Питання від:
ssONYA
Вік:
16
Розв’язування проблемних (ситуативних) задач
Виручайте! З мене шоколадка, як мінінмум))
Стурбована мама, дивлячись в очі психологу, запитувала: “Чому, ну чому він так?” Говорила вона про свого 6-річного сина. Закінчуючи зміну в санаторії, де він самостійно лікувався і відпочивав за путівкою, син заявив: “Мамо, я не хочу додому, залиш мене тут”. Мати взяла ці слова близько до серця, увесь її вигляд говорив про глибоку образу. Вона згадувала й інші моменти сімейних буднів, коли син не прислуховувався до її слів, а робив наперекір матері: “Буває, приляжу відпочити, бо падаю з ніг від втоми, прошу його не заважати, а він, ніби навмисно, починає робити все, щоб я не заснула. Його молодший брат і то краще розуміє. Нема у нього чутливості, м’якості, якийсь він насторожений, агресивний, колючий. Можливо, він нас не любить?” Не вперше чути такі нарікання, але тут випадок особливий — дитині ось-ось виповнилося 6 років. Щоб продовжити розмову, психолог попросив принести малюнок сім’ї, намальований хлопчиком. Малюнок підтвердив слова матері: всі фігури різкі, з розпростертими руками, великими пальцями, із скуйовдженим волоссям на голові. Себе хлопчик спочатку не намалював і лише на вимогу матері додав своє зображення між татом і мамою. Усі фігури виконані в одному стилі (сам він також з розпростертими руками та скуйовдженим волоссям). Фігура молодшого брата значно більша, ніж власна. Створюючи малюнок, хлопчик навіть не згадав про дідуся і бабусю, з якими вони живуть у двокімнатній квартирі. Намагаючись зрозуміти причини “дивної” поведінки хлопчика, психолог разом з матір’ю намагався аналізувати життя сім’ї, стиль виховання і стосунки з дітьми. Згадався і такий факт. Коли молода мама (старшому не виповнилося й двох років) вдруге завагітніла, дідусь і бабуся дуже стурбувалися, мовляв, і так тісно, але молоді не звертали уваги на образи старших. Останні виявились досить принциповими і з народженням другої дитини “на ріку не взяли ні першого, ні другого”. Молодшого неможливо було лишити без уваги, а ось старший страждав — усім було не до нього. Розповідь матері багато чого прояснила у цій ситуації.
1. Які причини “дивної” поведінки хлопчика? Яким чином цей старий конфлікт міг вплинути на розвиток сімейних взаємин і формування дитини?
2. Проаналізуйте теперішні стосунки матері й сина, дайте їм психологічну інтерпретацію. Яких помилок припустилася мати? Як їх виправити?
Стурбована мама, дивлячись в очі психологу, запитувала: “Чому, ну чому він так?” Говорила вона про свого 6-річного сина. Закінчуючи зміну в санаторії, де він самостійно лікувався і відпочивав за путівкою, син заявив: “Мамо, я не хочу додому, залиш мене тут”. Мати взяла ці слова близько до серця, увесь її вигляд говорив про глибоку образу. Вона згадувала й інші моменти сімейних буднів, коли син не прислуховувався до її слів, а робив наперекір матері: “Буває, приляжу відпочити, бо падаю з ніг від втоми, прошу його не заважати, а він, ніби навмисно, починає робити все, щоб я не заснула. Його молодший брат і то краще розуміє. Нема у нього чутливості, м’якості, якийсь він насторожений, агресивний, колючий. Можливо, він нас не любить?” Не вперше чути такі нарікання, але тут випадок особливий — дитині ось-ось виповнилося 6 років. Щоб продовжити розмову, психолог попросив принести малюнок сім’ї, намальований хлопчиком. Малюнок підтвердив слова матері: всі фігури різкі, з розпростертими руками, великими пальцями, із скуйовдженим волоссям на голові. Себе хлопчик спочатку не намалював і лише на вимогу матері додав своє зображення між татом і мамою. Усі фігури виконані в одному стилі (сам він також з розпростертими руками та скуйовдженим волоссям). Фігура молодшого брата значно більша, ніж власна. Створюючи малюнок, хлопчик навіть не згадав про дідуся і бабусю, з якими вони живуть у двокімнатній квартирі. Намагаючись зрозуміти причини “дивної” поведінки хлопчика, психолог разом з матір’ю намагався аналізувати життя сім’ї, стиль виховання і стосунки з дітьми. Згадався і такий факт. Коли молода мама (старшому не виповнилося й двох років) вдруге завагітніла, дідусь і бабуся дуже стурбувалися, мовляв, і так тісно, але молоді не звертали уваги на образи старших. Останні виявились досить принциповими і з народженням другої дитини “на ріку не взяли ні першого, ні другого”. Молодшого неможливо було лишити без уваги, а ось старший страждав — усім було не до нього. Розповідь матері багато чого прояснила у цій ситуації.
1. Які причини “дивної” поведінки хлопчика? Яким чином цей старий конфлікт міг вплинути на розвиток сімейних взаємин і формування дитини?
2. Проаналізуйте теперішні стосунки матері й сина, дайте їм психологічну інтерпретацію. Яких помилок припустилася мати? Як їх виправити?
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
