Як прийняти своє життя?

У мене сильна депресія з моменту як я дізналася про вагітність, досі є.
Що мені робити?...

Вы обращались к врачу с депрессией?
Или как Вы раньше справлялись с таким состоянием? Что Вам помогало?

Доброго ранку.
Ви ще така юна, а у вашому житті стільки всього відбулося і так швидко, що не дивно, що ви не можете адаптуватись і звикнути. Хочеться вас обійняти і подбати.

Скажіть, буд ласка, чи є у вас хтось з родичів чи близьких, що допомагає, підтримує? Окрім чоловіка. Які стосунки у вас з чоловіком? Яким було ваше дитинство, стосунки з батьками?

Вам дуже корисно було б розпочати індивідуальну роботу з психологом. Так би ви отримали психологічний супровід, емоційну підтримку, вчилися б разом справлятися з життєвими труднощами. Чи є у вас така можливість?

Здравствуйте!

"У мене сильна депресія з моменту як я дізналася про вагітність, досі є.
Що мені робити?..."

Лечить депрессию. Обратиться к врачу невропатологу и психиатру.
Пройти обследование, начинать индивидуальную терапию с психологом. Начать заботиться о себе и о своём здоровье.

Що мені робити?...

Узяти свое життя і покласти на власні долоні. Відчути його подих, смак, вагу. Напевно, воно крихке і тендітне, ще не вібрало в себе силу досвіду... Й запитати себе, чи можу я його кинути на підлогу? Чи боюся, що воно розіб'ється на крихітні шматочки, які потім не зібрати в одне ціле?
З цього відчуття і цих переживань може початися Ваше нове життя. Точніше, шлях до нього.
Поки не має всередині опори, поки слабкі навички самопідтримки,
ТОЙ шлях забезпечує СПРИЙНЯТТЯ себе і своєї реальності. Вона на сьогодні така. Саме така, не якась інша. Це треба прийняти своїм серцем(!) Вам стане легше. Обов'язково стане.
І звернутись по допомогу - от так, як Ви зробили, звернувшись до психологів сайту. Обов'язково піти далі, скориставшись наданими тут порадами.

Я хочу жити для себе...

Мені здається, що те бажання родом з минулого. І воно тягне в свої обійми, обіцяючи чимало свободи від обов'язків та багато різноманітних радощів і розваг. Натомість минуле не повернути, як не намагайся. Треба жити далі. Жити, дбаючи про себе, про дитину, про сім'ю. Звісно, знаходити в тому всьому сенс і можливості реалізувати свій особистісний потенціал. Щось мені підказує, що поки він перебуває у сплячому стані.

Ответ отредактирован автором 05-06-2022 10:11:11

Доброго дня або вечора.

Співчуваю Вашій складній життєвій ситуації.

Відчувати негативні емоції до ще не народженої або уже народженої дитини - це варіант норми, навіть якщо дитина бажана. Бо життя у Вас нелегке, і гормони також впливають на настрій.
Так, важко прийняти в собі такі емоції, але це необхідно, бо почуття провини за те, що Ви "недостатньо хороша (на Вашу думку) мама" шкодить Вашій психіці і Вашому здоров’ю. А дитині потрібна здорова, психологічно стабільна мама, і Вам потрібні сили, щоб рухатись далі.

Щодо чоловіка. Я бачу, що він для Вас зараз - це моральна і матеріальна опора і підтримка, але Ви його не кохаєте. Скажіть, будь ласка, Вас влаштовує таке становище, або Ви хотіли би щось змінити? Подумайте добре і не кваптесь з рішенням, дайте собі час. Це тільки Ваше життя і ви маєте права бути щасливою в ньому.

Стосовно того, що Ви щось "повинні" як мама і дружина. Що з цього, на Вашу думку, дійсно є Вашим обов’язком або життєвим принципом, а що - нав’язано соціумом? Суспільство дуже тисне на людей, особливо на жінок, з приводу того, якими вони повинні бути, щоб ідеально вписуватись в нього, бути хорошою жінкою, хорошою мамою, хорошим спеціалістом тощо. Але ідеалів не існує, ми самі їх створюємо у себе в голові.
І Ви можете звернутися по допомогу до психолога, щоб опрацювати установки, які заважають Вам жити повним життям.ю. А дитині потрібна здорова, психологічно стабільна мама, і Вам потрібні сили, щоб рухатись далі.

Щодо чоловіка. Я бачу, що він для Вас зараз - це моральна і матеріальна опора і підтримка, але Ви його не кохаєте. Скажіть, будь ласка, Вас влаштовує таке становище, або Ви хотіли би щось змінити? Подумайте добре і не кваптесь з рішенням, дайте собі час. Це тільки Ваше життя і ви маєте права бути щасливою в ньому.

Стосовно того, що Ви щось "повинні" як мама і дружина. Що з цього, на Вашу думку, дійсно є Вашим обов’язком або життєвим принципом, а що - нав’язано соціумом? Суспільство дуже тисне на людей, особливо на жінок, з приводу того, якими вони повинні бути, щоб ідеально вписуватись в нього, бути хорошою жінкою, хорошою мамою, хорошим спеціалістом тощо. Але ідеалів не існує, ми самі їх створюємо у себе в голові.
І Ви можете звернутися по допомогу до психолога, щоб опрацювати установки, які заважають Вам жити повним життям.

Ответ отредактирован автором 05-06-2022 10:21:47

Добрий день! Хочу підтримати Вас!!!! І наголосити на тому, що Вам терміново потрібна допомога психолога!!!!! Як Ви можете її отримати???

Доброе утро!

У мене було багато планів на майбутнє, але півтора року тому я завагітніла.. Я хотіла дитину, але ані фінансово, ані психологічно не була готова до неї, була проти абортів... Хлопець відмовився допомагати. Я почала зустрічатися зі своїм чоловіком (цивільним), доречі, досі не знаю чи насправді я люблю його, чи це був вимушений крок - жити разом. Він хороший, але відчуття, що все мало іти не так у моєму житті..

Вы пишите, что хотели ребенка, но скорее были не готовы психологически и материально. Если бы Вас мог кто-то поддержать в этот момент, то, возможно, Вам было легче. Конечно, ребенок не виноват в том, что так произошло и Вы тоже, просто так сложились Ваши обстоятельства. Дело в том, что ребенок очень чувствует Ваше отношение к нему и это влияет на дальнейшую его жизнь и судьбу. Возможно, что Вам нужно получить консультацию у врача психиатра по поводу Вашей депрессии. Скажите, могут ли Вам оказать помощь Ваши родители или кто-то из близких?