Володимир Анатолійович 35 хвилин тому: 
як правильно звернутись по допомогу?
»
Задать вопрос психологу онлайн » як правильно звернутись по допомогу? [архив]| Советует психолог: Евгений Викторович Мишин 31-05-2008 |
|
| 01-06-2008Дополнение к вопросу |
|
дуже дякую вам за відповіді. з вашого дозволу трохи детальніше розкажу чому мені так важко звернутись по допомогу коли я розумію що мені вона дійсно потрібно. по перше: я незнаю до кого йти (психолога, психотерапевта, психіатра, невропатолога) тому що ці теперішні психолгічні проблеми я пов’язую не з певними подіями мого життя, а як я думаю звязані вони з цілком конкретними проблемами, такими як: погана память, повільність думок, неврозність, заторможеність, психічні розлади. хоча можливо все навпаки. незнаю. якщо розказувати про моє життя, то з самих ранніх спогадів все було якось не так. я з самого початку усвідомлював що я якийсь не такий, що зі мною щось не те. але в дитячому віці я не міг з цим нічого зробити. в колі однолітків я завжди був дуже замкнутим в собі, незнав як поводитись і що казати. з садіку на другий ж день втік і бідльше туди не ходив, в школі всі ці роки були справжнім пеклом для мене, особливо початкові класи. якихось конкретих захоплень в мене не було, вчився я з першого ж класу погано. хоча з іншого боку деколи міг видавати цілком логічні і розумні думки. навіть при прийомі в школу, шкільний психолог записала мене в "А" клас (типу для самих розумних). також періодично виникали серйозні проблеми в сім’ї. часто ставав об’єктом на якому мама зривала всю свою лють. вона періодами робиться психічно неврівноваженою. на рахунок сім’ї то було так, або мене сильно люблять, балують, недають самому нічого зробити, або лають та обзивають "на чому світ стоїть". сварила мене завжди мама, тато практично ніколи. фізично мене ніколи не карали, принаймні зараз такого не пригадую. ...ну це так, в двох словах про минуле.. колись, коли я був змушений постійно перебувати в колективі (школа, технікум) проблемами які не давали мені жити були стосунки з оточуючими, те що я незнав як поводитись та що казати та ін.. зараз я облаштував своє життя так що стараюсь якомога менше тривало контактувати з різними людьми, групами людей (вчусь заочно, працюю не в колективі). тож тепер на перше місце вийшлли не так міжособистісні як внутрішньоособистісні проблеми. зараз внутрішніх проблем стільки що незнаю яка саме є для мене першочерговою. якщо колись я хотів щоб мене навчили як спілкуватись з оточуючими, то зарз перше що я хочу це позбавитись від невиносимих душевних страждань та переживань які бувають від спогадів про якісь події, про те як я подурному повівся в якійсь певній ситуації, взагалі будь яка дрібниця може викликати в мене масу переживань та негативу. я незнаю як жити дальше. зараз просто проходить день за днем, рік за роком. ходжу на роботу тому що бути постійно вдома теж дуже важко. а так ніяких планів чи сподівань на життя немає. живу просто тому що функціонує мій організм. деколи думаю що єдиним виходом було б ... ( ну ви поняли). але на це в мене не хватає духу, та і хто зна, може після цього кроку справжні муки тільки почнуться. я незнаю що робити. і вибачте за те що знову турбую вас своїм листом. з повагою Silver. |
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Наші психологи
