Question

08-07-2022

Добрий день. З чого все почалось? А почалось з стосунків в 14 років. До того була повна сили і радості, поки не почала зустрічатися з хлопцем. Він був старший від мене, більше життєвого досвіду. Мене зачаровувало те, як він загружав себе роботою і зі всім владжував, я хотіла вміти так само. Через два роки я хотіла з ним розійтися, але родина наполягала *потерпіти*, бо хлопчик *хороший*, мовляв: "кому я буду така потрібна."
Я почала хворіти, нервуватися, плакати постійно. Крім жалюгідного стану в який я загнала себе було ще купа обов'язків по навчанню і роботі, я недосипала, недоїдала. Хлопець давив на жалість, закатував істерики коли не хотіла з ним займатися коханням, робила це через силу, через огиду. Після кожного СА ходила плакати або блювати. Купу ревнощів до інших хлопців, постійний контроль, зривання злості. Від родини підтримки не отримала: "тобі шкода чи шо? Він гарний хлопець! Ти все вигадуєш"
В мене почала проявлятися одна з форм селфхарму, я зачастила прикладатися до пляшки і куріння, за харчування мовчу. Останній рік були думки про самогубство. Мені настільки остогид той тиск зі сторони родини, хлопця, його друзів, суспільства - мені здалося, що вихід один. В якийсь момент зрозуміла, що якщо я вже готова вішатись чи травити себе, то чхати мені на думку своїх *близьких*.
Коли я запитала в хлопця: "Ти хоч розумієш, що робиться зі мною? Ти знаєш що я хворію?"
Ми жили разом 3 роки. Сказав, що навіть не чув, не бачив, хоча постійно про це говорила.
Я з ним розійшлась, він мені погрожував пару днів, потім почав благати аби повернулася. Мало того що я ледве випхала його, я ще й зустрілася з осудом своєї родини, як я посміла його образити і викинути наче сміття!
Проминуло вже достатньо часу, щоб я вже заспокоїлась, навіть лібідо повернулось! Але, мене мучить те що я втратила той час, коли могла досягти чогось і сформувати себе як особистість. Зараз нерви дуже розхитані, купу болячок вилазить чуть де перенервуюсь по дрібницях. Мене дуже легко вивести на сльози. Зараз повна апатія і лінь, ледве змушую себе поїсти чи прибрати в хаті. Через силу роблю хоч шось, я пішла з роботи, з універів, з курсів. Там ледве дотягувала, тільки більше запустила захворювання.
Розчарована у собі, енергії нема. Як знов повернути собі бажання робити хоч шось?

Вопрос от: Vlada; Возраст: 20

понравился вопрос?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

08-07-2022 19:52:18Дополнение от автора

Проблеми зі шкірою, по-жіночому, гормонами. Перехворіла зі шкірою від лишая до себореї. При нервах і стресу по новій лікую, вилазить фактично відразу. До психіатру чи до психолога не ходила, батьки залякують, тай "в нас нормальних нема, покладуть тебе в псіхушку і там здохнеш, або дадуть справку, де ніде працювати не зможеш"
Своїх грошей нема сходити.

Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів в розумінні своїх потреб, бажань, вчинків та прийняття рішень

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Похожие онлайн консультации

30-06-2022 Можливо проблеми з дитинства

24-06-2022 Я гомосексуальна или просто боюсь отношений с парнями?

19-06-2022 Не знаю чого

18-06-2022 Негативная ассоциация

10-06-2022 Путь к себе

29-05-2022 После разрыва отношений начала делать все то,чего раньше не делала.

14-05-2022 Не понимаю на каком уровне проблема. Подскажите?

14-05-2022 Потеряла себя

12-05-2022 Не сошёл ли с ума?

03-05-2022 Не довожу дела до конца

Светлана Владимировна Киселевская (Днепр) · Answer 1 · 2022-07-08 19:42:57

Здравствуйте, Vlada!

цитата:

запустила захворювання.

Вы неоднократно упоминаете про болезнь.
Были у психиатра? Проходили лечение?
У Вас есть диагноз?

Светлана Владимировна Киселевская (Днепр) · Answer 2 · 2022-07-08 20:12:12

цитата:

В мене почала проявлятися одна з форм селфхарму, я зачастила прикладатися до пляшки і куріння, за харчування мовчу. Останній рік були думки про самогубство... я вже готова вішатись чи травити себе

цитата:

повна апатія і лінь, ледве змушую себе поїсти чи прибрати в хаті. Через силу роблю хоч шось, я пішла з роботи, з універів, з курсів. Там ледве дотягувала

Это все могут быть симптомы психического заболевания.
Прием невролога в поликлинике и/или психиатра в ПНД бесплатный.
Рекомендую Вам начать с обращения к врачу.
Возможно медикаментозное лечение вернет Вас к жизни.
И только после того, как специалисты исключат наличие заболевания (или Вы будете проходить лечение), надо будет работать с психологом в индивидуальном порядке по запросу

цитата:

Як знов повернути собі бажання робити хоч шось?

Ольга Корбут (Харьков) · Answer 3 · 2022-07-08 21:11:44

Добрый день.
Сожалею, что у вас был такой сложный период в жизни.
Вы сделали достаточно серьёзный шаг, смогли выйти из отношений, которые приносили столько боли.
Они не могут пройти бесследно.
Без помощи специалиста может быть достаточно сложно справиться с вашим состоянием, плюс оно может усугубится, как происходит по описанию.

Ответ отредактирован автором 08-07-2022 21:20:04

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запорожье) · Answer 4 · 2022-07-09 10:24:49

Добрий ранок!

цитата:

Розчарована у собі, енергії нема. Як знов повернути собі бажання робити хоч шось?

Почніть з уваги до свого тіла. Маю на увазі фізичні вправи, легкі і доступні спочатку. Краще робити зранку. Можна додати самомасаж, контрастний душ. Такчим чином повертається контакт з тілом - будинком. де живе Ваша душа.
Тіло обов'язково озветься вдачністю і дасть вам трохи енергії для буденних справ. Потім вона будет приростати.
Крім того, конче потрібно почати співпрацювати з психологом. В цьому контакті знайдете і підтримку, і розуміння, і допомогу задля виходу з тупика.
Не може не тішити той факт, що врешті-решт вийшли з токсичних стосунків. Тобто заявили і проявили своє Я. Це перший крок на шляху самовідновлення, значущість якого важко переоцінити.

цитата:

Але, мене мучить те що я втратила той час, коли могла досягти чогось і сформувати себе як особистість.

Жаліти себе і жаліти втрачений час природньо для людини. однак наскільки така позиція допомагає піднятись, подивтись вгору? Почати долати той шлях, що відкривається попереду?
Зрозумійте і прийміть думку - "тоді" Ви були не взмозі діяти по-іншому через брак досвіду, через тиск рідних, через почуття закоханості на початку стосунків... Отже дорікати собі не варто.

Не можу вилізти з апатії та прокрастинації