Question

24-03-2023

Від попереднього шлюбу у мене двоє дітей. Звичайно, їх тато (колишній чоловік) приїжджає щоб побачити дочок та деколи забирає їх на вихідні.
Мій нинішній категорично не сприймає того, що у мене було життя до нього і винить мене у цьому. Він думає, що я навмисно зустрічаюся з колишнім, і що взагалі хочу до нього повернутися. Кажу: ну то виведи малих сам, я не буду з ним бачитися.
Він не хоче.
Ще він вимагає, щоб колишній не наближався до дому. Я передала прохання і сказала близько до дому не під’їжджати. Все одно не вгодила - бо не достатньо далеко від дому став (хоча він став за декілька дворів).
Я уже пояснювала усіма можливими способами, що це життя в минулому, і що нема жодних підстав вважати, що я хочу повернутися в те життя. Нічого не діє. Усе тільки від випадку до випадку триває.
Я не роблю нічого поганого, я не розумію як мені бути. Я не можу повністю припинити спілкування з ним: у нас спільні діти, і ми спілкуємося виключно з приводу них.
Мій нинішній мені погрожує ще й тим, що «а я теж почну спілкуватися з колишніми і я знайду причину для цього». Або «все буде взаємно».
Я просто у відчаї і не розумію як мені бути

Питання від: Юлия; Вік: 28

подобається запитання?

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

24-03-2023 19:55:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337420 для Ирина Терещенко

Дуже дякую вам за підтримку.

Він і не забороняє дітям спілкуватися, він проти щоб Я з ним спілкувалася і бачилася. Але поки діти малі, то я ніяк не можу не спілкуватися. Питання купівлі нових речей, побажань дітей, гуртків, школи, фінансів - я вважаю це дуже добре, що ми турбуємся про них і надалі як мама і тато.
І він реально не розуміє що маніпулює мною.
Щодо його колишніх - то він намагається надавити на мене щоб я відчула як воно коли твоя половинка спілкується з колишніми. Я уже теж пояснювала, що спілкуватися з колишнім щодо дітей і спілкуватися просто - це різні речі, та він цього не розуміє. Він думає що це одне і те саме.
Я пропонувала ще декілька місяців тому працювати з психологом, але для нього «це викачка грошей».
Просто безнадійність якась.

В інших аспектах теж не все гладко. Наприклад, нещодавно був конфлікт щодо того, що якщо чоловік миє після себе тарілку, ліжко застеляє, прибирає - це позор. Він просто рже з цього. Він вважає це суто жіночою роботою. Але я так само працюю, заробляю гроші, на мені ще двоє дітей, побут, їжа, закупки, прибирання. І він проти будь якої допомоги в цьому. Тобто навіть якщо я вранці перша пішла, а він ще залишився в ліжку, то я маю прийти ввечері і застелити ліжко. Я. Але не він.
І я намагалася максимально делікатно розкрити з ним це питання, змінити його погляд на це, але все марно, у відповідь було: якщо тебе щось не влаштовує, то найди того хто буде це робить. Бо то не чоловічі справи по дому.
Він то не винен, що виховувався в сім’ї, де так було, але сумно те, що свідомість не приходить і шо ми не в «совку» живемо.
І сьогодні він мені нагадав знову той випадок і сказав: «ти мої прохання не виконуєш (з колишнім бачишся), а ще від мене щось вимагаєш».

Я не боюся його чи того, що може вийти з цієї ситуації. Я тільки за дітей переживаю, щоб вони не бачили що я сумна чи плачу, не бачили цього відношення свинського, не чули цих розмов. Я стараюся відговородити їх від цього.
Але ситуація доводить до відчаю просто.

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

24-03-2023 20:32:16Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337430 для Ирина Терещенко

Хороше, звісно, є у стосунках. Він приділяє мені уваги, ніжність, дарує подарунки, говорить компліменти - цього не було у моїх попередніх стосунках. Його люблять мої діти, а він їх. Нам всім разом весело і комфортно.
Але є отакі «але», які просто отруюють усе.

Ситуацію ускладнює ще і те, що я вагітна… я довго вагалася над цим, і врешті вирішила, що хочу третю дитину. І ось таке відбувається зараз, я не знаю як бути.
Я працювала деякий час з психологом, пропрацювала попередні стосунки, зараз поки припинила терапію.
Якби ж чоловік теж погодився на спільну терапію, можна було б покращити ці «але», я упевнена, але на жаль він не піддається.
Мені здається, що ця вся ситуація буде тривати рівно стільки, наскільки вистачить мого терпіння..

24-03-2023 20:56:15Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337437 для Ирина Терещенко

Гарне питання. У цих стосунках я вже багато чого роблю по іншому. Я не дозволяю себе ображати, я виставляю рамки, я відстоюю свою позицію, я розмовляю і хочу щоб зі мною говорили про все, що турбує і не турбує. Але … він мої слова сприймає як негатив, коли я кажу про те що мені не подобається, кидає в крайність (як в ситуації з посудом); коли на мене «наїжджає», то я захищаюся, і навіть це він сприймає як егоїзм з мого боку і щось погане в моїй поведінці.

25-03-2023 10:47:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337480 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Я маю на увазі, що я втрачаю віру в те, що щось може змінитися в його принципах, тому і терпіння закінчиться, оскільки я просто терплю це все зараз.
Повністю згодна, що це маніпулятор і шантажист.

25-03-2023 10:54:30Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337444 для Ирина Терещенко

З мамою у нього натягнуті стосунки, мама його виховувала ремінцем в дитинстві. Було багато заборон від неї.
По душам ми говоримо, але мабуть ні до чого не приходимо у результаті. Оскільки змін немає.
От наприклад зараз я страшенно ображена на нього за цю ситуацію і взагалі не маю бажання з ним розмовляти.

25-03-2023 14:28:34Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337463 для Наталия Горская

Згодна з вами, я сама допустила це, а тепер такі проблеми, що на цьому елементарному рівні їх неможливо виправити.
Він вбачає в мені прислугу, а не партнера. І не хоче вирішувати питання, він зняв обручку, розревівся переді мною, що я його так гноблю, неповажаю і тд
Сказав позбутися дитини, а якщо я вирішу залишити, то він подасть в суд, що я хочу отримати фінансову вигоду і що я шахрайка.
Я в шоці просто. Я щиро хочу цю дитину, а він називає мене шахрайкою. Це ж також його дитина, як він може думати про це?
Я просто у відчаї 😭

25-03-2023 20:02:30Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337501 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Ви праві у всьому.. дякую за консультації та поради, мені це допомогло.

25-03-2023 20:04:38Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337486 для Наталия Горская

Це дуже непросте питання на разі і на мені буде велика відповідальність за це.. поки що у мене немає рішення як бути далі.
Ясно тільки те, що я не хочу бути з таким «чоловіком».

26-03-2023 20:10:07Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 337512 для Павел Леонидович Басанский

Дуже дякую вам..
сьогодні він поводить себе як ні в чому не бувало, вибачився, але я не сприймаю вже ці вибачення: занадто було перед цим..
так, роботи з психологом ще вистачає, я обов’язково поновлю терапію.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Схожі онлайн консультації

22-03-2023 Свекровь игнорирует мужа

20-03-2023 Мой муж очень тянется к своей маме

20-03-2023 Як жити далі

18-03-2023 Все ли жена обязана делать в сексуальном плане, если ей не приятно, не хочется т.д.т.п?

18-03-2023 Мама и сын против моего переезда в другую страну

14-03-2023 Що робити

14-03-2023 Что делать если муж не хочет нести ни за что ответственность?

09-03-2023 Дружина мене не розуміє

06-03-2023 прошлое которое в настоящем

05-03-2023 Развод уже близко или что это

Ирина Терещенко (Київ) · Answer 1 · 2023-03-24 19:21:05

Юля, доброго дня.
Щиро- мені шкода що ви опинилися під таким моральними тиском.Хочу підтримати і одразу сказати- окрім вас ніхто не вправі обмежувати ваші свободи, вибір і рішення.
Тепер по суті.
"Мій нинішній категорично не сприймає того, що у мене було життя до нього і винить мене у цьому."- це повний диструктив!
Ваш чоловік коли одружувався на вас розумів прекрасно що у вас є діти, у них є батько.
Ваші діти мають право на спілкування з батьком і жоден, повірте жоден інший чоловік не має права забирати у дітей це спілкування і ломати той зв'язок між ними. Це право гарантує законодавство України.
Якщо у батька дітей і у них самих є бажання спілкуватися- ніхто не має права ставати цьому на заваді.
Важливо щоб ви це розуміли.
Те що робить ваш чоловік називається маніпуляцією, тиском.
Вам важливо чітко окреслити свої правила і кордони.
Ваші діти- Ваші правила.
Не питати дозволу, а толерантно поінформувати що діти будуть спілкуватися. І далі дискусії немає.
Якщо ви будете вестися на такі маніпуляції- вони будуть мати місце далі.
Як загалом окрім спорів про дітей відносини між вами? Все добре? Все влаштовує?

"Мій нинішній мені погрожує ще й тим, що «а я теж почну спілкуватися з колишніми і я знайду причину для цього»- спілкування дітей з батьком і з колишніми жінками це про різне.
Можливо це просто привід?
В будь якому разі такі розмови є токсичними для вас як пари. Погрози, маніпуляції, це не є добре.
Як ви реагуєте на такі слова?.
Чого ви боїтеся?
Чи вбачаєте можливим разом до психолога звернутися щоб за допомогою спеціаліста зрозуміти один одного.

Відредаговано автором 24-03-2023 19:21:40

Ирина Терещенко (Київ) · Answer 2 · 2023-03-24 20:22:12

Юля, ваша турбота і любов до дітей мені надзвичайно імпонує, як жінці, мамі, та спеціалісту.Відчувається що ви дуже переживаєте за них!
Проте так само, мені видається, що власні почуття ви інколи відсуваєте на другий план, та знецінюєте.
Я максимально утримаюсь від будь яких оціночних коментарів щодо дій, світогляду вашого чоловіка.
Проте навіть використовуючи тількі ваші влучні цитати :
"Я тільки за дітей переживаю, щоб вони не бачили що я сумна чи плачу, не бачили цього відношення свинського".
Чому ви терпите це таке відношення?
Що гарного, доброго, приємного є у ваших стосунках?
Чи давно ви разом?
Як би не було - стосунки це про двох.
Про партнерство, домовленість, договір.
І про правила обох.
Якщо світогляд вашого чоловіка в побутових аспектах не прийнятний- ви можете говорити про спільні правила, цінності.
Важливо те як ви себе почуваєте поряд.
Коханою жінкою, партнером, чи кимось іншим.
І чи хочете ви саме так себе почувати як зараз?
Які очікування від стосунків?
Загалом багато хочеться запитати.
Я б щиро радила обрати для себе психолога і трохи попрацювати, щоб прояснити серед всього цього свою впевненість, цінність, очікування та орієнтири.
Потурбуйтеся про себе! Якщо не згодні- говоріть, пропонуйте шукати рішення спільні. Обговорюйте як умога більше, говоріть відкрито про те як для вас добре, як ви бачите стосунки.
Ви маєте право бути щасливою!

Відредаговано автором 24-03-2023 20:27:11

Ирина Терещенко (Київ) · Answer 3 · 2023-03-24 20:47:54

Якщо є гарні, позитивні аспекти
"Хороше, звісно, є у стосунках. Він приділяє мені уваги, ніжність, дарує подарунки, говорить компліменти - цього не було у моїх попередніх стосунках. Його люблять мої діти, а він їх. Нам всім разом весело і комфортно.:- то варто тоді шукати спільні точки дотику і однозначно говорити, говорити.

1. Бажано подавати все з "Я-позиції".
Мені б хотілося, для мане важливо, мані не приємно
Ітд. Але- не замовчувати.
2. Шукати спільне рішення.
"Ти не хочешь допомогати по дому, я тебе почула. Почуй і ти мене: мені важко, складно, образливо, ітд".- яке рішення альтернативне ти пропонуєшь? Де ти готовий зробити мені крок на зустріч?
Ось в такому форматі.
Важливо говорити і про хороше і про погане.
Коли чоловік робить приємні речі- дякувати, казати що це цінно і,важливе.
Казати як вам приємно.
Коли ж ви засмучені- так само казати про свої почуття. Щоб чоловік розумів що відбувається з вами.
3. Знов ж таки: спільні правила.
Давай домовлятися...

Ніхто окрім самого чоловіка не може його змінити. Без його бажання, згоди нічого не буде.
Але є таке твердження - до нас відносяться так як ми це дозволяємо.

Ви працювали раніше з терапевтом щодо минулих стосунків.
Як гадаєте- ваша модель поведінки дмінилася?
У цих стосунках, що ви робите по іншому?

Ирина Терещенко (Київ) · Answer 4 · 2023-03-24 21:03:58

А говорите постфактум? Коли ситуація трапилася? Чи є такі от розмови по душам?
Чи ділиться чоловік своїм?
За що переживає, про що мріє, чого боїться?
Що цінує в жінці?
Які відносини з мамою?
Які його принципи?

Чи про таке говорите ви?

Наталия Горская (Київ) · Answer 5 · 2023-03-24 23:07:02

Юлія, ваш теперішній чоловік має занижену самооцінку, яку намагаєтся відкорегувати за ваш рахунок.
Справжній чоловік не компліменти робить, а допомагає дружині. Ну, окрім компліментів.
Слова кожен може красиві сказати.
Але чого вони варті?
Навіть складно уявити собі, що в наш час існують чоловіки, які не будуть мити посуд чи застеляти ліжко.
Але, якщо і існують, то НЕ тому, що їх так "виховали", а тому, що ЇМ ДОЗВОЛЯЮТЬ ТАК СЕБЕ ПОВОДИТИ.
Ви дозволяєте.
Як можна бути впевненим в партнері, якщо він навіть в дрібницях ставить на перше місце себе і свої дитячі ("дворові") принципи ("пацани так не роблять"), а не людину, яку він обрав для себе жити життя?
А якщо дружина захворіє, а як не зможе вона ходити взагалі?
Можна на такого чоловіка покластися?
Дуже важливо, що Ви озвучуєте те, що Вам не подобається.
Але тут важливо розуміти, що такі умовляння і м'які"розтлумачення" можливі з людьми тонкої душевної організації, щоб їх не образити.
Ваш чоловік сміється з ваших спроб змінити його ставлення до Вас на повагу і допомогу.
Він не поважає Вас , ваші кордони і вашу особистість.
Ви готові все життя "терпіти" таке ставлення до себе?
Але ж Вам тільки 28...
Для чого?

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 6 · 2023-03-25 06:33:10

Юлия, ваш чоловік не сприймає ваші слова, він не хоче змінюватись та йти до психолога -

цитата:

він мої слова сприймає як негатив

цитата:

він не піддається

Яку тоді допомогу очікуєте отримати на форумі, якщо ви й так зробили дуже багато всього-

цитата:

У цих стосунках я вже багато чого роблю по іншому

?

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 7 · 2023-03-25 10:34:17

Доброго ранку, Юліє!

цитата:

Я не роблю нічого поганого, я не розумію як мені бути. Я не можу повністю припинити спілкування з ним: у нас спільні діти, і ми спілкуємося виключно з приводу них.
Мій нинішній мені погрожує ще й тим, що «а я теж почну спілкуватися з колишніми і я знайду причину для цього». Або «все буде взаємно».
Я просто у відчаї і не розумію як мені бути

Хочу Вас підтримати. Перебуватив тому стані, в якому знаходитесь Ви, дійсно, нестерпно. І Вашої провини в тому немає.

А що є?
Є проблема в тому, кого Ви обрали собі за чоловіка(!) Тобто здебільшого не в ньому, а у Вашому виборі. Він таким же егоїстичним і непробиваємим був і раніше. Невпевненим в собі маніпулятором і шантажистом, гідним на компліменти і водночас не здатним зробити елементарне, допомагаючи дружині.

Змиритись і піти на його умови - означає втратити себе.

Чекати якихось змін на краще в його ставленні до Вас і поведінці. Чи варто, якщо він сам не хоче?

цитата:

Мені здається, що ця вся ситуація буде тривати рівно стільки, наскільки вистачить мого терпіння..

Що маєте на увазі?

Наталия Горская (Київ) · Answer 8 · 2023-03-25 14:47:15

Юлия, скоріш не "допустила ", а погодилась, що з Вами так можна.
Він "допускає" для себе таку поведінку, а Ви вирішуєте, чи хочете в своєму житті такого партнера.
Не ваша задача перевиховувати та "дорослішати" його.
Ваша задача вирішити, чи хочете Ви з цим жити.
Коли Ви його обирали, можливо вважали, що він "зміниться ".
Але йому і так зручно.
Можливо в наступних стосунках Ви вже врахуєте і цей момент також.
Реальність - це тільки те, що є натепер. Варто спиратися с ь на це, а не на мрії, " як я зміню цю реальність ".

Те, що Ви описуєте-дитяча поведінка, маніпуляція маленького хлопчика, який не хоче вирішувати свої проблеми, а хоче топнути ніжкою і вибігти.
Чи може така людина вважатися надійною?
Чи хочете Ви постійно вислуховувати його капризи?
Щодо майбутньої дитини, то тут вже Вам вирішувати, чи потягнете сама вже 3 дітей матеріально та морально. "Хотіти" дитину дуже важливо, але це велика відповідальність і досить непростий труд, чи є у Вас сили на це, чи зможуть батьки допомогти, чи хтось інший?
Тут важливо розуміти, що від такого чоловіка допомоги у вихованні надряд чи можна дочекатись, тільки ще будете виправдовуватись, чому щось ця дитина робить не так як йому в його дивних концепціях бачиться.

Ваш чоловік НЕ минуле ваше не сприймає, а Вас і ваше теперішнє.

Відредаговано автором 25-03-2023 14:48:37

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 9 · 2023-03-25 19:15:17

цитата:

Це ж також його дитина, як він може думати про це?

Може, бо він ТАКИЙ. І марно виставляти, навіть подумки, йому претензії - до відповідального ставлення він не доріс, на жаль. А доростати, як видно, і не збирається. Напевно, в нього вкрай обмежений потенціал бути Людиною, перш за все. І чоловіком, по-друге.

цитата:

Він вбачає в мені прислугу, а не партнера. І не хоче вирішувати питання, він зняв обручку, розревівся переді мною, що я його так гноблю, неповажаю і тд

Ви просто з абсолютно різних світів.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 10 · 2023-03-26 01:50:02

Юлія, колеги вже багато всього корисного сказали Вам, можу тільки додати.
Людина, яка тебе любить і цінує, НІКОЛИ не буде вести себе подібним чином.
А той, хто дозволяє собі подібне - неповноцінний виродок, не більше.
Вибачте, але все треба називати своїми іменами.
І це НЕ виправдовується ніяким важким дитинством, психотравмами тощо.
Просто душевне каліцтво. Обмежений людський потенціал. Все. Крапка.
Бажаєте жити з таким - живіть.
Ні - Ви знаєте, що робити.

І ще, здається під час психотерапії Ви з психологом не доробили щось дуже важливе для Вас, якщо потрапили в подібні руйнівні стосунки. І це ЩОСЬ стосується САМОЦІННОСТІ.

Відредаговано автором 26-03-2023 01:51:06

Мій чоловік не сприймає мого минулого