Question

18-10-2009

Моя проблема полягає в тому, що я останнім часом не можу зрозуміти себе, що я насправді хочу, до чого прагну, взагалі, що зі мною коється.
Взагалі я по натурі дуже весела і оптимістична людина, обожнюю спілкуватись з новими людьми, подорожувати (навіть сама), люблю коли багато цікавих справ, маю багато хоббі і захоплень. Та з вересня місяця все змінилося, мене як підмінили. Я закінчую університе і повинна готувати диплом, спочатку в мене почалась просто паніка, що я нічогісінько не зроблю, страшна невпевненість, потім це пройшло, приступила до процесу написання..На роботі спеціально взяла відпустку, щоб писати диплом. Отже мої дні нагадують дні "сурка". Прокидаюсь, пишу диплом, іду на пари, приходжу і пишу диплом.. В хаті надто гамірно, крім того що я живу з дідусем та бабцею та мамою, в нас постійно мої плимінниці. Насправді я їх дуже люблю, але ця масовість вдома мене так виснажує і розстроює. Старшій плимінниці 5 років, в неї перехідний вік, вона постійно плаче, капризує. Я прекрасно розумію свою мамочку, що їй надзвичайно важко з ними обома, вона страшенно емоціонально втомлюється,в неї майже ніколи нема хорошого настрою, а це дуже впливає на мене, я хочу бачити її радісною. Дітки повинні бути у нас, бо моя сестра розводиться із чоловіком, живе зараз сама, тому їй потрібна особливо в цей період поміч моєї мами. А мені так хочеться якоїсь гармонії, щоб на серці було спокійно і радісно. Я відволікаюсь від цього всього коли знаходжусь в університеті, та коли іду на тренування (танці), та в суботу на заняття з англійської. Дуже б хотілось проводити час із друзями ( та й сама б могла себе розвіяти), менше знаходитись вдома, але не вдаеться, то друзі розїжджаються, грошей особливо нема (бо на роботу не ходжу, а в дідуся з бабцею беру тільки на саме необхідне), та практично весь час займає диплом та навчання. Та все було нічого, якось заспокоювала себе, але сьогодні зірвалась. Я просто фізично не могла встати з ліжка зранку, провалялась аж до обіду, абсолютно нічого не хочеться, абсолютно... Ось є час для написання диплому, поки діти сплять, а я не хочу, та розумію що потрібно..
Впринципі такий стан мені знайомий, таке зі мною було минулого року, приблизно в цей самий час, але тоді ще було гірше, я могла ночами не спати.. Зараз то сплю нормально, а от заставити себе встати не можу. Не розумію чого, чому таке нехотіння розпочинати новий день? Як же ж вийти з цього стану? Допоможіть розібратись.

Вопрос от: Юліана; Возраст: 22

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

18-10-2009 20:10:53Дополнение от автора

Відповідь на питання до Екатерины Отрощенко. Так, раніше в мене такі стани були, і обидва рази розпочинались після розриву з хлопцями( перший раз 4 роки тому, другий рік тому, приблизно в цей самий час ). До речі цього разу я теж розійшлась із однією дорогою мені людиною, але через те, що ми проживаємо в різних країнах. Мій вибір достатньо усвідомлений, я думаю початком цього стану стали переживання через наші стосунки з ним, і як бути далі. Але я не жалкую за зроблений вибір. Такий стан вперше в мене тривав коло місяця, наступного разу довше, десь місяців 3. Дивно складається, що всі ці хлопці знаходились на відстані(в інших містах ). Основними емоціями є та були, страх, невпевненість, смуток.. Періоди емоційного підйому були, в основному у менедостатньо оптимістичний настрій, а підіймався він ще більше, коли я бачила позитивні результати в своїй роботі, в спілкуванні з друзями, коли подорожую, відвідую цікаві мені місця,виставки, концерти. До речі, настрій налагоджується саме ввечері, коли діти вляжуться спати, коли тихо, тоді й мені спокійно, хочеться працювати, але це вже доволі пізня година, і треба самій готуватись до сну. В основному сплю добре, не прокидаюсь,а буває, що прокинусь зовсім рано ( в основному якщо хтось розбудить, встає вночі), буває не можу заснути до ранку. А от з прокиданням завжди проблема, і будильник наставляю, а не можу себе заставити, чекаю поки хтось теж прокинеться. Хоча звечора себе настроюю, що прокинусь у 8.00, поснідаю, піду писати диплом, більше часу буде, та й старша плимінниця піде в садок. Думаю велику роль тут грають діти, але що з цим зробити, вони постійно мене відволікають, в основному в моїй кімнаті.. З апетитом все впорядку, загальний настрій за межами дома хороший, підіймається,особливо коли спілкуюсь з іншими людьми.Приносить задоволення вивчення англійської, перегляд новин в інтернеті. Телевізор не дивлюсь зовсім, хоча дуже хочеться, в нас він постійно зайнятий, дідусь дивиться 5 канал)) решта серіали по іншому..)) Розумію, що я не почуваю своєї свободи в цій квартирі..

18-10-2009 20:42:52Дополнение от автора

Так воно і є. Ось наприклад зараз, почала працювати над дипломом, мала прийшла з зошитом писати їх кружечки і палечки для садка. Тільки в мене хватає терпіння з нею цим займатись, мама дужепсіхує. От сидимо, вимальовуємо, а я нервую, що за весь день сьогодні нічого путнього з диплому не написала.
дуже дякую за ваші думки. Підскажіть, як себе вести, маму ж з дітьми не вижену)

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Леся Николаевна Яковлева · Answer 1 · 2009-10-18 18:46:00

Юліана, ваш стан дуже схожий на депресію. Можливо ваші прагнення та бажання не реалізуються, можливо ви усвідомлюєте, що витрачаєте життя на дрібниці. Важливо проконсультуватися у психолога.

Екатерина Отрощенко · Answer 2 · 2009-10-18 19:27:34

Здравствуйте Юлиана! Скажите, раньше Вы замечали у себя такое состояние, кроме того, что Вы описали. Сколько по времени длилось и какими были Ваши основные эмоции?Когда это было и что с Вами происходило? Были ли периоды эмоционального подъема, когда казалось, что можете все и сколько они длились?Что происходит сейчас? Как Вы засыпаете, как много Вы спите, как с аппетитом, общим настроением, радует ли Вас что-нибудь. То, что Вы описали похоже либо на переутомление либо на депрессию. Но точный диагноз должен ставить врач - психиатр или психолог. Удачи Вам!

Наталия Анатольевна Чудеса · Answer 3 · 2009-10-18 19:35:04

Здравствуйте, Юлиана! Согласна со своей коллегой, что состояние ваше похоже на депрессию. Очень часто ей подвержены люди чувствительные ко всякого рода переменам. Сейчас с наступлением осени и стремительно укорачивающегося светового дня, особенно трудно не впасть в это состояние, когда не хочется ничего делать, когда все раздражает, когда не хочется никого видеть, когда так сложно совладать со своим плохим и мрачным настроением. Ко всему прочему не может не влиять на ваше состояние и окончание университета. И важно понимать какие чувства у вас вызывает это событие. Не смотря на всю радостность и желание скорейшего окончания, несомненно присутствует и другая сторона - печаль о расставании со своими, ставшими уже друзьями, сокурсниками, страх неопределенности, о том, что же будет после университета, сомнения - достаточно ли я компетентна, то ли я хотела... и прочее, прочее.
Если появляется депрессия, значит есть чувства ищущие выхода наружу и имеет смысл задумать о них, признать их, и не прятать как минимум от себя самой. Верьте себе. Очень важно разобраться в ваших чувствах и желательно это сделать вместе с психологом, но до похода к нему, вы можете постараться поддержать себя и сами.
1.Делайте для себя все, что повышает вам настроение.
2. Занимайтесь физическими упражнениями и дома, и на улице. Дышите свежим воздухом. Устраивайте себе вечерние прогулки. Поменьше телевизора и компьютера.
3. Наслаждайтесь сочными буйными красками осени. Ни в какое другое время время года нет такой цветовой насыщенности окружающего нас пейзажа.
С уважением, Наталия.

Леся Николаевна Яковлева · Answer 4 · 2009-10-18 20:26:24

Здається, що у вас проблема у відстоюванні свого простору та залежність від членів вашої родини.

Евгений Иоанно · Answer 5 · 2009-10-18 20:43:47

Здравствуйте, Юлиана! Факторов влияющих на Ваше состояние, достаточно. И пока Вы не справитесь с ними, кардинальных изменений не наступит. Удачи.

Леся Николаевна Яковлева · Answer 6 · 2009-10-18 21:02:09

Юліана, на вашому прикладі можна порадити так: намалюйте їй початок завдання і скажіть, що ви дуже зайнята зараз. Для мами буде дуже корисно спробувати знайти спільну мову з донькою, а не відправляти її вам.

Можуть виникнути суперечки вдома, коли ви почнете захищати свій час і простір. Напевно, всі звикли, що ви віддаєте себе членам вашої родини повністю.

Алина Иосифовна Фирсель · Answer 7 · 2009-10-19 11:15:32

Юлиана, ваша мама знает о вашем состоянии и о том, что во многом оно обусловлено тем, что ваш быт элементарно не налажен? Вам очень стоит поговорить с ней о том, что для вас сейчас самая приоритетная задача - это защита диплома и о том, как организовать ваш быт и ваше пространство,так чтобы вам хотя бы не мешали заниматься.
Состояние ваше дейстивтельно на грани дпрессии, но все - же ближе к переутомлению и истощению. Думаю о депрессии говорить все же рано, ведь вы пишете, что все-таки от многих вещей вы получаете удовольствие - друзья, английский язык, интернет и т.д. Но нарушение сна - серьезный повод задуматься над своим состоянием и если есть возможность - обратиться к психологу, чтобы снять напряжение и тревогу.
Кроме того, возможно, проконсультироваться с врачем и попринимать легкие успокоительные препараты для нормализации сна. Обязательно помните, что помимо диплома есть еще просто жизнь со всеми ее красками и она у вас обязательно наладится!

Владимир Витальевич Ланько · Answer 8 · 2009-10-19 16:32:00

Здравствуйте, Юлиана.
Вы написали, что племянники находятся у вашей мамы потому, что ваша сестра разводится и живет сейчас одна.
Насколько я знаю, развод - это процесс, который разные эмоции вызывает. Но мне трудно понять, как он может мешать уходу за детьми. То есть для меня все выглядит так, будто ваша сестра нагрузила всю семью своим разводом. Причем так, что каждый член семьи, кроме детей пока - чувствуют себя обязанными сделать все для нее.
Получается, что реальные ваши потребности, потребности вашей мамы и детей - игнорируются.
А значит, чтобы добиться улучшения для себя или хотя бы частичного решения своих проблем, необходимо организовать не менее сложное состояние, которое было бы конкурентным с депрессией сестры.
Но так ли это?
И действительно ли никто в семье не понимает, что написание и защита диплома - не менее важно для вас, чем переживания вашей сестры?
А может просто - пусть сестра приедет к маме с детьми, а вы пока у нее поживете?