Мені здається ніби немає виходу

Из-за того что Вам нет 18 лет, психологи могут консультировать Вас только с согласия Ваших родителей.
Поэтому Вам надо просить их о помощи - найти специалиста и оплатить индивидуальную психотерапию.
Без этого Ваше состояние будет только ухудшаться, так как суицидальные мысли -

вчинила б самогубство

могут говорить о наличии психического заболевания.
Если Вы не начнете работать с психологом, тогда обращайтесь к врачу, чтобы была возможность убрать симптомы с помощью медикаментов.

Доброго дня!
Завжди сумно читати такі листи. В вашому віці енергія повинна бити через край, повинно хотітись у доросле життя, долати труднощі на шляху до Своєї! мрії. А Ви вже втомилися жити. Причина цього в перевантаженні. Ви занадто багато взяли на себе , Ви не можете впоратись з цим ані морально, ані фізично. Ви дуже не хочете разочарувати своїх батьків, боїтесь їх засмутити- "синдром відмінниці". Також, виснаження-це результат внутрішньої боротьби, бо медичній вуз не Ваша мрія, Ви не хочете там навчатися. Але не маєте сил(або бажання) сперечатися з батьками.
Вам 17. З одного боку-це небагато, а з іншого достатньо, щоб зрозуміти, що це ВАШЕ ЖИТТЯ, та воно варте того щоб його прожити.
Я вважаю, що тяжко працювати за копійки Ви навряд чи будете, бо людина, яка збирається у мед має знання та вміння навчатись, наполегливість для того щоб знайти своє місце у житті.
"Лайно" людина чи ні, визначається іншими категоріями, ніж вступ або не вступ до ВНЗ. Я вважаю, що цю думку "підігрівають"ваші батьки своїм хвилюванням . Дуже раджу поговорити з ними , пояснити їм свій стан та звернутися до психолога на індивідуальну консультацію.

Доброго дня.

Ваш стан схожий на симптоми депресії, тому Вам, перш за все, потрібно звернутись до лікаря-психіатра на консультацію (безкоштовно це можна зробити у психоневрологічному диспансері Вашого населеного пункта або області). Згода батьків на консультацію психіатра не потрібна. Вас продіагностують і, за необхідності, випишуть медикаменти (антидепресанти), які можна буде приймати амбулаторно (на дому).

Психотерапія також не завадить, тому можна пошукати ще й психолога. До повноліття до психолога Вас повинні записати батьки, після - Ви вже самі можете це зробити. До того ж, для неповнолітніх є телефони довіри та психологічні служби (в навчальних закладах, тощо), якщо потребуватимете консультації не у форматі листування.

І дуже важливо розуміти, що життя у Вас одне. І важливіше піклуватись про себе і бути щасливою, аніж намагатися відповідати очікуванням батьків або когось іншого.

Доброго дня, nik.
Ваш стан, який ви описали, потребує допомоги. Добре, що ви про нього говорите. Просто на форумі ви не отримаєте необхідну вам допомогу.
Оскільки ви ще не маєте 18 років, то дозвіл батьків на роботу з психологом обов'язковий. Ви говорили з ними про ваш стан і ваші думки?

Добрый день!
Сформулируйте свой вопрос пожалуйста и какую Вы хотите получить помощь? Так как Вы несовершеннолетняя, то консультирование возможно только с разрешения родителей по закону. В случае необходимости Вы можете с ними поговорить б этом и обратиться к специалисту за помощью. Возможно, стоит пройти какие-то тесты ориентированные на профориентацию

Я б запропонувала подивитись на теперішній момент дещо з іншого ракурсу.
Уявіть собі, що Ви дивитесь кіно.
Кіно про дівчинку, якій було зроблено найчудовіший в світі подарунок.
ЖИТТЯ.
Коли дівчинка була маленькою, вона так раділа багатьом миттєвостям свого ЖИТТЯ, вона відчувала , яке воно приємне на дотик через свої улюблені м'які іграшки та подих легенького вітерця,
відчувала такі цікаві різноманітні його смаки, і мала найулюбленіші,
вона проживала такі неочікувані і різні емоції, які то підносили її аж до сонця на своїх крилах, то примушували ховатися в обіймах когось великого, сильного та розуміючого...
Дівчинка зростала, ставала все розумнішою, все красивішою, вже багато чого і сама розуміла, могла, мала друзів та цікавилася різними речами.

Але було в дівчинки те, що її засмучувало.
Вона ЩЕ ПОКИ НЕ ЗНАЛА, що саме її цікавить в житті так, щоб хотілося займатися цим більше, ніж іншим...

Пропоную придумати свій власний сценарій для продовження цієї цікавої і найголовніше, особисто ВАШОЇ історії.

Ви на початку життєвого шляху.
Тільки Вам його обирати.
Можливо й таке, що перша спеціальність, яка натепер Вам буде подобатись, і не стане "справою життя", а дещо пізніше Ви знайдете насправді Своє.
Важливо слухати Себе.
Людина не буде щасливою, якщо вчиняє проти своїх відчуттів.

З батьками варто поспілкуватись і сказати, що Ви не плануєте навчатись на медицині, бо не хочете цього.
Навіть якщо їм це не сподобається, це НЕ може змусити Вас вступати туди, куди Ви не хочете.
Прислухайтесь до Себе, можливо є щось, що все ж таки цікавить. Також можна спробувати пройти профорієнтаційні тести, можливо вони допоможуть зорієнтуватися.
А ще є сенс більше дізнатися і про медицину.
Адже може бути і так, що спротив викликаний напором батьків, а не самою медициною.