Запитання до психологів жіночої статі

↩ Реакція на відповідь № 332876 для Валентина Михайловна Жемчужникова

А чем именно вас раздражает употребление таких слов? Что вы видите в таких изменениях языка?
И почему вы вдруг задались этим вопросом?

Я багато думав про те, чому мене так дратують ці слова. Спробую коротко пояснити, до яких висновків я прийшов.

Мене дратують не стільки фемінітиви самі по собі, скільки недоречне їх вживання. Мені здається недоречним їх вживання в назвах професій в офіційних контекстах. При цьому в розмовній мові фемінітиви, на мою думку, можуть бути цілком норм. Наприклад, коли я в розмові з друзями кажу, що я вчора ходив до своєї сімейної лікарки, й вона виписала мені ліки проти болю в спині, то це звучить нормально, тому що в побуті люди постійно вказують на стать один одного. А коли на новинному сайті пишуть "головна лікарка", то це звучить недоречно, адже стать цієї людини не має ніякого значення для цієї новини. Чим офіційніший контекст, тим недоречніше звучать фемінітиви, особливо в назвах професій. Для переважної більшості професій стать не має значення. Якщо стать не має значення, то навіщо привертати до неї увагу? Мені здається, що привертання уваги до статі може мати поганий вплив на становище жінок. Наголошуючи на тому, що цей спеціаліст жіночої статі, ми ніби цим хочемо сказати, що між спеціалістами жіночої та чоловічої статі є якась різниця, хоча ми ж прагнемо, щоб цієї різниці не було. Тобто вживанням фемінітивів ми не сприяємо рівності між чоловіками так жінками, а швидше заважаємо їй.

Фемінітив — це привертання уваги до статі. Стать — це в першу чергу репродуктивні органи. Коли, наприклад, на сайті новин вживають фемінітив, то цим ніби хочуть сказати: у цієї людини між ногами вагіна, а не пеніс, і ми хочемо звернути вашу увагу на це. Мені це здається просто огидним. І, знову ж таки, якщо це в розмовній мові, то цієї огиди може не бути, тому що в побуті вказівки на стать не здаються такими недоречними. А в офіційних контекстах — здаються. Так я це сприймаю.

Найбільше мене дратує навіть не недоречне вживання фемінітивів, а те, що це стало мейнстрімом. Практично усі новинні сайти вживають такі слова як «психологиня», «антропологиня», «математикиня», «президентка» і «прем’єрка». Мене дуже дратує те, що вони поводяться так, ніби вже з науковою точністю доведено, що вживання фемінітивів вирішує якісь проблеми — наприклад, сприяє рівності жінок (а не навпаки, заважає їй). Хоча насправді ні серед спеціалістів, ні серед публіки немає одностайної думки про доречність і потрібність вживання фемінітивів. Але сайти новин і телеканали поводяться так, ніби ця одностайна думка вже є. Тобто нав’язування мене дратує. Береться лише позиція прихильників фемінітивів, я думка їх противників не враховується, хоча серед цих противників є багато жінок.

Також у деяких таких словах я відчуваю принизливу конотацію. Слово "президентка" звучить як обзивання. І я бачу, що багато жінок саме так сприймають ці слова — вони пишуть, що їм не подобається, коли жінок називають такими словами, бо це звучить ніби обзивання. Незважаючи на це, телеканали й новинні сайти вперто продовжують вживати фемінітиви.

Особливо огидними мені здаються фемінітиви, які закінчуються на -иня. Думаю, це тому, що у них я відчуваю конотацію влади. Багато традиційних фемінітивів із закінченням -иня означають жінок, які мають владу — княгиня, герцогиня, графиня, богиня, господиня. Тому коли хтось каже "психологиня" я це сприймаю так — психолог жіночої статі (тобто людина з жіночими репродуктивними органами, до яких чомусь хочуть привернути увагу) і наділена владою. Владна, домінантна, агресивна жінка-психолог. Дуже дратує, що ті, хто вживає нові штучні фемінітиви із закінченням -иня, не відчувають цю конотацію влади, яку має це закінчення.

Я намагався написати це все швидко, не задумуючись надто, намагаючись пояснити, як я це сприймаю, але не раціоналізувати надміру. А тепер скажіть мені хтось: у моїх міркуваннях є мізогінія, чи нема?

↩ Реакція на відповідь № 332888 для Виктория Николаевна Цуркан

Дякую за детальну, розлогу відповідь.

Те, що вас турбує це питання і викликає такі бурхливі негативні переживання, може вказувати на страждання у минулому, які пов’язані з жінками вищими по статусу або віку.

Чому саме з вищими по статусу або віку?

Які були стосунки з матір’ю

Довгий час, особливо в підлітковому віці, стосунки з матір’ю були жахливими. Вона без перебільшення ненавиділа мене.

виховательками, вчительками, начальницями на роботі?

Було по-різному. У віці близько трьох років у дитсадку нянька била мене черевиком за те, що я накакав у штани. З вчительками нічого особливого не було. З начальницями все було добре, зокрема на моїй першій роботі стосунки з начальницею були хороші.

Чи переживали ви фізичне або психологічне насилля з боку жінок?

Окрім випадку з нянькою в дитсадку, про який я написав вище, пригадую один випадок із дитинства, коли мене била мама. Але батько також мене бив, декілька разів. Що стосується психологічного насилля, то його було багато з боку мами. У підлітковому віці вона мене ненавиділа і дуже критикувала.

В вашому тексті повторюються такі слова: дратує, огида, репродуктивні органі, рівність жінок, влада. Яке взагалі у вас ставлення до жіночого тіла, вагіни?

Жіноче тіло мене може дуже приваблювати, але може й викликати огиду. Те саме стосується жіночих статевих органів — вони можуть дуже приваблювати й збуджувати, але можуть також викликати огиду і навіть страх. Це залежить від їх вигляду, а також від того, як я ставлюся до жінки, котрій вони належать. Загалом може викликати огиду або страх, якщо там все надто випирає назовні — наприклад, якщо при вигляді спереду це виглядає так, ніби в неї там звисає невеличкий пеніс. Якщо все більш-менш заховане всередину і не надто випирає, тоді ця частина жіночого тіла може дуже приваблювати. Також це залежить від того, чи подобається мені ця конкретна жінка загалом. Якщо в неї приємне лице, то її тіло і статеві органи можуть не викликати негативних емоцій, навіть якщо їх вигляд не подобається. І навпаки — якщо вона неприємна як особистість, то її тіло також буде для мене неприємне.

Незрозумілим залишилось, чому вам «здається, що привертання уваги до статі може мати поганий вплив на становище жінок». Що відбувається з вами, коли привертається увага до жіночої статі? Які ви відчуваєте при цьому почуття?

Як я написав вище, мене дратує не привертання уваги до жіночої статі, а її привертання у випадках, в яких стать не має значення — наприклад, у назвах професій у формальних контекстах. Наприклад, якщо у новинах кажуть "президентка Фінляндії", то таке привертання уваги до статі мені здається недоречним, адже стать не має значення для цієї професії.

«Вживанням фемінітивів ми не сприяємо рівності між чоловіками так жінками, а швидше заважаємо їй». Що ви вкладаєте в питання рівності? Як фемінітив може порушити рівність?

У назвах професій фемінітиви стилістично і семантично не є тотожними назвам професій чоловічої статі. Фемінітиви, на відміну від назв професій чоловічої статі, не мають гендерно нейтрального значення. Також часто вони мають зневажливу, принизливу конотацію. Вживаючи фемінітив, ми підкреслюємо цю нерівність. Це нерівність лише між словами, але можна припустити, що ця нерівність між словами може підсвідомо сприйматися як нерівність між статями, і таким чином підживлювати шкідливі стереотипи про чоловіків та жінок.

Є польське дослідження, результати якого показують, що жінки, які вживають для назв своїх професій фемінітиви, оцінюються роботодавцями нижче, ніж ті, хто називає свої професії гендерно нейтральними іменниками чоловічого роду. Схожі результати показує одне італійське дослідження. Тобто вживання фемінітивів призводить до того, що професійні якості жінок оцінюють нижче.

Також я бачив багато коментарів жінок, які пишуть, що деякі фемінітиви звучать для них як образа або як обзивання. Я зберіг скріншоти багатьох таких коментарів, і можу їх показати, якщо комусь цікаво.

Усі ці речі, на мій погляд, можуть заважати встановленню рівності чоловіків і жінок, а дослідження навіть об’єктивно показують, що фемінітиви можуть заважати рівності.

І це одна із речей, які мене дратують у цій темі, адже метою вживання фемінітивів часто оголошують встановлення гендерної рівності. Виходить так, що фемінітиви не лише не сприяють цій рівності, але й можуть заважати їй. Чому прихильники фемінітивів цього не бачать чи не визнають? Мене дратує те, що вони цього не бачать або не визнають або заперечують.

Фемінітив підкреслює існування різниці між жінками і чоловіками. Останнім часом можна спостерігати стирання кордонів між статтю, стиль унісекс. Як на мене, це нездорова тенденція. Рід можуть продовжувати тільки люди різної статі. І щоб не було стирання кордонів я вітаю використання фемінітивів.

Коли йдеться про професію в офіційних / формальних стилях мовлення, підкреслення різниці між статями здається мені недоречним. Вживаючи різні слова для позначення спеціалістів жіночої та чоловічої статі, ми ніби просуваємо ідею, що жінки виконують роботу якось не так, як чоловіки, що для роботи має значення стать, а це своєю чергою може підживлювати стереотипи про гендерні ролі, негативно впливаючи на права жінок.

Що стосується стирання різниці між статями, то тут я бачу суперечливі послання з боку фемінізму. З одного боку, феміністки вимагають більшого представлення жінок (і відповідно меншого представлення чоловіків) у традиційно чоловічих професіях (які асоціюються із якостями, що масово сприймаються як "чоловічі"), просувають право жінок не носити косметику і не доглядати за своїм тілом, не народжувати та не доглядати дітей тощо — тобто просувають стирання різниці між статями. З іншого боку, вони просувають вживання фемінітивів, яке підкреслює різницю між статями.

Я цілком підтримую право жінок не бути жіночними, як і право чоловіків не бути маскулінними (кому як не мені знати, що це таке — бути невпевненим у собі, нерішучим, несміливим чоловіком), але спроби повністю стерти різницю між статями мене хвилюють. Також мене трохи дратує ця суперечність — феміністки намагаються підкреслити різницю між статями / гендерами, чи стерти її? Хоча я не впевнений, що ця суперечність існує — може, я просто погано у цьому всьому розібрався і погано це все розумію.