Вопрос от:
Vlada
Возраст:
20
Не можу вилізти з апатії та прокрастинації
Добрий день. З чого все почалось? А почалось з стосунків в 14 років. До того була повна сили і радості, поки не почала зустрічатися з хлопцем. Він був старший від мене, більше життєвого досвіду. Мене зачаровувало те, як він загружав себе роботою і зі всім владжував, я хотіла вміти так само. Через два роки я хотіла з ним розійтися, але родина наполягала *потерпіти*, бо хлопчик *хороший*, мовляв: "кому я буду така потрібна."
Я почала хворіти, нервуватися, плакати постійно. Крім жалюгідного стану в який я загнала себе було ще купа обов\'язків по навчанню і роботі, я недосипала, недоїдала. Хлопець давив на жалість, закатував істерики коли не хотіла з ним займатися коханням, робила це через силу, через огиду. Після кожного СА ходила плакати або блювати. Купу ревнощів до інших хлопців, постійний контроль, зривання злості. Від родини підтримки не отримала: "тобі шкода чи шо? Він гарний хлопець! Ти все вигадуєш"
В мене почала проявлятися одна з форм селфхарму, я зачастила прикладатися до пляшки і куріння, за харчування мовчу. Останній рік були думки про самогубство. Мені настільки остогид той тиск зі сторони родини, хлопця, його друзів, суспільства - мені здалося, що вихід один. В якийсь момент зрозуміла, що якщо я вже готова вішатись чи травити себе, то чхати мені на думку своїх *близьких*.
Коли я запитала в хлопця: "Ти хоч розумієш, що робиться зі мною? Ти знаєш що я хворію?"
Ми жили разом 3 роки. Сказав, що навіть не чув, не бачив, хоча постійно про це говорила.
Я з ним розійшлась, він мені погрожував пару днів, потім почав благати аби повернулася. Мало того що я ледве випхала його, я ще й зустрілася з осудом своєї родини, як я посміла його образити і викинути наче сміття!
Проминуло вже достатньо часу, щоб я вже заспокоїлась, навіть лібідо повернулось! Але, мене мучить те що я втратила той час, коли могла досягти чогось і сформувати себе як особистість. Зараз нерви дуже розхитані, купу болячок вилазить чуть де перенервуюсь по дрібницях. Мене дуже легко вивести на сльози. Зараз повна апатія і лінь, ледве змушую себе поїсти чи прибрати в хаті. Через силу роблю хоч шось, я пішла з роботи, з універів, з курсів. Там ледве дотягувала, тільки більше запустила захворювання.
Розчарована у собі, енергії нема. Як знов повернути собі бажання робити хоч шось?
Я почала хворіти, нервуватися, плакати постійно. Крім жалюгідного стану в який я загнала себе було ще купа обов\'язків по навчанню і роботі, я недосипала, недоїдала. Хлопець давив на жалість, закатував істерики коли не хотіла з ним займатися коханням, робила це через силу, через огиду. Після кожного СА ходила плакати або блювати. Купу ревнощів до інших хлопців, постійний контроль, зривання злості. Від родини підтримки не отримала: "тобі шкода чи шо? Він гарний хлопець! Ти все вигадуєш"
В мене почала проявлятися одна з форм селфхарму, я зачастила прикладатися до пляшки і куріння, за харчування мовчу. Останній рік були думки про самогубство. Мені настільки остогид той тиск зі сторони родини, хлопця, його друзів, суспільства - мені здалося, що вихід один. В якийсь момент зрозуміла, що якщо я вже готова вішатись чи травити себе, то чхати мені на думку своїх *близьких*.
Коли я запитала в хлопця: "Ти хоч розумієш, що робиться зі мною? Ти знаєш що я хворію?"
Ми жили разом 3 роки. Сказав, що навіть не чув, не бачив, хоча постійно про це говорила.
Я з ним розійшлась, він мені погрожував пару днів, потім почав благати аби повернулася. Мало того що я ледве випхала його, я ще й зустрілася з осудом своєї родини, як я посміла його образити і викинути наче сміття!
Проминуло вже достатньо часу, щоб я вже заспокоїлась, навіть лібідо повернулось! Але, мене мучить те що я втратила той час, коли могла досягти чогось і сформувати себе як особистість. Зараз нерви дуже розхитані, купу болячок вилазить чуть де перенервуюсь по дрібницях. Мене дуже легко вивести на сльози. Зараз повна апатія і лінь, ледве змушую себе поїсти чи прибрати в хаті. Через силу роблю хоч шось, я пішла з роботи, з універів, з курсів. Там ледве дотягувала, тільки більше запустила захворювання.
Розчарована у собі, енергії нема. Як знов повернути собі бажання робити хоч шось?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
