Доброго дня, lina11.
Дуже співчуваю, що Ви не лише психологічно (через те, що він пішов із сім'ї), але і фізично втратили батька у такому ранньому віці - це дуже травматично (дитина у такому віці може несвідомо приписувати причину втрати батька собі, тому починає відчувати провину) . Водночас, у Вас ще додатковий досвід втрати двох дідусів, що лише загострив цю травму (крім цього, всі вони були чоловіками і батьківськими фігурами). Припускаю, що Ви не могли говорити солово "тато" до 11 класу тому, що Ваш біль був настільки сильним, що Ви намагалися уникнути зайвого нагадування. Водночас, "неусвідомлення смерті тата" - це захисний механізм "заперечення", який психіка використовує для захисту.
Ваш страх є цілком зрозумілим - Ви багаторазово втрачали людей, які були для Вас важливими, крім цього, смерть близьких активує наш екзистенційний страх смерті. На жаль, в режимі переписки - це вирішити неможливо тому, що Вам необхідно пропрацювати всі втрати із психологом-психотерапевтом (екологічно пройти всі стадії втрати: заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття; перепрожити та відпустити Ваші переживання і т. д.).
Водночас, дуже радію, що у Вас є світлі та підтримуючі фігури у Вашому житті - мама та бабуся - це цінний ресурс.
Мої рекомендації:
- зверніться до психолога -психотерапевта та психіатра (для того, щоб розібрати панічні атаки та виписати оптимальне дозування заспокійливого).
Ви цінна, тому, будь ласка, подбайте про себе та дозвольте Вам допомогти спеціалістам. Вірю у Вас, удачі!
Ответ отредактирован автором 16-06-2020 15:44:22