Прив‘язаність. Боязнь розійтися. Як відновити почуття кохання

Question

Всім привіт! Дуже дякую всім психологам за їхню працю&#128591;

Мені 21, хлопцю 23, разом 5 років. 
3 місяці назад переїхали на інший континент, тобто знаходжусь далеко від своєї сім’ї.

Раніше у нас був досвіді спільного проживання, але великою родиною, тож сварок було меньше…
 
Живемо вдвох, окремо від всіх, 3 місяці. 
Маю декілька питань:

1. Що робити з тим, що коли він втомлюється на роботі, він приходить додому і не розмовляє зі мною/поводить себе нахабно

Коли запитую Чому ти такий негативний, дивний, грубий, каже:
«Приймай мене таким, який я є. Змирись»
&#129335;&#9792;А саме цікаве, що у вихідні у нього різко з’являється настрій і він починає себе вести як нічого не бувало…&#10071;

Пояснювати чому так себе поводить не хоче, відшучюється

Я теж ходжу на роботу, теж втомлююсь, але я ніколи собі не дозволяла себе дивно вести/зриватись на ньому….

2. У мене на нього багато образ… колись, через 1 рік і 2ий, після зустрічі, він цілувався з іншими у мене за спиною
Але не дивлячись на це, я його не покинула…

Він у мене перший хлопець, а я у нього перша дівчина.
Я не уявляю себе з іншим, а особливо його з іншою&#10071;

Але пам’ятаю почуття напочатку нашої зустрічі і зараз… і розумію, що - це небо і земля 

Він змінився в характері, відчуваю, що перестав мене цінувати
Перестав бути такий «натхненний мною», як коли ми тільки зустрілися 

Я дивлюсь на багатьох знайомих, які одружуюся, і вони на весільних фото такі само щасливі, як ми напочатку відносин
Пишуть «він - мій світ»
Але я таке про свого сказати не можу…

Не можу йому також сказати все що на душі, бо тей кого я зустріла 5 р. тому, прийняв би близько до серця, співчував би, і щиро розумів/підтримував/переживав би як за самого себе

А тей який він зараз, я йому не довіряю…
Я не відчую що він буде співпереживати і щиро проникатись

3. Ін.близкості мені взагалі дуже давно не хочеться
Вона іноді буває але в мене бажання 0

Він вже давно час від часу мене ображає… у мене образи накопичуються і я не можу закривати на них очі 

Ті ж ситуації що в робочі дні хамить, а на вихідні як нічого не бувало себе веде 
&#128532;
Жити з такою людиною все життя не хочу 
Але покинути не можу 
Не уявляю як це буде

Тим паче я залишусь ще й сама на іншому континенті
Хотілось би, щоб він знову став такий як напочатку відносин

Можливо він ще молодий і йому не цікаво в 23 роки мати 5 років відносин з однією дівчиною?

Роки йдуть… я його покинути не можу, бо сподіваюсь що зміниться і стане знову як напочатку відносин, і він мене покинути не може…

Дуже дякую

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Добрый день, Ангелина!
[quote]Мені 21, хлопцю 23, разом 5 років.
3 місяці назад переїхали на інший континент, тобто знаходжусь далеко від своєї сім’ї.[/quote]
Если я правильно понимаю, то это Ваша первая попытка, когда Вы начали жить отдельно от родителей и это всегда требует больших усилий. Все, что Вы переживаете  в отношениях с молодым человеком следует обсудить с ним. Если Вам не комфортно, то говорите с ним об этом. Возможно, что сложность еще состоит и в том, что Вы там вдвоем и нет поддержки со стороны близких.

Ирина Николаевна Островерх · Answer

Добрый день,  Ангелина!

"Він вже давно час від часу мене ображає… у мене образи накопичуються і я не можу закривати на них очі"

Вам і не потрібно закривати очі на образи.  Їх треба вирішувати по мірі того, що вам не подобається і обговорювати їх з МЧ.

"Хотілось би, щоб він знову став такий як напочатку відносин"

На жаль ви хочете неможливого, змінюєтесь ви, змінюється ваш МЧ і ваші відносини.  Так як було на перших етапах відносин далі бути не може, бо починається новий етап, який потребує нових домовленостей між вами. Чим більше ви будете пробувати спілкуватися та передомовлятися, тим краща буде ваша близькість.

"Роки йдуть… я його покинути не можу, бо сподіваюсь що зміниться і стане знову як напочатку відносин, і він мене покинути не може…"

Нічого саме по собі не змінюється, те що відбувається потребує вашої  участі і вашої уваги. Спробуйте взяти декілька особистих консультацій щ психологом,  щоб розібратися з відносинами.

Марина Олександрівна Сивець · Answer

Доброго дня, Ангеліна.[quote]1. Що робити з тим, що коли він втомлюється на роботі, він приходить додому і не розмовляє зі мною/поводить себе нахабно

Коли запитую Чому ти такий негативний, дивний, грубий, каже:
«Приймай мене таким, який я є. Змирись»[/quote]
І як вам з такою його відповіддю? На які думки вона вас наштовхує? Чи готові дійсно змиритися з таким його поводженням відносно себе? Чи є ідеї стосовно того, що можна зробити, щоб ситуація змінилася на краще в цьому аспекті вашого життя?
[quote]2. У мене на нього багато образ… колись, через 1 рік і 2ий, після зустрічі, він цілувався з іншими у мене за спиною
Але не дивлячись на це, я його не покинула…[/quote]
Коли ми приймаємо певне рішення, то це передбачає, що ми готові нести власну відповідальність за наслідки цього рішення. Як мінімум варто для себе продумати, що я буду робити, якщо та ситуація матиме повторення? Чи обговорювали ви тоді, чи зараз те, що вас бентежить у стосунках з вашим МЧ з цього приводу? 
[quote]Він змінився в характері, відчуваю, що перестав мене цінувати
Перестав бути такий «натхненний мною», як коли ми тільки зустрілися
Я дивлюсь на багатьох знайомих, які одружуюся, і вони на весільних фото такі само щасливі, як ми напочатку відносин
Пишуть «він - мій світ»
Але я таке про свого сказати не можу…[/quote]
Стосунки з часом змінюються, розвиваються. Це нормально, що вони зараз не такі, як були на початку. Та якщо ви хочете, щоб вони розвивались у кращий бік, їх побудові варто приділяти увагу обговоренням тих ситуацій, де ви, чи ваш партнер починають відчувати в стосунках дискомфорт. Мовчання про існуючі проблеми їх точно не допоможе вирішити. 
А ще - щасливі фото та коментарі до них не дорівнює 100% відображення реальності. І "він - мій світ" з точки зору психології - не завжди про здорові стосунки (варто враховувати, на якій стадії розвитку вони зараз знаходяться).[quote]Ін.близкості мені взагалі дуже давно не хочеться
Вона іноді буває але в мене бажання 0[/quote]
То є відображення ось цього:[quote]А тей який він зараз, я йому не довіряю…
Я не відчую що він буде співпереживати і щиро проникатись[/quote]

[quote]Він вже давно час від часу мене ображає… у мене образи накопичуються і я не можу закривати на них очі
Ті ж ситуації що в робочі дні хамить, а на вихідні як нічого не бувало себе веде
&#128532;
Жити з такою людиною все життя не хочу
Але покинути не можу
Не уявляю як це буде[/quote]
Розібратися з цим допомогло б індивідуальне консультування з психологом. Пошук та актуалізація ваших особистісних ресурсів, пропрацювання існуючих страхів і тривог відносно майбутнього (з ним і без нього) - це те, що можна винести на обговорення в такому консультуванні. [quote]Роки йдуть… я його покинути не можу, бо сподіваюсь що зміниться і стане знову як напочатку відносин, і він мене покинути не може…[/quote]
Будь-яка людина може змінитися, якщо сама побачить в цьому потребу. Але сподіватись на те, що це буде обов'язково і скоро (стосовно іншої особи) - не варто. Ви можете працювати з власним внутрішнім світом, з розумінням того, що ви самі можете чи не можете. По факту питання лише два: 1) що ви в цій ситуації готові прийняти таким як воно є зараз? 2) що в цій ситуації готові змінювати і у якій бік? Відповівши на них, зрозумієте, що вам робити далі. Цілком імовірно, що для цього потрібна буле підтримка (супровід) спеціаліста. Шукайте, звертайтеся, піклуйтеся про себе і своє право на щасливе життя.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Прив‘язаність. Боязнь розійтися. Як відновити почуття кохання

Відповіді психологів