Розв’язування проблемних (ситуативних) задач

Виручайте! З мене шоколадка, як мінінмум))

Стурбована мама, дивлячись в очі психологу, запитувала: “Чому, ну чому він так?” Говорила вона про свого 6-річного сина. Закінчуючи зміну в санаторії, де він самостійно лікувався і відпочивав за путівкою, син заявив: “Мамо, я не хочу додому, залиш мене тут”. Мати взяла ці слова близько до серця, увесь її вигляд говорив про глибоку образу. Вона згадувала й інші моменти сімейних буднів, коли син не прислуховувався до її слів, а робив наперекір матері: “Буває, приляжу відпочити, бо падаю з ніг від втоми, прошу його не заважати, а він, ніби навмисно, починає робити все, щоб я не заснула. Його молодший брат і то краще розуміє. Нема у нього чутливості, м’якості, якийсь він насторожений, агресивний, колючий. Можливо, він нас не любить?” Не вперше чути такі нарікання, але тут випадок особливий — дитині ось-ось виповнилося 6 років. Щоб продовжити розмову, психолог попросив принести малюнок сім’ї, намальований хлопчиком. Малюнок підтвердив слова матері: всі фігури різкі, з розпростертими руками, великими пальцями, із скуйовдженим волоссям на голові. Себе хлопчик спочатку не намалював і лише на вимогу матері додав своє зображення між татом і мамою. Усі фігури виконані в одному стилі (сам він також з розпростертими руками та скуйовдженим волоссям). Фігура молодшого брата значно більша, ніж власна. Створюючи малюнок, хлопчик навіть не згадав про дідуся і бабусю, з якими вони живуть у двокімнатній квартирі. Намагаючись зрозуміти причини “дивної” поведінки хлопчика, психолог разом з матір’ю намагався аналізувати життя сім’ї, стиль виховання і стосунки з дітьми. Згадався і такий факт. Коли молода мама (старшому не виповнилося й двох років) вдруге завагітніла, дідусь і бабуся дуже стурбувалися, мовляв, і так тісно, але молоді не звертали уваги на образи старших. Останні виявились досить принциповими і з народженням другої дитини “на ріку не взяли ні першого, ні другого”. Молодшого неможливо було лишити без уваги, а ось старший страждав — усім було не до нього. Розповідь матері багато чого прояснила у цій ситуації.
1. Які причини “дивної” поведінки хлопчика? Яким чином цей старий конфлікт міг вплинути на розвиток сімейних взаємин і формування дитини?
2. Проаналізуйте теперішні стосунки матері й сина, дайте їм психологічну інтерпретацію. Яких помилок припустилася мати? Як їх виправити?