Виписали дуже маленьку дозу антидепресантів

Ніка, Павел Леонидович Вам усе пояснив. Ліки потрібні, щоб знизити рівень тривожності. Але коли Вам стане легше, рекомендую звернутися до психолога, щоб виявити причини тривожності та навчитися прийомам емоційної саморегуляції.

Доброго дня!

"В моїй голові настільки маленьке дозування може означати різні речі."

Саме так. Ви сама ще раз підтвердила цим дописом свій діагноз.
Адже ставлення до лікаря та його рецепту схоже на ваше ставлення до себе, миру на інших людей. Ви маєте тривожні думки та сумніви щодо виписаних вам ліків і до самого лікаря.
Тому спробуйте в цій ситуації довірити спеціалісту і перестати себе тривожити.
Доєднуюсь до рекомендацій колег - вам потрібні ті ліки. А ще вам необхідний курс психотерапії над роботою з вашою тривожністю, а особливо з думками, які її викликають.

Доброго дня!

Виписали дуже маленьку дозу пароксину(1/4 таблетки на добу 6 днів, потім половинка на добу 20 днів). В рецепті також були інші препарати(когнум, адаптол), теж мінімальні дозування. В моїй голові настільки маленьке дозування може означати різні речі.

Дозу препаратів визначає виключно лікар, інша справа, чи довіряєте ви цьому лікарю. Якщо є сумніви у курсі лікування чи фахівець не викликав вашої довіри, то можна звернутися до іншого лікаря-психіатра.
Психологи на форумі та і взагалі спеціалісти без медичної освіти не мають жодного права призначати і коригувати дози медикаментів.
Можливо, справа далеко не в ліках і їх дозуванні...

Доброго дня, Ніко!

Чи є взагалі сенс приймати настільки невелику кількість ?

Вважаю, що є сенс довіритись лікарю, його кваліфікації і фаховості. Ви ж не до шарлатана звертались, чи не так?
Водночас, уважно придивитись до питання довіри(!) В ньому проявляється ваш спосіб взаємин із зовнішнім світом, тобто людьми навколо. До речі, конфлікт з довірою іншим обслуговується вашою уявою, яка може фонтанувати багатьма версіями, припущеннями і тому подібним, що, зрештою, лише ускладнює життя.

Можливо, пригадаєте, у стосунках з ким із значимих близьких ваша базова довіра світу похитнулась?

Можна зрозуміти Вашу стурбованість, але я не той самий Ваш лікар-психіатр і немає сенсу його вигорожувати. Заради об'єктивності скажу як є: Пароксин входить до групи селективних інгібіторів зворотнього захоплення серотоніну і саме через це його використовують при лікуванні тривожних розладів. Але він, як і багато інших діючих препаратів, може мати багато побічних ефектів, особливо на початку і якщо бахнути його відразу у великих дозах, тому він якраз дуже грамотно все Вам призначив, починаючи з маленьких доз і поступово збільшуючи їх. Також доречно на початку лікування додати супутні препарати з розряду транквілізаторів, нейролептиків і таке інше, які самі по собі не лікують, але допомогають швидко зняти тривогу і нейтралізувати побічні дії головного препарату, однією з яких є підсилення тривоги на початку його прийому.
На жаль, проблемою є те, що більшість лікарів не пояснює все це, що спричиняє додаткову тривогу для людей з тривожними розладами

Доброго вечора, Ніко.

Перш за все, раджу поговорити зі своїм психіатром стосовно дозування і задати всі питання, що Вас не покоять, віч на віч лікарю. Бо тільки психіатр(иня) може знати, чому саме таке дозування, а не інакше.

Щодо питання "Чи є сенс?" воно мені прозвучало скоріш філософськи, аніж практично орієнтовано. Люди, які мають хронічні ментальні розлади (до числа яких Ви належите) можуть відчувати безнадію як симптом. Тобто будь яке лікування може видаватись марним, з оглядом на складну і виснажуючу симптоматику. Але саме з практичної точки зору сенс приймати медикаменти є, бо це знімає гостру симптоматику і робить людину більш сприйнятливою до тієї ж самої психотерапії і певних позитивних зрушень в житті, на які під час загостреня розладу сил не вистачало.

Тому неодмінно поговоріть з лікарем на предмет того, наскількі доцільна схема лікування і що вона Вам дасть в перспективі. Якщо нема довіри до цього лікаря - ходіть др іншого, але питання задавати знову ж таки не бійтесь.
Ще добре було б до цього всього ще почати працювати з психологом або психотерапевтом, якщо є бажання і можливість, бо при межовому розладі рекомендована підтримуюча терапія як спосіб управління стресом. Найбільшу ефективність дає як раз поєднання медикаментів з психотерапією, бо вони відповідають за різні штуки: ліки вирівнють емоційний стан на рівні нейромедіаторів нашого мозку (тобто суто хімічно), а психотерапія вже діє на думки, настрій та поведінку.