Question

29-05-2020

Мой отец сложный человек. По рассказам бабушки 'гулящий и женился на маме из-за квартиры'. Дважды мама подавала на развод, но забирала заявление. Многим людям он неприятен с первого взгляда. Он склонен преувеличивать свои достижения и свою важность, ничего особо в жизни не достигнув, преподносить окружающим себя успешнейшим и богатейшим. Всегда обещал нам золотые горы. Внутри семьи он доминировал, его мнение считалось истиной в последней инстанции. У него вечно дела, поездки, люди и все это предельно важно, но без подробностей. Маму он подавлял, но нам с сестрой не положено было лезть в дела двоих. Еще он любитель все театрализировать, поссорившись со своей сестрой, он дал нам указание не сообщать ей если с ним что-нибудь случится... и на мой взгляд у него преувеличено чувство собственной важности, все ему должны, особенно мы, дети.
Лет в 11 я услышала разговор, из которого заключила, что он проводит время с другими женщинами, но маме не рассказала. На то время он работал и плотно дружил с человеком, который через несколько лет ушел из своей семьи к любовнице.
По мере нашего с сестрой взросления, мы наблюдали все хуже его отношение к матери, и к нам тоже. В итоге все дошло до того, что ему все меньше удавалось конспирироваться, но на мамины предъявы он отговаривался глупостями, а мама слабее и закрывала глаза. Он начал мутить с работами, продавать машины, спонсировать какие-то проекты, все это без обсуждения с мамой. Но все эти манипуляции денег не приносили, только убыток. Вечно просил у нас взаймы, но чтоб мать не знала. Чтоб оплатить мою свадьбу (хотя я его не просила, у нас были деньги, но отец в грудь себя бил я обязан и оплачу) продал гараж, половину денег на мою свадьбу, половину - они с мамой договорились оставить на следующий год сестре на свадьбу. Но он их спустил, и сестра сама платила за свою свадьбу, а мама перестала спонсировать его и сама накопила сестре на подарок. Были моменты, когда матери звонили коллекторы, что он должен денег банку. У мамы денег не было, она в слезах звонила мне и просила помочь. Я конечно помогла, мама мне потом из своего кармана вернула эти деньги, я приехала тогда домой чтоб поговорить с отцом об этом, а он сбежал, потом звонил и мол спасибо, но ни о чем не спрашивай и не говори.
Мы с сестрой между собой пытались понять что с ним не так, то ли он в казино играет, то ли наркотики.Но случилась ситуация после свадьбы сестры,когда бабушка услышала его разговор с барышней,он ей говорил, что теперь они заживут по-новому.

Вопрос от: Yuliia206; Возраст: 29

понравился вопрос?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

29-05-2020 17:40:45Дополнение от автора

Кстати на свадьбе вел он себя ужасно, от мамы в стороне, фотографироваться только сам с молодыми. Никогда не разрешал нам размещать семейные фото в соцсетях, мол 'мне сказали шо видели меня в интернете, удалите'. Но мы то знаем, что он не хотел чтоб его женщины видели фото с мамой.
Так вот бабушка рассказала про этот разговор нам с сестрой и мы решили пора поговорить с мамой. Выбрали момент и поехали к ней. Ну и в лоб говорим 'у папы любовница'. Она мол откуда инфа. В итоге было решено, что пора прекратить эти мытарства, хватит нам оставаться в стороне и только наблюдать как отец не уважает мать. С тех пор мы стали ближе самых близких подруг.
И самое ужасное, что отец так и не сознался ни в чем. Продолжал разыгрывать комедию, делать из нас идиоток, пытаться решить вопрос обнимашками. Но фокус не удался. Мы были настроены решительно и впервые не боялись, не церемонились, высказали все что думали и не в самой приятной форме. Заранее было решено, что разговор закончит мама заявлением о разводе. Так и вышло.
Я до последнего надеялась на его человечность и была готова сохранить отношения если он все расскажет. В итоге не могла даже слышать его. Он обрывал телефон, приезжал ко мне домой, даже на работу. И каждый раз у меня случалась паническая атака. Меня трясло. Наверное я его боюсь.
Он начал переводить суть конфликта на то, что мы свиньи отказались от отца, а он так важен и нужен нам. Совершенно не слышал, что я ему говорю, не собирался возвращать деньги, которые занял, взывал к мудрости и здравому смыслу. В его глазах я наверное была слабым звеном и он пытался на меня давить, сестра более резкая, ее он почти не трогал. А меня добило, что он забыл с чего все началось, не нашел в себе мужества во всем признаться, несмотря на очевидность ситуации, продолжал требовать участия в его делах, хотя всегда игнорировал наши просьбы, все должны были только ему помогать. Все закончилось тем, что мы не поздравили его с юбилееми он вышел из себя. Куча обвинений, а я просто не могла с ним говорить, и желать добра язык не поворачивался, и хотелось раз и навсегда прекратить эти звонки. Он не понимал по-хорошему что надо дать время, может мы отойдем и сами к нему вернемся. Но он настойчиво хотел услышать ответ на вопрос 'вы отказываетесь от отца?' Чтоб наверное всем потом рассказывать какой он бедный и несчастный, от него семья отвернулась.
С тех пор мы не разговариваем, не видимся. С матерью он жил в квартире год, обвинял ее в том, что это у нее хахаль и она подговорила нас чтоб от него избавиться. Рассказывал, что купит себе квартиру и съедет. В суд ни разу не явился, мама сама полгода туда ходила и в итоге получила развод. Через год приехала бабушка и сказала выметайся. Ее он боится и собрал манатки и ушел. Теперь мама готовит документы, чтобы через суд выписать его из квартиры.
Через других родственников нам известно, что он живет с женщиной, помирился с сестрой, нарасказывал о нас что было и чего не было и 'никогда нас не простит и мы сами к нему на коленях приползем'.
Я очень тяжело переживала все это, но мне необходимо было избавиться от этой без преувеличения обузы, как и моей маме. Столько лет унижаться... сестра родила ребенка, сообщила отцу, он обещал приехать и не приехал. Вместо этого опять набрал кредитов, указав нас поручителями, и нам звонят коллекторы.
У меня продолжалась паника, меня бесконечно трясло, мандраж внутри не проходил, я никогда такого не испытывала. Магне+б6 помог справиться. Ну и всякие жизненные дела. Маме помог внук все это пережить. Сестра зла, что он как всегда пообещал и не выполнил.
Заключение: жить стало легче, но совесть мучает, и одновременно злость из-за абсурдности поведения человека, который разочаровал меня окончательно. Насколько сильно я надеялась, что глядя нам с сестрой в глаза он покается, настолько я разочаровалась и вообще не допускаю возможности возобновления отношений.
Вопрос собственно вот в чем: время лечит, чувства притупляются, но я хочу оставаться твердой в своем убеждении, что правильно поступила и не бояться и не упасть в обморок если встречу его случайно на улице, а сохранить хладнокровие

29-05-2020 17:59:22Дополнение от автора

Еще добавлю, что мне всегда было стыдно за отца перед другими людьми. Его желание выглядеть крутым иногда превращалось в жалкое зрелище и мне становилось стыдно.

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

29-05-2020 19:35:44Дополнение от автора

Пані Оксано, дякую за Вашу відповідь. Я тут написала тому що: 1) відчуваю потребу розказати комусь; 2) неодноразово розмірковувала піти до психолога щоб допомогли стати сильнішою і поглянути на ситуацію під іншим кутом, оскільки мені дуже складно не бути 'нюньою' і не гризти себе за те, що пустила батька по світу з сумою.
Ви написали, що я не зобов'язана відповідати за життя дорослої людини і що маю право фільтрувати найближче оточення. Я думала про це і сумнівалася чи маю право на такі думки, адже батьків не обирають. Проте сестра казала: 'а батьків вбивць і насильників теж необхідно поважати, недивлячись ні на що?!'.

30-05-2020 11:06:14Дополнение от автора

Пані Оксано, я серйозно думала звернутись до спеціаліста, адже дуже сильно переживала, проте описані події співпали з виявленням у мене безпліддя і початком його лікування. На цей форум я потрапила в пошуках інформації про перинатальних психологів. Але мій чоловік не розуміє глибини моїх переживань і не схвалює таку терапію і на сьогодні я намагаюсь зрозуміти як знайти компетентного спеціаліста, який алгоритм дій і яка ціна питання. І взагалі чи потрібна мені психологічна допомога, можливо я справляюсь сама.
В запитанні я згадувала, що тато дружив з чоловіком, який згодом пішов зі своєї сім'ї. Ці люди наші куми, і ми росли разом з їх дочкою. Так ось тоді її тато зодив до сімейного психолога, щоб йому допомогли правильно розказати дитині, що відбувається. І він особисто цій дівчині все пояснив. Як мені відомо вони деякий час не спілкувались, проте зараз в них дуже теплі відносини. І ця дівчина стала професійним психологом, коучем. І я розмірковувала чи не звернутися мені до неї по допомогу, вона і так в курсі нашої ситуації і сама пережила подібне. Але сумніваюся чи зможу я бути з нею максимально відвертою і розкутою...

30-05-2020 11:25:53Дополнение от автора

Анастасия Анатольевна, спасибо за Ваш комментарий!
Моя сестра более цинична, с отцом у нее хуже отношения были. В отличие от меня, она давно выстроила границы, умела сказать нет. А я му-му, и на мне он ездил. И когда все это произошло она забеременела, ей некогда было переживать. А я наоборот...

30-05-2020 13:18:42Дополнение от автора

Дякую за Ваші рекомендації, пані Оксано!
https://upsihologa.com.ua/ask/ask.php?id=41359 ось тут моє запитання щодо безпліддя, причина відома, маю інші проблеми з цього приводу.
Продовжу пошуки спеціаліста і не шкодую, що знайшла цей ресурс)

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

28-05-2020 Родители и их интимная жизнь.

27-05-2020 Плохие отношения с отцом, перекладывание этой проблемы на отношения с молодым человеком

27-05-2020 конфликт с матерью

23-05-2020 Мама изменяет

23-05-2020 Мама, неврозы, непонимания

22-05-2020 Почему мама находит во мне только плохое?

20-05-2020 Нужен ли ребенку зверь?

17-05-2020 Родители через чур контролируют.

12-05-2020 Проблема с сыном

12-05-2020 Отношения с мамой

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 1 · 2020-05-29 18:28:43

Доброго дня, Yuliia206.
Дуже Вам співчуваю, помітно, що Ви і Ваша сестра не мали люблячого батька та не бачили моделі гармонійних стосунків між чоловіком та жінкою (на прикладі батьків), тому маєте право на нього гніватися та сумувати. На жаль, як не боляче це визнавати, проте Ваш тато використовує психологічне маніпулювання (невиконані обіцянки, брехня, гра на Ваших почуттях і т. д.) і Ви цілком правильно зробили, що перервали із ним стосунки. Ви маєте право фільтрувати своє найближче оточення (це стосується навіть родичів). Ви відповідальні лише за своє життя, а не за життя інших дорослих людей. Крім того, Ви не здатні змінити поведінку, ставлення іншої людини без її бажання, а лише свої.

цитата:

Вопрос собственно вот в чем: время лечит, чувства притупляются, но я хочу оставаться твердой в своем убеждении, что правильно поступила и не бояться и не упасть в обморок если встречу его случайно на улице, а сохранить хладнокровие

Чому Ви звернулися на форум? Ви відчуваєте, що не зможете йому протистояти? Чи Вас мучає почуття провини?

Ответ отредактирован автором 29-05-2020 18:29:38

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 2 · 2020-05-29 20:20:48

цитата:

Я думала про це і сумнівалася чи маю право на такі думки, адже батьків не обирають.

Ви маєте право на весь спектр переживань і на весь спектр думок, адже Ви автономна особистість, а не "продовження Ваших батьків". Наприклад, гнів - це вроджена реакція на порушення особистісних меж (а Ваш тато їх порушував), сум - це вродженна реакція на відсутність або упущення чогось (а Ваш тато не дав Вам у дитинстві тої уваги та любові, на які Ви заслуговували).

цитата:

відчуваю потребу розказати комусь

Ви велика молодець, що написали сюди на форум! Чим більше Ви ділитися із іншими про свої переживання, тим Вам стане легше.

цитата:

неодноразово розмірковувала піти до психолога щоб допомогли стати сильнішою і поглянути на ситуацію під іншим кутом, оскільки мені дуже складно не бути 'нюньою' і не гризти себе за те, що пустила батька по світу з сумою

Проблема в тому, що Ви не дозволяєте собі посумувати і погніватися через Вашого тата і Ваше втрачене дитинство (адже Ви "не хочете бути нюньою"). Як наслідок, Ви не проходите всі стадії втрати (заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття) і тому не можете відпустити ці стосунки. Якщо Ви бачите, що Вам дійсно важко із цим впоратися то Вам необхідно індивідуально звернутися до психолога. Скажіть, будь ласка, що Вас досі стримувало звернутися очно до спеціаліста?

Ответ отредактирован автором 29-05-2020 20:21:28

Анастасия Анатольевна Андреева (Харьков) · Answer 3 · 2020-05-29 20:23:59

Ви написали, що я не зобов'язана відповідати за життя дорослої людини і що маю право фільтрувати найближче оточення. Я думала про це і сумнівалася чи маю право на такі думки, адже батьків не обирають. Проте сестра казала: 'а батьків вбивць і насильників теж необхідно поважати, недивлячись ні на що?!'. - мы не выбираем людей, но выбираем отношения! Если отец-убийца, как вы говорите, то поменять его невозможно, но выстроить адекватную дистанцию можно. Здесь тоже самое, Вы отца не выбирали и маленький ребенок тоже отношения выбирать не может. Но сейчас вы взрослый человек и имеете право на выбор. Ваша сестра занимает позицию терпеть - это ее право, не забирайте его у нее. Но у вас есть возможность и все основания принять не такое решение, которое приняла она. Вы принимаете решение слышать себя, свои чувства - это очень ценно, Вы ищите решения приходя на форум сюда - это действительно поможет Вам разобраться в себе и найти именно свое решение. Каждый раз находя свое решение, мы управляем своей жизнью и наполняет своими смыслами, пользуясь чужими решениями, мы теряем полноту жизни и возможность ею управлять. Мудрости вам и любви к себе!

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 4 · 2020-05-30 13:03:18

цитата:

проте описані події співпали з виявленням у мене безпліддя і початком його лікування. На цей форум я потрапила в пошуках інформації про перинатальних психологів. Але мій чоловік не розуміє глибини моїх переживань і не схвалює таку терапію і на сьогодні я намагаюсь зрозуміти як знайти компетентного спеціаліста, який алгоритм дій і яка ціна питання. І взагалі чи потрібна мені психологічна допомога, можливо я справляюсь сама.

Помітно, що у Вас подвійна нагрузка (безпіддя + нездатність поставити чіткі межі із татом). Як спеціаліст, рекомендую Вам звернутися очно до психолога-психотерапевта (адже безпліддя - це не лише біологічна, але і психологічна проблема (можливо психосоматична) + можливо Ви виявите якісь взаємозв'язки між безпліддям і вунтрішнім психологічним конфліктом пов'язаним із Вашими відносинами із батьком). Дуже шкода, що чоловік не підтримує Ваше звернення до спеціаліста (можливо поясніть йому, що біологія тісно пов'язана із психологією і лікувати безпліддя необхідно "на два фронти"). Якшо ж чоловік все-таки не зрозуміє або не захоче зрозуміти, то всерівно Ви, а не він, є відповідальною за Ваше життя і лише Вам робити вибір.
Якщо говорити про "можливо я справлюся сама", то хочу навести Вам аналогію: уявіть, що у Вас відкритий перелом ноги. У Вас є два варіанти:
1. Ви робите самодільну шину, накладаєте її. Звісно, є ймовірність, що нога зростеться рівно, проте це 0,000...1 % (в інших випадках нога може зростися нерівно і тоді Ви не зможете бігати і ходити, як раніше) + невідомо як довго вона зростатиметься, на скільки бролючим буде процес, чи не підне "нагноїння" і інфекція перекинеться на інші частини тіла.
2. Ви йдете до травматолога, ймовірність виліковування значно вище, процес буде менш болючим, а часу затратиться менше (адже Вам необхідно ще шукати інфу, як робити самодільну шину + хоч трохи попрактикуватися).

цитата:

І ця дівчина стала професійним психологом, коучем. І я розмірковувала чи не звернутися мені до неї по допомогу, вона і так в курсі нашої ситуації і сама пережила подібне. Але сумніваюся чи зможу я бути з нею максимально відвертою і розкутою...

Один із базових принципів будь-якої роботи психолога - Ви не маєте право консультувати і вести клієнта з яким у Вас є інші стосунки. У цьому випадку ця співпраця із знайомою буде неефективною, адже вона не зможе повністю бути об'єктивною (адже у Вас існує досвід попереднього спілкування) + як Ви зазначили раніше - Ви не зможете повністю відкритися (тому, що можете сприймати її як "зацікавлене обличчя). Найкращий варіант - це знайти вузькопрофільного спеціаліста (як Ви зазначали раніше) і почати терапію із ним. На скільки я зрозуміла, Вас хвилює питання: а як же тоді знайти компетентного спеціаліста? Перш за все, зайдіть у базу психологів (тут на сайті) та подивіться, чи психолог має базову психологічну освіту у ВНЗ, чи є сертифікованим психотерапевтом у певному напрямку, який його досвід роботи, чи він проходив окремо навчання на перинатального психолога (вся інформація має бути в описі). Звісно, це той максимум, що можна "витягнути" із опису (хоча я зустрічала випадки, що психолог пройшов безліч напрямків, проте діє як не професіонал). Якщо Ви хочете досвідченого спеціаліста то, відповідно, і його оплата є вищою. Крім цього, можете скористатися і провіреним "телефонним радіо". Наприклад, запитати у тої подруги чи є у неї знайомі хороші досвідчені колеги, які можуть працювати із Вашою проблемою або ж запитати у лікаря, що лікує Ваше безпліддя (я впевненна, що він знає таких спеціалістів).

Бажаю Вам знайти хорошого психолога-психотерапевта і пропрацювати себе. Удачі!

Ответ отредактирован автором 30-05-2020 13:04:31

Не общаюсь с отцом

Поради відвідувачів