Відчуття присутності

Вітаю. Я хочу дізнатися з чим це взагалі може бути пов'язано і як можна полегшити цей стан. Я зараз розгублений і не знаю що й думати. Читав уже про ознаки параної, але це і наполовину не про мій досвід.
Я боюсь бути наодинці, бо відчуваю ніби повітря навколо не чисте, є в ньому якась сутність. Я про відчуття присутності. Або принаймні відчуття загрози, тривоги. Це занепокоєння минає тільки коли поруч реальні люди. Але коли я залишаюся наодинці, мене з'їдає пустота. Та й на вулиці мені спокійніше коли вона не пуста і я бачу перехожих. Я не можу себе поставити на місце людей, які наодинці з собою/у пустому приміщенні/при приглушеному освітленні невимушено роблять свої справи, не зважаючи ні на що. Мене лякає простір навколо... Боюсь що колись настане момент відколи ця невидима істота покаже свій вигляд і заговорить до мене. Адекватною мовою - в мене почнуться зорові і слухові галюцинації, я стану побутово неспроможним неадекватом, якого треба буде супроводжувати просто повсюди, бо він панічно боїться всього навкруги.
Гаразд уже спати з головою під ковдрою, ходити удома з капюшоном на голові, я звик до цього з раннього дитинства. Але цього тижня я почуваюсь напевно більш тривожно ніж будь-коли раніше. Я боюсь купатися і мити голову, бо коли закриваю очі, мені здається хтось наближається до мене і нервовість стає стимулом відкрити їх. Чесно, митися тепер для мене каторга. Крім раніше небажання притримуватися гігієни, тепер ще й страх. Боюсь чистити зуби та вмиватися, бо боюся відображення у дзеркалі і того, що теж треба закривати очі. Закриваючи очі я відчуваю велику вразливість і втрату контролю над тим, що відбувається. Боюсь робити уроки, бо не можу зосередитися через відчуття когось, хто наближається до мене ззаду. Це крім тиску на нерви завдає шкоди моєму життю на побутовому рівні. Це усе через відчуття загрози. Від нервування я напружуюсь фізично і мені іноді стає важко у животі або болять руки.