Question

27-07-2019

Доброго дня! Мені 19 років, я рік у шлюбі, живу окремо від батьків. Раз на тиждень приїжджаю в гості до батьків у сусіднє місто. Роблю так з весни, до цього півроку не спілкувалась з ними, так як коли повідомила їм, що вийшла заміж (вона була у від'їзді на момент весілля, але я казала їй що ми подали заяву, правда вона мені не вірила і була проти, причому не конкретно мого чоловіка, а мого шлюбу взагалі, тому що я мала проблеми з репродуктивним здоров'ям, тож мовляв, навіщо мені заміж, якщо не можу народити) мама посередночі влаштувала скандал з бійкою, щоб я виселялася і я переїхала до чоловіка. Позвонила вона мені через півроку з претензією, чому я весь цей час не давала про себе звістки мі запропонувала приїхати в гості. Тоді зустріла мене тепло, хоча в батьків було прийнято ділове спілкуваня, а не емоційне, і вони називають свій шлюб діловим договором, типу мама доглядає батька, котрий набагато старший, а він її повністю утримує. Коли я повідомила, що попри хворобу змогла завагітніти, мама зраділа і сказала, що хоче аби я відмовилась від дитини, вона буде опікуном, тоді їх не виселять з гуртожитку, я розсердилась і відмовила і з тих пір відносини погіршились. Вона казала, що я не розписана з чоловіком і навіть переконала в цьому родичів. Вимагала, щоб я повернулась до них жити. Я показала татові свідоцтво про шлюб, аби він їй не вірив, тоді вона казала, що воно підробне. Тепер правда, визнає шлюб дійсним. Тепер коли приїжджаю в гості, вона просто сидить дивиться фільм, займається своїми справами, я щось розповідаю і бачу, що вона не слухає, тому що я періодично запитую, а вона мовчить, то доводиться її тормошити і починати спочатку. Іноді вона обриває мене, каже додивлюсь кіно, але потім вмикає наступне. Тож я більше часу приділяю котові і своєму телефону і думаю про те, що просто втрачаю час. Тато взагалі не виходить з кімнати і обідає не зі мною, а окремо. Нічого не говорить, наче мене немає, якщо я сама не звернусь ло нього. Але якщо я кажу що певне я поїду додому - мама вмовляє ще побути. Вкінці завжди давала гроші, спочатку як попрошу, потім встановила правило тисячу на тиждень, сьогодні по телефону сказала що більше не допомагатиме. Коли розповідаю їй про справи на роботі, каже що їй це байдуже але про свої скарги на різних посадовців розповідає годинами, пише їх уже 11 років. Друзів і роботи вона не має, хобі не має, лише останнім часом захопилась православною церквою і постійно вказує на те, що я щось роблю не по християнськи, хоча я не віруюча

Вопрос от: Марія; Возраст: 19

понравился вопрос?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

28-07-2019 10:03:19Дополнение от автора

Питання в тому, як налагодити з ними спілкування, бо коли хочу чимось поділитись цікавим зі свого життя з нею, то вона або не чує, або обриває і каже, що їй це не цікаво і не потрібно і в спілкуванні зі мною вона не нуждається. Я поцікавилась, невже їй не цікаво, як розвивається її внук? Вона сказала, що їй не потрібні внуки. Але я сказала, що хочу приїздити хоча б для того, щоб побачити батька і свого улюбленого кота, котрий залишився там. Натомість її розмови про скарги я вислуховую, задаю уточнюючі питання, проявляю цікавість. І ще такий момент: дзвоню завжди я. Вона ніколи не дзвонить першою (за винятком одного дзвінка весною після півроку мовчання). Мені здається, в нас відсутній діалог, але я не знаю, що мені зробити, щоб він з'явився:(

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Похожие онлайн консультации

26-07-2019 Боюсь,что сын покончит с собой

24-07-2019 Нужен совет

23-07-2019 Дочка стала очень нервной

23-07-2019 Не нахожу точки соприкосновения с отцом

20-07-2019 Хлопець впливає на думку дочки

17-07-2019 Батьки насильно хочуть видати заміж

16-07-2019 Как помочь 23 -х летнему сыну справиться с депрессией?

16-07-2019 Недопонимание родителей

15-07-2019 Дочка лет постоянно липнет ко мне

15-07-2019 Сложная ситуация с сыном

Тетяна Артеменко (Черкассы) · Answer 1 · 2019-07-27 19:56:00

Марія, у вашій сім"і скільки хорошого) дякую, що розповіли. Є ресурс, батьки вас люблять, чекають вашого приїзду, дбають про вашу самостійність (для цього навіть перестали виділяти гроші). Я думаю, ви могли би назвати ще хороші риси у ваших стосунках. А ось яке запитання до психологів?

Виталий Александрович Байрак (Днепр) · Answer 2 · 2019-07-27 23:12:18

Марія, у вас дуже складні стосунки з батьками. Проте, щоб налагодити діалог з ними требу зрозуміти причину таких взаємовідносин. Для цього, краще за все, скористатися допомогою фахівця. Якщо готові працювати над цим, пішіть! З задоволенням допоможу вам!

Тетяна Артеменко (Черкассы) · Answer 3 · 2019-07-28 12:47:02

У вашій ситуації, щоб налагодити з батьками спілкування, я би спробувала з ними домовитись. Найперше, запитати, чи хочуть вони (кожен з них окремо) цього спілкування? Якщо відповідь - ні, тоді і налагоджувати немає чого. Прийняти це, посумувати і жити далі. Якщо ж вони не проти, тоді проясняти, яким вони бачать це спілкування (хто кому телефонує чи не телефонує, хто до кого приїздить чи не приїздить, хто розмовляє з ким і про що. І, головне, хто і як буде стежити за тим, щоб всі ці умови витримувались. І хто що робить, коли умови не дотримуються). Такий договір складати краще з допомогою спеціаліста. Він може бути усним чи письмовим. Він може бути жартівливим чи серйозним. Все це індивідуально. Одне скажу - без таких домовленостей спілкування ваше не налагодиться (як те вже показав ваш досвід)

Ответ отредактирован автором 28-07-2019 12:48:00

Не розумію поведінку батьків. Як спілкуватись з ними?