як змиритись з абортом? любов чи привичка?

Після того як розсталась із своїм першим хлопцем (була з ним 2 з половиною роки і напевно єдина людина, яку я любила), почала шукати чогось нового. Найшла нового хлопця і на мою думку він мені підходив,просто була симпатія, ми зустрічались 2 місяці. У нас часто виникали сварки, і я розуміла, що скоро буде кінець, особливо після того, як він вдарив мене. Але я зрозуміла, що вагітна, був 7 тиждень вагітності. Я розказала хлопцю, він спочатку не зрадів, але потім почав казати що це добре, хотів одружитись. Він не говорив про весілля, про любов і т.д. а говорив тільки про те, що потрібно розписатись і взяти довідку, про те, що я вагітна, щоб його не забрали до армії, бо прийшла повістка. Йому було просто байдуже на мене. Не знала що робити, відчувала непотрібною себе і знала, що ніхто не зрозуміє. Порізала вени, почала стікати кров'ю, але так як я була в гуртожитку дівчата витягнули мене. Порізи зашили в лікарні, але шрами лишились дуже сильні. Тоді я зробила медикаментозний аборт. Це були найгірші дні для мене, Поділитись із тим я не могла, бо друзів я не маю, а батьки мене б не зрозуміли. дуже сильно була змінилась, почала дуже багато вживати алкоголю, курити. Одного разу напилась так сильно, що ледве стояла на ногах, і в такому стані я пішла до гуртожитка, викликали батьків. Мені було так страшно тому, що батьки у мене дуже строгі і дуже побожні. Найгірше те, що боюсь і просто ненавиджу свого тата, коли була малю, він часто міг підняти руку. Через таке їхнє відношення, я не можу довіряти їм. Але вони дізнались про те, що я пила, курила, вживала матюки і про аборт. Вже пройшло більше місяця, як вони це все знають. І я зрозуміла, що от тільки зараз мені дійсно важко. Просто я хотіла забути про аборт, але не виходить. Мої батьки кожен день не дають мені забути про це. Майже кожного дня я плачу, не можу ніяк заспокоїтись. Найобідніше, що мої рідні батьки не змогли зрозуміти мене, хоч раз. Мама заставляє мене молитись, але я не сильно хочу, бо не знаю чим мені це має допомогти.
А зараз я знову у стосунках, але звичайно, що з іншим хлопцем. Йому сказати все не можу, та й не хочу, бо напевно це неправильно нагружати його своїми проблемами. І важко у стосунках, думаю він мене не зрозуміє або буде засуджувати. Я не правильно вчинила з теперішнім своїм хлопцем, він був запасний варіант в мене і зараз не знаю привичка це чи любов, так як знайомі ми вже більше ніж 3 роки, а зустрічаємось 4 місяці. Думаю чи здатна я опше любити тепер.