нужна ли мне помощь психиатра?

Добрый день!
Почему Вы решили, что Вам нужна помощь психиатра? Не путаете ли Вы его работу с психологом? В каких отношениях Вы со своими родителями? Вы можете обратиться к школьному психологу или просто к психологу за помощью для начала, чтобы разобраться. Ставить себе диагнозы через интернет не стоит

Ответ отредактирован автором 01-05-2020 13:21:15

Доброго времени суток!
А Вы не пробовали этот вопрос обсудить с мамой или папой?
Чтобы понять что с Вами происходит - нужна диагностика. Мнение невропатолога тоже будет не лишним. Но в первую очередь, Вам нужна поддержка домашних.
Мудрости Вам и позаботьтесь о себе!

Доброго дня, teri.

недавно почитала в интернете статьи про псих.расстройства и мои проблемы совпадают с симптомами СДВ, но я не хочу ставить себе диагнозы не проконсультировавшись со специалистом.

Я ціную і поважаю, що Ви займаєтеся самопізнанням, проте я не раджу Вам читати статті в інтернеті про психічні розлади, адже це як і будь-яка стаття із соматичною хворобою: Ви починаєте несвідомо "шукати" у себе ознаки та симптоми.

но все же - нужна ли мне помощь или это просто переходный возраст и я драматизирую?

Я б Вам рекомендувала звернутися до психолога (він немає нічого спільного із психіатром), а допомагає у вирішенні проблем, які Ви перечислили вище. Звісно, що підлітковий вік зіграв свою роль (адже це вікова криза, коли формується наша ідентичність), проте, припускаю, що на Ваш стан вплинули й інші фактори, які також не потрібно ігнорувати. Чи казали Ви своїм батьками про Вашу проблему? Які у Вас стосунки із ними?

еще с пятого-шестого класса у меня начались проблемы с учебой: я не могу заставить себя выполнить домашнее задание, слушать учителей на уроках, доводить начатую работу до конца - просто нет никакой мотивации.

Якщо у вас проблема із мотивацією, то це ще не означає, що у Вас є якісь психічні порушення. Можливо у Вас були якісь кардинальні зміни чи стресові події, коли Ви перейшли до 5-6 класу? Крім цього, навіщо себе "заставляти" і чи Ваші батьки ставляться сурово до Вашого навчання?

также у меня начались проблемы с общением. у меня было два друга, мы вместе хорошо общались, но совсем недавно они просто отдалились от меня, нашли новых друзей и я осталась одна. мне не с кем поговорить про свои интересы. я не могу завести новых друзей - боюсь, что меня не поймут, не примут, отвергнут.

Дуже Вам співчуваю. Так, в підлітковому віці багато "малих груп" починають розпадатися внаслідок зміни інтересів, пріоритетів тощо. Це природній процес. Зараз, після того, як Вас покинули, Ви відчуваєте, що не зможете знайти нових друзів і знову відчуєте цей травмтичний досвід. Вам потрібно попрацювати над самоцінністю, впевненістю та соціальними навичками під керівництвом психолога.

еще у меня проблемы с речью. когда я говорю у меня заплетается язык, я будто забываю все слова и не могу правильно выразить свои мысли.

Припускаю, що це пов'язано із страхом соціального осуду, над яким потрібно працювати із психологом.

Таким чином, з той інформації, яку Ви нещодавно подали, Вашу відсутність мотивації у навчанні можна пояснити, поки що, такими факторами, як "надмірна вимогливість до себе" + низька самооцінка + страх осуду + відсутність найближчого кола спілкування, де Ви б могли проводити час із іншими (для того, що бути успішній у навчання, потрібно задовольняти всі види потреб пропорційно однаково).

Погоджуюся з колегами, що Вам необхідно поговорити з батьками та звернутися, першопочатково, до психолога.

Ответ отредактирован автором 01-05-2020 14:29:30

Добрый день! После каких событий у Вас появились такие трудности?