Question

10-08-2018

Доброго дня!
Недавно почав копирсатися в собі по-серйозному. Було це одразу після студентської сесії, часу, в якому мій організм переживає найбільше стресу і напруги. У той момент, коли я вже здав все, що можна, я відчув полегшення і... пустку всередині. Коли я думав про вирішення якихось проблем з навчанням, я почувався зайнятим, розумним, тим, хто робить щось путнє. А коли вся метушня зникла, я відчув, що за мною нічого не стоїть насправді. Наче цирк виступив, зібрав речі й поїхав, а я сам залишився стояти у чистому полі в очікуванні чогось. Я усвідомив, що я розівчився мріяти. Я навіть не можу сказати, що мене розважає і робить мене щасливим. До мене прийшло печальне відчуття того, що без своїх професійних навичок та інтелекту я ніхто. Як чистий лист. Якби хтось спитав мене який я є по натурі, то напевно нічого б не відповів. Почуваюся безхарактерним, не маю можливості проявити його (взагалі давно не відчуваю, що мене хтось любить за те, хто я є, радше за те, що я вмію робити). Усвідомив, що женуся не за тим, чим треба. Довгий час вірив, що варто просто займатися своїм ділом/професією, і до мене все саме прийде: визнання, успіх, знайомства. Але в цьому немає смаку. Це як хтось забув солі в страву насипати. Цього виявляється недостатньо, тому я вирішив, що варто прагнути чогось іще. Але зараз я наче в тумані. Розумію, що майбутнє ще не написане, але я не знаю, куди б хотів прийти.
Пробував виконати прийом, суть якого в тому, що треба описати в деталях на листку свій ідеальний день через 5 років. Думав, що це допоможе мені визначитися з цілями в житті, адже кожна деталь у дні -- це результат якоїсь праці, яка б наповнила моє життя змістом. Але я не можу банально придумати, чого б мені хотілося б. Якийсь ресурс в мені вичерпався, без якого я не здатен мріяти. У мене скінчилися ідеї, як би це іронічно не звучало при моїй творчій професії.
Можливо, мені просто потрібна пауза? Але в такому випадку я буду сидіти овочем і не робитиму нічого. Потрібне щось таке, яке б підживило мій мозок і наповнило своєрідним "паливом", бо "моторчик" скоро заржавіє і я не схочу більше нічого. Це сумно, тому хочу запобігти цьому.
Я давно не відчував реально сильних емоцій, якісь почуття я можу розділити тільки з сестрою, яка одночасно є й моїм найкращим другом.
Я не маю власної компанії, у якій я міг би бути собою, і куди б я не потрапив, ніхто не рахується з моєю думкою. Думаю, пора шукати своїх людей, але для цього треба вийти із зони комфорту. Це страшно

Вопрос от: Монк; Возраст: 19

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Игорь Владимирович Ульянич (Киев) · Answer 1 · 2018-08-10 22:24:07

Доброго здоровя.
У Вас добре виходить спостерігати за собою та аналізувати те, що відбувається. А якоі допомоги Ви чекаєте від психолгів？ Якщо психологи Вам допоможуть, що буде？

Роман Сергеевич Коломиец (Смела · Answer 2 · 2018-08-10 23:49:38

Доброго вечора!
Ви дуже цікаво розповіли про свою проблему. Видно, що Ви - творча людина і добре володієте словом. Думаю, що багато кому б було цікаво і хотілося з Вами поспілкуватися. Проте, ці багато хто зустрічаються, ну словом, не так часто. І тут Ви говорите про близькі стосунки, які мають для Вас велике значення і дають багатьом людям відчуття комфорту і спокою (ресурс). Для частини людей такі стосунки складаються не в компаніях, а лише з близькими друзями та коханими. У Вас такий друг є - це Ваша сестра. Щодо інших близьких стосунків, то це справа часу і ваших контактів.
Ви говорите про значні стрес і напругу під час студенської сесії, а особливо одразу після неї, що супроводжується, за Вашими словами, відчуттям пустки всередині. Зверніть увагу на суперечність у ваших словах: з одного боку Ви говорите, що прийшло печальне відчуття того, що без своїх професійних навичок та інтелекту "я ніхто", а з іншого "усвідомили, що женетеся не за тим, чим треба. Довгий час вірили, що варто просто займатися своїм ділом. Але в цьому немає смаку". Такі крайні погляди у думках, а ще більше у переконаннях, що коливаються, як маятник, можуть збільшувати і без того значне напруження.
Ви і причину цього озвучили: що не відчуваєте, що Вас хтось любить за те, хто Ви є, радше за те, що вмієте робити. Для Вас дуже важливо, щоб Вас приймали і любили безумовно, хоча цього в дорослому житті стає менше , ніж було у дитинстві. Натомість все більше значення починає відігравати те, що ми знаємо та уміємо. І тому слід учитися балансувати "любов" і "знання".

Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) · Answer 3 · 2018-08-11 10:36:46

Добрый день! Погоджуюсь з колегами. Вам потрібно попрацювати з власною самооцінкою, бажано з психологом. Ви не відчуваєте власної цінності « я ніхто, я без характерний, ніхто не рахується з моєю думкою....».

Як зрозуміти чого я хочу і віддатися цьому без усяких докорів?