Мій чоловік не сприймає мого минулого

↩ Реакція на відповідь № 337420 для Ирина Терещенко

Дуже дякую вам за підтримку.

Він і не забороняє дітям спілкуватися, він проти щоб Я з ним спілкувалася і бачилася. Але поки діти малі, то я ніяк не можу не спілкуватися. Питання купівлі нових речей, побажань дітей, гуртків, школи, фінансів - я вважаю це дуже добре, що ми турбуємся про них і надалі як мама і тато.
І він реально не розуміє що маніпулює мною.
Щодо його колишніх - то він намагається надавити на мене щоб я відчула як воно коли твоя половинка спілкується з колишніми. Я уже теж пояснювала, що спілкуватися з колишнім щодо дітей і спілкуватися просто - це різні речі, та він цього не розуміє. Він думає що це одне і те саме.
Я пропонувала ще декілька місяців тому працювати з психологом, але для нього «це викачка грошей».
Просто безнадійність якась.

В інших аспектах теж не все гладко. Наприклад, нещодавно був конфлікт щодо того, що якщо чоловік миє після себе тарілку, ліжко застеляє, прибирає - це позор. Він просто рже з цього. Він вважає це суто жіночою роботою. Але я так само працюю, заробляю гроші, на мені ще двоє дітей, побут, їжа, закупки, прибирання. І він проти будь якої допомоги в цьому. Тобто навіть якщо я вранці перша пішла, а він ще залишився в ліжку, то я маю прийти ввечері і застелити ліжко. Я. Але не він.
І я намагалася максимально делікатно розкрити з ним це питання, змінити його погляд на це, але все марно, у відповідь було: якщо тебе щось не влаштовує, то найди того хто буде це робить. Бо то не чоловічі справи по дому.
Він то не винен, що виховувався в сім’ї, де так було, але сумно те, що свідомість не приходить і шо ми не в «совку» живемо.
І сьогодні він мені нагадав знову той випадок і сказав: «ти мої прохання не виконуєш (з колишнім бачишся), а ще від мене щось вимагаєш».

Я не боюся його чи того, що може вийти з цієї ситуації. Я тільки за дітей переживаю, щоб вони не бачили що я сумна чи плачу, не бачили цього відношення свинського, не чули цих розмов. Я стараюся відговородити їх від цього.
Але ситуація доводить до відчаю просто.

↩ Реакція на відповідь № 337430 для Ирина Терещенко

Хороше, звісно, є у стосунках. Він приділяє мені уваги, ніжність, дарує подарунки, говорить компліменти - цього не було у моїх попередніх стосунках. Його люблять мої діти, а він їх. Нам всім разом весело і комфортно.
Але є отакі «але», які просто отруюють усе.

Ситуацію ускладнює ще і те, що я вагітна… я довго вагалася над цим, і врешті вирішила, що хочу третю дитину. І ось таке відбувається зараз, я не знаю як бути.
Я працювала деякий час з психологом, пропрацювала попередні стосунки, зараз поки припинила терапію.
Якби ж чоловік теж погодився на спільну терапію, можна було б покращити ці «але», я упевнена, але на жаль він не піддається.
Мені здається, що ця вся ситуація буде тривати рівно стільки, наскільки вистачить мого терпіння..

↩ Реакція на відповідь № 337437 для Ирина Терещенко

Гарне питання. У цих стосунках я вже багато чого роблю по іншому. Я не дозволяю себе ображати, я виставляю рамки, я відстоюю свою позицію, я розмовляю і хочу щоб зі мною говорили про все, що турбує і не турбує. Але … він мої слова сприймає як негатив, коли я кажу про те що мені не подобається, кидає в крайність (як в ситуації з посудом); коли на мене «наїжджає», то я захищаюся, і навіть це він сприймає як егоїзм з мого боку і щось погане в моїй поведінці.

↩ Реакція на відповідь № 337480 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Я маю на увазі, що я втрачаю віру в те, що щось може змінитися в його принципах, тому і терпіння закінчиться, оскільки я просто терплю це все зараз.
Повністю згодна, що це маніпулятор і шантажист.

↩ Реакція на відповідь № 337444 для Ирина Терещенко

З мамою у нього натягнуті стосунки, мама його виховувала ремінцем в дитинстві. Було багато заборон від неї.
По душам ми говоримо, але мабуть ні до чого не приходимо у результаті. Оскільки змін немає.
От наприклад зараз я страшенно ображена на нього за цю ситуацію і взагалі не маю бажання з ним розмовляти.

↩ Реакція на відповідь № 337463 для Наталия Горская

Згодна з вами, я сама допустила це, а тепер такі проблеми, що на цьому елементарному рівні їх неможливо виправити.
Він вбачає в мені прислугу, а не партнера. І не хоче вирішувати питання, він зняв обручку, розревівся переді мною, що я його так гноблю, неповажаю і тд
Сказав позбутися дитини, а якщо я вирішу залишити, то він подасть в суд, що я хочу отримати фінансову вигоду і що я шахрайка.
Я в шоці просто. Я щиро хочу цю дитину, а він називає мене шахрайкою. Це ж також його дитина, як він може думати про це?
Я просто у відчаї 😭

↩ Реакція на відповідь № 337501 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Ви праві у всьому.. дякую за консультації та поради, мені це допомогло.

↩ Реакція на відповідь № 337486 для Наталия Горская

Це дуже непросте питання на разі і на мені буде велика відповідальність за це.. поки що у мене немає рішення як бути далі.
Ясно тільки те, що я не хочу бути з таким «чоловіком».

↩ Реакція на відповідь № 337512 для Павел Леонидович Басанский

Дуже дякую вам..
сьогодні він поводить себе як ні в чому не бувало, вибачився, але я не сприймаю вже ці вибачення: занадто було перед цим..
так, роботи з психологом ще вистачає, я обов’язково поновлю терапію.