливий, а вдома замкнутий, пригнічений, розчарований....
Як мені йому допомогти, що я можу зробити ? мені самому важко знати що у сина такий стан і досить довгий час. У мене є певні ідеї але це може бути нерозумно і навпаки ще погіршить ситуацію в гіршу сторону. Я тепер сам незнаю як діяти, розмови не допомагають. Я та дружина подали гарний приклад відносин, сімї, де небуло сварок, зрад.

Вопрос от: Іван Миколайович; Возраст: 49

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Галлий Порфирьевич Кравчук (Тернополь) · Answer 1 · 2017-01-23 21:26:34

здравствуйте!Вы сделали многое и правильно, для того что бы ваш сын увидел какой должна быть семья!Но по всей видимости, где то, вы перегибаете палку ОПЕКИ И ВНИМАНИЯ, К ДЕЛАМ СЫНА! И этим самым вы способствуете тому, что бы ваш сын вами (вашим состоянием) манипулировал.
вАШ СЫН, "раздумывая" о суициде, обращался к психологу???А по другим проблемам??? Видимо вас это волнует больше, чем вашего сына.А вашего сына устраивает такое положение дел!!!УСПОКОЙТЕСЬ и возьмите тайм Аут.Ведь на людях он(Між людьми в суспільстві поводиться чудово, як більшість, не соромиться, не боїться, а просто хороша достойна людина..)и а дома...( а вдома замкнутий, пригнічений, розчарований.... )....К ЧЕМУ БЫ ЭТО??? Простите, но вы должны ОТПУСТИТЬ опеку!!!Более конкретно(что и как) вас могут проконсультировать специалисты по скайпу!!!

Алла Владимировна Дашко (Киев) · Answer 2 · 2017-01-23 22:22:03

Доброго дня! Ви створили з Вашої сторони всі можливі сприятливі умови для гарного життя своєму синові, але однак він не відчуває цього достатнім для своєї особистої реалізації. Йому притаманні певні комплекси, закритість і занижена самооцінка. І все це важко самотужки подолати.
Тому доречим буде йому звернутись до психолога. Це буде йому підтримкою і ресурсом для життя.
З Вами йому важко ділитись своїми переживаннями і він до кінця не зможе бути відвертим. Чужа людина ( спеціаліст) об'єктивно відзеркалить йому його життя і допоможе в проживанні несприятливих почуттів. Вихід завжди є! Слід його просто шукати:)
https://upsihologa.com.ua/zdorovaya-doza-zlosti-gestaltist.html ось моя стаття. Дайте йому почитати.
Йому слід повернутись до своїх бажань, а психолог як раз буде на користь в підтримці і реалізації їх.
Бажаю Вам сил і мудрості справитись з цими труднощами!
Якщо потрібна допомога - буду рада бути в поміч!)

Алина Иосифовна Фирсель (Киев) · Answer 3 · 2017-01-24 07:31:34

Уважаемый отец сына, понимаю, что вам очень тревожно и страшно слышать, о том, что происходит с вашим сыном. Думаю то, что он все-таки делится с вами-это очень хорошо, значит есть доверие. Делились ли вы сами с вашим сыном своими тревогами, котрые были присущи вам в молодости? Возможно, если вы будете более открытым и создадите доверительную атмосферу в разговоре с ним, он сможет больше вам открыться..но мне кажется важным, чтобы вы поделились с ним сейчас самым главным: что вы очень волнуетесь за него и попробуйте убедить его обратиться к специалисту. Думаю, даже лучше к мужчине. Удачи вам.

Стурбований та переймаюся депресією і пригніченістю свого сина