Не хочу общаться и всё тут

Добрый вечер!
А в чем вопрос, Вы не знаете или боитесь отказать ?

Здравствуйте!
А что произойдет и с ними, и с Вами, если они обидятся на Ваш отказ от общения?

Добрий день, nik378.

Если они обидятся на мой отказ от общения, ну, конечно, им станет неприятно. Общение прекратится. А я буду чувствовать себя виноватой, если это сделаю

В общем, особо ничего страшного не произойдёт, но все равно отказывать трудно

Відчувається суперечність: з одного боку "нічого страшного не трапиться", а з іншого "ви відчуватиме себе винною". Скажіть, будь ласка, що Вам взагалі дає спілкування з цими людьми? Якщо робити висновок з Вашої цитати, то, насправді, нічого. Звісно їм стане неприємно і вони мають право на свої почуття. Таке враження, що в цій ситуації Ви берете на себе цілковиту відповідальність за їхні переживання. Якщо на Вас гніваються, ображаються, якою себе відчуваєте?

Если они обидятся на мой отказ от общения, ну, конечно, им станет неприятно. Общение прекратится. А я буду чувствовать себя виноватой, если это сделаю

Вот и ответ.
А чей голос будет Вас обвинять? Кто обвинял в детстве?

чувствую себя плохой, злой.

Так шкода. Припускаю, що в дитинстві Вас соромили за прояви Вашого гніву + Ви засвоїли установку "Радуй інших". Тут справа у відчутті власної базової Окейності. Гнів - це лише реакція людини на її незадоволені потреби, порушення особистих меж і аж ніяк не оцінка Вас як особистості. Це прояв реакції іншої людини на те, що відбувається ззовні. Ви залишаєтеся ОК і тоді, коли на Вас гніваються і на Вас ображаються. Скажу навіть більше - відстоювання власних меж передбачає можливе незадоволення, сум і гнів іншого, однак без цього нікуди. Доброта передбачає і доброту до себе, а якщо Ви "переступаєте через себе", щоб "зробити добре іншому", то це вже не "доброта", а "самопожертва", яка містить неусвідомлену маніпуляцію і призводить до катастрофічних наслідків.

а я тут еще носом верчу.

Слова Вашої мами, коли Ви їли страву, яка Вам не подобається?) Це ОК не йти у стосунки, не спілкуватися з людьми, з якими Вам не подобається. Люди можуть не подобатися просто так і іноді ми навіть не можемо зрозуміти причини, і це також ОК. Прийняття інших - це визнання базової ОК-ейності кожної людини, однак це не означає, що Ви маєте пускати у своє життя всіх людей, навіть якщо вони Вам не подобаються і закривати очі на їхю не-Окейну поведінку.

"все дети как дети, а ты такая сякая", "не позорь меня", "горе а не ребенок, я с тобой мучаюсь ты меня уже достала", "сделай так ради мамы, а то я обижусь"

Так шкода, помітно, що Ваша мама маніпулювала Вами, пропрацьовуючи через Вас власні внутрішні конфлікти. Якщо у Вас є бажання і можливість, я б Вам рекомендувала піти на індивідуальну психотерапію до психолога-психотерапевта, щоб Ви змогли пропрацювати цей момент.

Ответ отредактирован автором 23-02-2022 18:21:32

Я ее не виню, бабушка маму так же воспитывала

Ви можете гніватися на маму і сумувати - це нормально. Ваша мама здійснювала над Вами психологічне насилля, маніпулювала, присоромлювала і це Ок відчувати емоції з цього приводу. У людини завжди є вибір. Це не про звинувачення. Скажу навіть що якби Ви звинувачували, це б також було ОК, на якомусь етапі.

Да, кстати, мама именно это и говорила. И не только касаемо еды, но и многих других вещей, что я вечно перебираю.

Це класно, що зараз Ви здатні "диференціювати" її голос - це дуже важливо.

Это да, осталось только не париться над этим, не стараться быть хорошей перед всеми

Не люблю слово "не париться". Воно перебачає "напускний пофігізм", що є лише способом психологічного захисту, а не вирішення проблеми. Це ОК хотіти подобатися іншим, ОК прагнути психологічно грамотного спілкування, інший момент, щоб це не відбувалося через "ламання себе".

Пока что у меня сопротивление к психотерапии, надеюсь, психолог, к которому обращусь, поможет преодолеть этот момент

Я також на це щиро сподіваюся. Ви вже зробили перший крок і звернулися сюди - Ви вже молодець. Якщо маєте бажання, то можете також тут розписати про Ваш опір щодо психотерапії і ми могли б його також розібрати.

голос мамы. Она часто говорила "все дети как дети, а ты такая сякая", "не позорь меня", "горе а не ребенок, я с тобой мучаюсь ты меня уже достала", "сделай так ради мамы, а то я обижусь"

Догадывался. Мамы часто обесценивают своих детей. Мягко или не очень.
Его вполне можно нейтрализовать. Но не буду оригинален: на психотерапии.