Question

13-11-2022

Я не можу контролювати свої бажання та пориви, постійно повертаюся до своїх шкідливих звичок. І, здається, я втратив інтерес до всього, заради чого я раніше жив.
Останні вже майже три роки, моє життя - це гойдалка, яка розкачується від стану, в якому я самовмотивований та справді Живу, отримуючи задоволення від свого життя, до стану, в якому я просто існую заради отримання коротко-строкового задоволення від матеріальних речей.
Переломний момент був два місяці тому: я був дуже пригнічений та подавлений через те, що вкотре повністю втратив контроль над собою: я їв багато солодкого, мастурбував/дивився порно 1-2 рази на день та вбивав свій час в ютубі/за переглядом фільмів/серіалів. Мені було настільки погано, що я розревівся(це було вперше). Я сидів в своїй кімнаті, плакав і проговорював собі під ніс наскільки я низько пав та як я задовбався від цієї гойдалки. Найбільше тоді мене пригнічувало те, що у мене сексуальна залежність і я не можу припинити витрачати інколи години на мастурбацію/порно та пошук дівчат. Але в той день я знайшов в собі якийсь вогник та твердо вирішив, що час змінити повністю своє життя, так як я був впевнений, що все в моїх і тільки руках(цю ідею та якусь частинку цього запалу я отримав після прослуховування історії Девіда Гоггінса та його посилів): я викинув все солодке, яке я собі понакупляв, я повідписувався від усіх каналів на ютубі та почистив свою історію браузеру, розписав на листочку що і як я роблю далі та як буду боротися зі своїми поривами. З того дня я почав знову змінювати своє життя, і робити це так, як ніколи до цього: я почав кожного дня активно займатися спортом, вчитися в великих обсягах, читати книжки, розписувати плани на день, та вирішив, що не буду їсти шоколадок, тістечок, тощо, не буду взагалі дивитися ютуб та буду заходити в телеграм(єдина соц-мережа в якій я є) раз на день на 20 хвилин, аби просто тримати контакт зі своєю родиною. Перший місяць я тримався міцно, дотримуючись всього, окрім інколи лімітів на телеграм та ютуб. Двічі я ледь не зірвався до мастурбації, але зміг себе пересилити та не довести діло до кінця. Я думав, що я зміг змінити своє життя, та раптом все ж таки через місяць після початку цього шляху я знову зірвався, провівши всю ніч за еротичними фільмами, лігши о 6й ранку десь. На наступний день я прокинувся в жахливому стані, тому я просто взяв свій велосипед та поїхав просто геть. Цілий день я провів за цією поїздкою, повністю один: я медитував в горах, гуляв в лісі, ходив біля річок та намагався віднайти спокій аби продовжувати свій шлях далі. Того дня ввечері я повернувся додому та з новими силами та методами боротьби вирішив йти далі(зараз я розумію, що це повна дурня, так як не знаючи як це робити конкретно в моєму випадку, я намагався боротися зі своїми звичками). Наступні три дні я перед роботою зранку на велосипеді їздив за +-15км від свого місця проживання за місто до гірської річки та медитував там по годині. Здавалося б, все було чудово, я жив, я боровся та не здавався. Але мене знову вистачило на два тижні. Через два тижні я знову зірвався на мастурбацію. Тоді мені як і два тижні до цього стало страшно, тривожно та панічно, бо я розумів, наскільки я залежний. Потім моя надія та віра в себе повільно вгасала і десь через тиждень я знову почав регулярно їсти солодке, дивитися фільми вночі пачками, засідати в ютубі та просто існувати в такій ось щурячій рутині. Ось вже 5й день як я лягаю в 4й-7й ранку, або проводячи ніч з дівчатами в інтернеті, або продивляючись фільми. Три дні тому я хотів знайти терапевта, психолога чи психіатра(не знаю хто мені потрібен), так як розумів, що я не впораюся з цією своєю залежністю сам, але зараз я розумію, що проблема десь набагато глибше, і вона комплексна, просто по-справжньому лякає мене, нажаль, тільки моя сексуальна залежність, бо коли я вбиваю час за фільмами, за поїданням сотень грам шоколаду чи за безглуздим спілкуванням з кимось в телеграмі, я не відчуваю майже нічого, лише невелику огиду до себе до якої я вже звик. Я багато цікавився про сутність залежності, прокрастинації, та чув багато варіантів того, як це можна викорінити: зміни своє середовище, позбався речей які тригерять твою залежність, соціалізуйся, йди вперед маленькими кроками і тд. і тп. Але це не так легко зробити, тому що ще рік тому я вчився в 11-му класі та жив майже безтурботним життям, а зараз я сам знаходжуся в одній із країн Європи за 2000км від своїх рідних та близьких, при цьому працюючи на жахливій роботі з дуже неприємними людьми на повну ставку(169 годин на місць)(ця робота, я вважаю, теж одне із джерел, яке доставляє мені переживання та інколи навіть тривогу, бо я ненавиджу саму роботу та не можу не перейматися через ставлення деяких колег до себе(навіть попри те, що я постійно себе запевняю, що це все тимчасово, що мені це потрібно, і що, головне, ніхто не може впливати на мій психоемоційний стан, так як це моє життя і тільки я маю над ним контроль, і негатив інших я не повинен пускати до себе)). І живучи в місці де все мені чуже(справді все), де немає поряд нікого(навіть не поряд, немає взагалі нікого від кого я міг би отримати настанови, поради та справжню підтримку, в цьому плані я відчуваю себе повністю самотнім), де я навіть не знаю державної мови та де я працюю в місці яке я всім серцем ненавиджу, - я навіть не думаю про зміну середовища, соціалізацію та інше. Ну і звісно я постійно варюся в новинах, так як я не можу не робити цього. І звісно ця постійна внутрішня біль(розпач, відчай, співчуття, переживання та ненависть до всієї русні), я впевнений, вносить також свій вклад в мій стан.
І як вишенька на торті, у мене постійно виникають екзестенціїні питання, які просто вбивають всі позитивні емоції, і все, що залишається, це: переживання, страхи та відчуття безнадійності. Найбільш парадоксально те, що життя не має сенсу, хто б що не казав, але просто так взяти і піти з нього без катастрофічних(для мого оточення) наслідків не вдасться: бути коханим та кохати, завести та виховати дітей, займатися улюбленою справою та просто Жити, не будучи прив'язанним до будь-чого матеріального, - думаю так уявляють більшість людей справжнє життя та його сенс. Але чим би я в житті не займався, щоб не робив, кінець фізичного існування неменучий, і що далі - невідомо, так само як невідомо чому ми тут, що ми та для чого. І ще сотні подібних інших запитань на які у людини наврядчи колись знайдуться відповіді, висмоктують з мене всю мою зацікавленність будь в чому в цьому світі і я живу просто згідно своїм природним інстинктам, перетворюючись в гедоніста(хоча і це спірно, бо задоволення я не відчуваю). І я б, напевно, змирився з цим та просто існував би як сіре мишеня до самої смерті, але єдине, що мене досі тривожить та змушує шукати вихід зараз тут - це мої рідні, яким я не хочу робити боляче. Я розумію, що продовжуючи жити так, як це виходить в мене зараз, моє існування призведе лише до жахливих наслідків для мене і для моїх рідних. І не викинувши з голови це сміття, яке в мене зараз накопичилося, не вирішивши свої внутрішні проблеми та не вилікувавши свої дитячі травми(яких, я думаю, в мене повно), я приречений на те, щоб завдати багато болі своїм рідним і цього я дуже не хочу. Тим не менш, я розумію, що я не зможу продовжувати справді Жити лише аби не завдати рідним шкоди, так як це зовнішній ресурс мотивації, який ніколи не буває перманентним. Жага до життя, запал, щастя - все це справжнє лише тоді, коли йде зсередни, я в цьому впевнений.
Дякую тим, хто прочитав. Писав цей текст майже 4 години, і це був просто потік моїх думок, яким я вирішив поділитися з тими, кого в світі важають професіоналами. Не знаю, чи знайду тут допомогу чи ні, але чомусь мені здається правильним залишити це тут.
Якщо комусь потрібно зв'зяатися з будь-яких питань, ось мій телеграм https://t.me/sshshell.

Питання від: Микита; Вік: 18

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

13-11-2022 22:28:26Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 328999 для Светлана Владимировна Киселевская

Я тому і залишив свою історію в такому вигляді, аби подивитися на відповіді психологів та, можливо, обрати когось, з ким я захочу далі мати справу.

Виберіть психолога для консультування з приводу апатії та депресивного стану

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

12-11-2022 Шо мені робити

09-11-2022 Что мне делать?

27-10-2022 Что мне делать...?

27-10-2022 Сожаления о прошлом, психическая болезнь

18-10-2022 Багато думок про самогубство

13-10-2022 Втрачаю себе

07-10-2022 Як вийти з депресії самостійно?

07-10-2022 Як вийти з депресії ?

07-10-2022 Депрессія, чи ні

05-10-2022 Депрессия и тревога из-за нарциссизма

Ольга Владимировна Головченко (Дніпро) · Answer 1 · 2022-11-13 17:48:01

Добрый день!
Скажите, а какую помощь Вы хотите получить? Какие у Вас отношения с родителями? У Вас запрос на терапию, если Вы хотите с этим разобраться. Как давно Вы себя так чувствуете? Возможно, что ха этим поведением скрывается Ваша тревожность и с помощью мастурбации Вы ее снимаете или получаете удовлетворение от жизни.

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 2 · 2022-11-13 19:09:20

цитата:

Три дні тому я хотів знайти терапевта, психолога чи психіатра(не знаю хто мені потрібен),

И чем закончились эти поиски?
Вам нужна индивидуальная работа с психологом и обращение к психиатру, так как такая

цитата:

гойдалка

может быть симтомом психического расстройства.

цитата:

знайду тут допомогу

Какую помощь Вы хотите получить на форуме, если это даже не консультация психолога и уж тем более - не психотерапия, которая нужна Вам?

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 3 · 2022-11-13 22:45:17

цитата:

та, можливо, обрати когось

Вначале Вам надо посетить врача, так как психолог должен знать, с чем ему придется работать - с нормой или с заболеванием.
А это разные методы работы.
К тому же не все специалисты могут проводить психотерапию, так как не имеют соответствующего психотерапевтического образования.
Поэтому вместо того, чтобы

цитата:

дивитися на відповіді

имеет смысл спрашивать у психологов, работают ли они с Вашим запросом, смогут ли помочь Вам и в какие сроки это будет сделано.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 4 · 2022-11-14 11:55:27

Добрий день, Микито!

цитата:

Писав цей текст майже 4 години, і це був просто потік моїх думок, яким я вирішив поділитися з тими, кого в світі важають професіоналами.

Зізнаюсь, Ваше послання справило враження. Та більш цікаво - яке враження воно справило на Вас, адже наважились і спромоглися винести свої думки і почуття назовні, а це, на мою думку, вельми сміливий крок?

цитата:

Не знаю, чи знайду тут допомогу чи ні

Вважаю, що допомоги потребуєте ось у цих аспектах:

цитата:

живучи в місці де все мені чуже(справді все), де немає поряд нікого(навіть не поряд, немає взагалі нікого від кого я міг би отримати настанови, поради та справжню підтримку, в цьому плані я відчуваю себе повністю самотнім), де я навіть не знаю державної мови та де я працюю в місці яке я всім серцем ненавиджу

цитата:

постійна внутрішня біль(розпач, відчай, співчуття, переживання та ненависть до всієї русні), я впевнений, вносить також свій вклад в мій стан

цитата:

у мене постійно виникають екзестенціїні питання, які просто вбивають всі позитивні емоції, і все, що залишається, це: переживання, страхи та відчуття безнадійності

І, загалом, із цим

цитата:

Я ЗАЛЕЖНИЙ, Я СЛАБКИЙ, Я ЗАПЛУТАВСЯ ТА ВЗАГАЛІ ВТРАТИВ ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ ДО ЖИТТЯ

Коментарів від мене поки що не буде, бо вони передчасні. А от питання обов'язково буде і доволі нагальне. Воно пов'язане ось з цим -

цитата:

я навіть не думаю про зміну середовища, соціалізацію та інше.

Тому чому б не змінити ненависне середовище (містечко, регіон, країну) хоча б на більш прийнятне? Я вже не кажу на приємне. Це було б доречно, адже треба ж з чогось починати...

Я залежний, я слабкий, я заплутався та взагалі втратив зацікавленість до життя.